Бужа́ни () — літописне східнослов'янське плем'я, яке впродовж VIII-XI століть проживало на території західноукраїнських земель у басейні річки Західний Буг, від якої і походить його назва. Російський історик Михайло Тихомиров виводив племінну назву бужан від імені антського князя Божа.
Етнонім «бужани» ще у XI столітті був відомим Несторові-літописцеві, котрий згадує про них з-поміж 14-ти найбільших слов'янських племен напередодні утворення Руської держави: «…Бужане, зане сѣдоша по Бугу, после же велыняне…». Після того, як у ІХ-Х ст. бужани увійшли до складу Київської Русі, у давніх писемних джерелах про них більше не згадано.
Згадки про бужан містяться у давньоруських літописах («Повість минулих літ») та іноземних хроніках («Баварський географ»). За даними Баварського географа, на землях, заселених бужанами, було близько 230 укріплених городищ. У Повісті минулих літ розповідається про те що бужани і волиняни раніше називалися дулібамистор. 604, том. 2, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4050-7стор. 303, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4049-3.
Головними центрами бужан, були міста: Белз, Буськ, та інші.
Гегемонія дулібів поширювалася на весь підвладний їм регіон ще в VI ст., але після аварського завоювання дулібський племінний союз розпався, і частина його територій опинилась в залежності від Аварського каганату. У IX-Х ст. черв'яни мали чільне місце в суспільстві перед бужанами, пізніше волиняни зайняли лідерство у політично-економічному житті надавши назву ВолиніЛеонтий Войтович, «Восточное Прикарпатье во второй половине I тис. н. е. (История русинов)» .
Див. також Черв'яни Дуліби Волиняни Антський союз Анти
Примітки
Джерела
«Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. — ISBN 5-308-00052-2 Гайдай Л. // «Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях». — м. Луцьк: вид. «Вежа», 2000 р. «Довідник з історії України». За ред. І.Підкови та Р. Шуста.- мю Київ: вид. «Генеза», 1993 р.
Посилання А. Г. Плахонін. Бужани //