Заболотів

Зáболотів — селище в Україні, належить до Коломийського району Івано-Франківської області.

Етимологія Містечко Заболотів колись лежало на важливому торговельному шляху. Народний переказ розповідає, що купцям тут доводилось з великими зусиллями долати розлоге болото. Містечко, яке виникло на схід від болота, назвали ЗаболотівКоваль А. П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України. — К.: «Либідь», 2001. — С. 65.. Тому-то ономаст М. Янко і вважає, що назва Заболотів «… утворена від кореня болот- за допомогою префікса за- та суфікса -ів. Назване, очевидно, жителями старішого сусіднього поселення за розташування по відношенню до них за болотом»Янко М. П. Топонімічний словник України. Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998. — С.139..

М. Демчук і М. Худаш твердятьХудаш М. Л., Демчук М. О. Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімічні утворення). — К.: «Наукова думка», 1991. — С.105.:

Географія

Географічне положення Містечко Заболотів розташоване на заході України, у південно-східній частині Івано-Франківської області, у східній частині Коломийського району, на лівому березі р. Прут (ліва притока р. Дунай), при усті р. Турка (ліва притока р. Прут), на Передкарпатській височинній фізико-географічній області, на Коломийсько-Снятинській рівнині. Середня висота 243 м над рівнем моря. Рельєф Заболотова рівнинно-терасовий, загальний нахил поверхні — на південний схід. У склад селищної ради входять селище — Заболотів та с. Демиче.

Основна річка — Прут, у межах містечка в нього впадає річка Турка. Містечко має налагоджений зв'язок (залізничний, автомобільний) з іншими містами України. Довкола містечка Заболотів розташовані такі села: Борщів, Балинці, Бучачки, Тулуків, Зібранівка, Семаківці, Хлібичин, Іллінці.

Історія

Польський період Згадується 7 травня 1442 року в книгах галицького судуAkta grodzkie i ziemskie … — Lwów. — T. XII. — S. 102. — № 1027. . Ще одна згадка про Заболотів, відповідно до запису Коломийської земельної книги, датується 1455 роком. У спеціальному земельному акті багатий шляхтич Павло Преславський зробив вічний поділ батьківських і матірних добрів між шляхтичем Іваном, своїм братаничем і своїми братаницями: Варварою, дружиною Івана Заржецького, Софією, дружиною Клеопи із Млодович, Катериною, дружиною Миколи Кермановського з такою умовою, що шляхтичеві Іванові, своєму братаничу, виділив у вічному поділі село в Коломийському окрузі Ільниче (нині с. Іллінці), Варварі подарував села Тулуків та Олешків, а Софії — місто Заболотів.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 11/2 лану (близько 37 га) оброблюваної земліZródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 170..

У 1535 році посідачем маєтку в Заболотові став Марцін Зборовський.Czołowski Aleksander. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — S. 26. У 1579 році — надалі володіння шляхтичів Зборовських. Заболотів лежав на шляху, що вів з Північної Буковини до Галичини. Це сприяло його зростанню. Французький інженер Ґійом Левассер де Боплан, який перебував в Україні в першій половині XVII ст., позначив Заболотів на складеній ним карті України («Опис України») як місце з розвинутими ремеслами, торгівлею. У той час тут був також значний продаж великої рогатої худоби.

У 1605 році дідич Станіслав Волуцький з Богушиць, хорунжий равський фундував римо-католицьку парафію у місті.

У 1621 році його зруйнувала татарська орда.

З початку XVII ст. до 1630 року Заболотів належав магнатам Потоцьким гербу Пилява, а пізніше — шляхтичам Казановським гербу Гримала, Бакутським. В 1669 році Бакутський заповів своє майно заболотівському костьолу.

У 1648–1657 pp. — визвольна війна українського народу проти шляхетської Польщі. У складі повстанської армії під проводом Семена Височана діяв загін заболотівських повстанців, очолюваний міщанами І. Кравцем та М. Ковалем. Повстанці зруйнували шляхетський замок у Заболотові і взяли участь у нападах на замки та маєтки феодалів у Городенці, Лючі, Дебеславцях і Печеніжині. Після придушення повстання на Покутті 30 міщан із Заболотова було страчено.

