Миха́йло Олекса́ндрович Вишневе́цький (1529 — 15 /16 жовтняАθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ II. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35. 1584) — руський князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559—1584), багаторазовий переможець кримських татар, гетьман Війська Запорозького реєстрового (1572—1574), сенатор Речі Посполитої. З нагоди його смерті була написана поема «Epicedion»П. Гуцал. Epicedion // .

Життєпис У 1550 об'єднане військо Михайла Вишневецького, Бернарда Претвича, Яна Гербурта, Олександра і Прокопа Сенявських стримали татарську навалу, забрали в них награбоване, багатьох взяли в полон.Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności…  — T. 4. — S. 545.

У 1555 воював з татарами при Кільдишевій Могилі на Миргородщині. Наступного, року разом з князями Романом Сангушком та Остафієм Ружинським здійснив вилазку проти турків до Білгорода, однак через татарську підмогу князі зазнали поразки. З літа 1557 до 1559 брав участь у Лівонській війні у складі королівського почту Сигізмунда II Августа. За успішні дії отримав у грудні 1559 Черкаське староство, яким управляв до своєї смерті.

Близько 1560 розбив невеликий загін татар на чолі з ватажком Сохором над річкою Псел. Навесні 1563 М. Вишневецький своїм коштом найняв 800 білгородських татар на чолі з Сіхозою і Бакаєм, а також спорядив 400 власних вояків. З цим військом він рушив на підмосковську Сіверщину, зокрема, взяв і спалив місто РадогощВирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 111—112..

У 1566 разом з братом Олександром переміг татар у районі гирла річки Цибульник. Літом 1570 розгромив двохтисячний загін татар під Чигирином. В 1574 або 1575 розбив 500 татар які обложили Черкаси, однак не став їх переслідувати.

Похід на Астрахань

У 1569 король Сигізмунд II Август послав Михайла на допомогу Московському царству супроти об'єднаного війська османів та кримських татар, що вже йшли на Астрахань.

З собою по дорозі князь взяв полки запорожців та «гультяїв». Коли князь прибув з військом, паша і кримський хан вже стояли під мурами. Тоді Вишневецький взявся розробляти план деблокування Астрахані. Тим часом один з запорожців пробрався у місто і попередив московський гарнізон, щоб в зазначений день і час зробили вилазку на противника, імітуючи напад. Запорожець вночі, під носом у татар пробрався в місто і повернувся назад, повідомивши князя, що гарнізон готовий. Вишневецький домовився з командувачем допоміжних московських військ, щоб він нападом відволік татар, а сам вишикував в ряд свою кінноту і за нею поставив 15 000 піхоти. Князь пустив кінноту вперед, однак при наближенні до ворожого табору вершники розійшлися в сторони і османів атакувала піхота, яка, прорвавшись всередину табору, захопила гармати. Турки заволали про допомогу своїх військ, які в цей час билися під мурами з військом астраханського гарнізону. Поки вони прибули, козаки, використовуючи проти турків їхні ж гармати, розгромили їх повністю. Вночі паша перейшов під укриття до хана, Астрахань була деблокована. Михайло Вишневецький забрав величезні трофеї з османського табору та важку артилерію.

Однак 5000 запорозьких козаків, незадоволені розподілом здобичі після походу на Астрахань, відокремилися від війська гетьмана Вишневецького і заснували на березі Дону місто Черкаськ, за назвою свого міста Черкаси, яке стало «головним всьому війську Донському».

Війни з Московською державою У 1579 разом з князем Василем Костянтином Острозьким, в складі частин війська короля Стефана Баторія пішов походом на Московське царство, зайняв Сіверщину, брав участь у взятті Стародуба, Чернігова (який польсько-українські війська підпалили) — S. 826. та інших фортець.

Влітку 1580 разом з загоном татар здійснив похід на Карачев, спустошив місто та його околиці, а дорогою назад — околиці Брянська, Рильська та Орла.

У серпні 1581 разом з річицьким старостою, князем Ярошем Жижемським, овруцьким старостою Аврамом Мишкою, київським чашником і ротмістром королівським Киріяном Лятошинським і загоном козаків Яна Оришевського пішов на Трубчевськ. Місто було сильно спустошене і спалене. Дорогою назад, на річці Судость Вишневецького наздогнало московське військо, однак воно було вщент розбитеВирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 117—118..

Володіння За значні військові заслуги у 1580 введений до сенату Речі Посполитої, після чого передає Канівське та Черкаське староства синові Олександрові. Посади старости канівського і черкаського зберіг до смерті. 1580 р. став каштеляном брацлавським, 15 березня 1581 каштеляном київським.

Разом з дружиною, Гальшкою Юріївною Зенович, залишив добру пам'ять як фундатор трьох православних монастирів.

Помер у Вишневці 15 жовтня 1584 у віці 55 років, був похований із почестями в Києво-Печерській Лаврі. За даними Афанасія Калнофойського, помер о 2-й годині ночі з понеділка на вівторок 16 жовтня 1584, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лавриWidacki J. Kniaz Jarema. — Katowice, 1984. s.59, існував його надгробок з епітафією.Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ II. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35—36.

Нащадки У шлюбі з Гальшкою Юріївною Зенович у нього народилось 5 дітей: Олександр (р.н.н. — Стамбул, 1594) — староста черкаський, канівський, корсунський, лоївський. Одружений з Оленою Єловицькою (р.н.н. — 1587) Михайло (1588—1619) — староста овруцький. Юрій (р.н. невідомий — 1617/18) — каштелян київський. Марина Вишневецька — дружина стольника полоцького Теодора Горського Софія Вишневецька (р.н.н. — до 1595) — дружина підскарбія надвірного литовського Івана Остафія Тишкевича (†1631). У шлюбі народилось 8 дітей.

Онуки князя по сину Михайлу Вишневецькому

  Михайло Вишневецький Гальшка Зеновичівнапом. бл. 1594           Раїна Могилянканар. 1588 пом. після 18 січня 1619 Михайло Вишневецькийнар. ? пом. перед 1616                                     Ярема Вишневецький нар. 1612  пом. 22 серпня 1651   Олександр Роман Вишневецький  пом. 1629   Юрій Криштоф Вишневецький  пом. 1629   Анна Вишневецька 

Примітки

Джерела та література Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 108—124. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…  — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 544—546.

Посилання Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва. Гетьман України Михайло Вишневецький (1529 — 15 жовтня 1584 р.). Він надійним був щитом цілій Україні Формування та встановлення Запорізької Січі Książęta Wiśniowieccy (01) .

ПопередникДмитро Вишневецький Гетьман України1569-1570 НаступникІван Свирговський