У 1673 році мешканці Заболотова звернулися до ватажка молдавських опришків Бордюка, що діяв у цей час на Покутті, з проханням захистити їх від сваволі пана. Вбогі й розорені заболотівці:

Бордюк, задовольняючи волю покутян, зі своїм загоном вночі напав на обійстя Сенявського.

Австро-угорський період

Після приєднання Галичини до Австрійської імперії Заболотів увійшов до Заліщицької округи, а з 1811 року — до складу Коломийського округу Львівського намісництва.

Указом цісаря від 18 липня 1785 року село Заболотів було віднесено до категорії міст. Але наступного року указ скасували і Заболотів знову став селом, підпорядкованим поміщицькій юрисдикції. Власті заборонили влаштовувати тут річні ярмарки. Дозволялися лише тижневі базари.

За свідченням Йосифінської метрики, у Заболотові на кінець 80-х років XVIII ст. мешкало 110 селянських та 86 міщанських сімей. В той час, за користування наділами, селяни платили поміщикові натуральні й грошові оброки, що становили близько 35 відсотків їх річного доходу.

Починаючи з 1790 року Заболотів був єврейським містечком. Єврейське населення зменшилося після погрому у 1903 році. Під час Другої Світової війни єврейське населення повністю знищено.

Географічне розташування Заболотова на шляху, що вів зі Львова на Буковину, сприяло розвитку промислів і торгівлі, зростанню населення. У середині XIX ст. у Заболотові проживало 2173 жителів. 1847 року тут було відкрито однокласну початкову школу, де навчалося близько 80 учнів.

У 1866 році через Заболотів проклали залізницю Львів—Чернівці. Відтоді його роль як перевалочного пункту в торгівлі з гірськими районами Покуття значно зросла.

1872 року тут відкрили тютюново-ферментаційний завод. Крім місцевої сировини, підприємство переробляло імпортний тютюн, що надходив з країн Латинської Америки — Куби, Пуерто-Рико, Бразилії. У 1877 році під час виробничого сезону на заводі працювало до 1000 робітників. Широко використовувалася дитяча і жіноча праця. Зарплата була низькою. На виробництві сигар дорослий робітник за день заробляв 25—35 центів, а на переробці тютюну—16—40 центів.

Наприкінці XIX ст. Заболотів являв собою типове західноукраїнське містечко з його соціальними контрастами, злиднями української, єврейської та польської бідноти, національними і релігійними протиріччями, низьким культурним рівнем основної частини населення. На 4 тис. жителів тут працював лише один лікар та функціонувала двокласна початкова школа. Зате було 4 корчми, костьол, синагога та 2 церкви. Тривав процес обезземелювання селян. У 1900 році поміщику Агопсовичу належало 640 моргів землі, а на селянський двір припадало в середньому менше 4 моргів. У маєтку Агопсовича постійно працювало 28 батрацьких родин.

В архівних джерелах межі XIX — XX століть згадується тогочасний герб Заболотова (що походив, очевидно, з XVII століття): у синьому щиті — золотий лев (символ Руського воєводства), що спинається перед срібним 5-раменним хрестом (родовий герб Потоцьких «Пилява»).

У роки Першої світової війни Заболотів перебував у театрі військових дій. Восени 1914 року містечко було окуповане російськими військами. Бої за нього з тактичних міркувань не велися. Від зими 1915 до кінця червня 1916 рр. у містечку діяла австрійська влада. Натомість, наприкінці червня 1916 року, після прориву фронту у північній Буковині росіяни утретє окупували містечко. Цього разу у районі залізничного вокзалу відбувся вкрай запеклий бій. 2 ц. і к. польові єґерські батальйони стримували навалу російської піхоти і ледве не потрапили у полон. Лише завдяки рішучому втручанню панцирного потяга розгублений ворог був розігнаний і батальйони змогли з'єднатися з дивізією. Завдяки панцирному потягу наступ ворога у коломийському напрямку було затримано. Під час російської окупації Заболотів перебував у складі Коломийського повіту Чернівецької губернії. 27 липня 1917 року містечко було звільнене з російської окупації. У містечко невдовзі повернулася австрійська влада.

Доба в ЗУНР У Заболотові після розпаду Австро-Угорської Імперії почалась боротьба за незалежність України і вступ Галицьких земель до лона одніє соборної України. Слід зауважити населення Заболотова не було моноетнічним і євреї почали рух за здобуття громадських і національних прав стали визначальним вектором у діяльності єврейського партійно-політичного представництва містечок та міст Покуття (Городенка, Заболотів, Коломия, Надвірна, Отинія). Те що Заболотів хотів бути в лоні соборної України про це свідчить те, що місцеве населення «Акт Злуки» прийняло дуже позитивно 5 січня 1919 р. у Заболотові проходило віче на честь цієї події. Доба ЗУНР була дуже тяжкою для Заболотова, тому що була війна з Польщею яка стала незалежною державою. У цій війні відзначились і Заболотівчани найвідоміший з них був Маріян Кречковський. Також слід згадати земельну реформу, 23 лютого 1919 року в Заболотові відбувся мітинг щодо аграрної реформи, такі мітинги були в Снятині та Рожнові, результатом цих мітингів було ухвалено наступні положення: «земля є власністю народу; її необхідно перерозподілити між мало- і безземельним селянством; ліси до проведення реформи передати під управління повітової влади.»

Закінчилась доба ЗУНР для Заболотова після поразки в українсько-польській війні, Україна не могла воювати проти противника якого підтримувала Антанта, та ще одним вирішальним чинником були проблеми Надніпрянської України.

Польський період Від 1919 по 1939 — знову у складі Польщі.

2 липня 1924 р. розпорядженням Ради Міністрів Польщі до міста Заболотова було приєднано село Демиче.

У середині 30-х років продовжував працювати тютюново-ферментаційний завод, де налічувалося 70—80 робітників, господарство свиноторговця Валери та кустарні майстерні, зокрема, килимарня. 800 робітників займались дрібними промислами.

У 1934—1939 рр. Заболотів був центром ґміни Заблотув.

З 1935 року відкрито семирічну школу з польською мовою навчання.

Радянський період, війна Із нападом Німеччини на Польщу — почався масовий виїзд поляків із Заболотова до Румунії (Радянський Союз також розпочав вторгнення). 17 вересня 1939 року — в селище увійшла Червона Армія, тоді жителі вітали прихід нової влади. Однак незабаром почалися колективізація та масові репресії.

Уже на початок 1940 року створено колгосп «імені 17 вересня». Діяла машинно-тракторна станція.

Відкрито середню школу з українською мовою викладання. Той, хто закінчив раніше польську школу, повинен був донавчатися в новій увечері після роботи.

1940—1962 — за тодішнім територіально-адміністративним поділом Заболотів став селищем міського типу, центром Заболотівського району Станіславської області.

1 липня 1941 року фашисти зайняли Заболотів. Гітлерівська Німеччина звільнила жителів Заболотова від радянського терору, знову жителі вітали своїх майбутніх «гнобителів». А згодом гітлерівці вдалися до масового знищення людей. У 1942 році на горі Хомові вони розстріляли 2 тис. євреїв, чоловіків, жінок і дітей, 140 юнаків і дівчат вивезли на каторжні роботи до Німеччини.

Проти фашистів тут діяв загін УПА, диверсійні вилазки котрих в радянський період приписали загонам партизанів.

29 березня 1944 року моторизовані частини 171-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту підійшли до Заболотова. 30 березня 1944 року радянські війська захопили Заболотів, на вокзалі було захоплено 12 німецьких танків, 23 польові та 4 самохідні гармати, 250 вагонів з вантажами і кілька складів.

У 1950 році колективізацію селянських господарств у селищі було повністю завершено.

У 1960 році — відкрито кінотеатр.

Дії УПА в районі Заболотова