Хакка́ська мо́ва (, самоназва: Hak-kâ-fa) — мова сино-тибетської мовної родини або діалект китайської мови, якою розмовляє китайський народ хакка, що мешкає здебільшого в провінції Гуандун та сусідніх провінціях, а також, як діаспора, у всьому світі. Мова хакка рідна для приблизно 30 млн людей.

Хакка не є взаємозрозумілою з китайською, у, південномінською та більшістю діалектів кантонської.

Хакка означає «гостьові люди». Колись давно були неспокійні часи, й люд із центральних районів Китаю, провінцій Хенань і Шеньсі переселявся на південь. Їхня мова залишилася близькою до тієї, якою розмовляли в середні часи, а на старій батьківщині мова змінилася й перетворилася в діалекти китайської. Мова хакка архаїчна й консервативна, проте й вона зазнала впливу мов мінь та ше.

Історія

Рання історія Прийнято вважати, що народ хакка утворився внаслідок кількох епізодів міграцій з північного Китаю до Південного під час періодів війни та громадянських заворушень, які почалися після розпаду династії Західної Цзінь. Предки хакка прийшли з територій сучасних центральних рівнинних провінцій Хенань і Шеньсі і принесли з собою ті особливості китайських діалектів, якими розмовляли в тих регіонах у той час. Відтоді мова в цих регіонах перетворилася на діалекти сучасної мандаринської мови. В сучасній мові хакка спостерігається наявність багатьох архаїчних рис, зокрема кінцевих приголосних -p -t -k, які є і в інших сучасних південнокитайських діалектах, але які були втрачені в мандаринському.

Лоран Сагарт (2002) вважає хакка та південнокитайську ґан сестринськими діалектами, які походять від єдиної спільної прамови (протопівденної мови ган), якою розмовляли в центральній частині Цзянсі в період династії Сун. У мові хакка та південній ґан Сагарт виявив некитайський субстрат, можливо, належний до  мовної родини мяо-яо, архаїчний шар та більш пізній шар середньокитайської мови. Лексичні зв'язки між хакка, мяо-яо й тай-кадайськими мовами також були запропоновані Деном Сяохуа (1999).

Також можливо, що мова хакка зазнала впливу тих мовних областей, через які мігрували її носії. Наприклад, спільну лексику можна знайти в мовах хакка, мінь і ше (мяо-яо). Сьогодні більшість представників народу Ше у Фуцзяні та Чжецзяні розмовляють мовою шехуа, яка тісно пов'язана з хакка.

Мовний розвиток У хакка, як і в більшості китайських діалектів, зазвичай можна виявити постійну схему зміни звуків у похідних фонемах з більш ранніх форм китайської мови. Деякі приклади:

Такі ієрогліфи, як 武 (війна, бойові мистецтва) або 屋 (кімната, будинок), які у ранній середньокитайській мові вимовляються приблизно як mwio та uk (mjuX і ʔuwk у транскрипції Бакстера), у хакка мають початкову фонему v і звучать як vu та vuk відповідно. Як і в мандаринській мові, лабіоденталізація в хакка також змінила mj- на звук, схожий на w перед «низькими» голосними, (прим.перекладача: голосними, які мають нижчу тональну висоту), тоді як кантонська зберегла оригінальну відмінність (порівняйте мандаринське 武 wǔ, 屋 wū та кантонське武 mou⁵, 屋 uk¹). Середньокитайські початкові фонеми /ɲ/ (ny у транскрипції Бакстера) ієрогліфів 人 (людина) і 日 (сонце, день), серед іншого, об'єднані з початковими ng- /ŋ/ у хакка (人ngin, 日ngit). Для порівняння, у мандаринській мові /ɲ/ перетворилася на r- /ɻ/ (人 rén, 日 rì), тоді як у кантонській мові вона злилася із початковим y- /j/ (人 yan⁴, 日 yat⁶). У хакка початкова приголосна фонема в ієрогліфі 話 (слово, мова; мандаринський huà), вимовляється як f або v (v не є повноцінною окремою одиницею в багатьох китайських діалектах). Початковий приголосний в ієрогліфі 學 hɔk зазвичай відповідає апроксиманту [h] у хакка та глухому альвео-палатальному фрикативному звуку (x [ɕ]) у мандарині.

Діалекти Хакка має стільки ж регіональних діалектів, скільки є країн, де більшість населення є її носіями. Деякі з цих діалектів не є взаємно зрозумілими один одному. Мейсянь оточений повітами Пін'юань, Дабу, Дзяолін, Сіннін, Ухуа і Феншунь. Кожен округ має власні фонетичні особливості. Наприклад, у Сінніні відсутні кінцеві [-m] і [-p]. Вони об'єдналися в [-n] і [-t] відповідно. Далі від Мейсяну, у гонконзькому діалекті відсутня медіальна [-u-], тому тоді як у мейсянському діалекті символ 光 вимовляється як [kwɔŋ˦], у гонконгському діалекті хакка він вимовляється як [kɔŋ˧], що схоже на ту хакка, якою розмовляють у сусідньому Шеньчжені.

Тони в діалектах хакка також відрізняються. Більшість з них мають шість тонів. Однак є діалекти, які втратили всі свої вхідні тони (入声, rùshēng), і слова, які спочатку належали до цього класу тонів, розподілилися між іншими тонами. Прикладом такого діалекту є діалект у Чантіні — повіті, який розташований у західній провінції Фуцзянь. Крім того, є докази збереження більш ранньої тональної системи хакка в діалектах повітів Хайфен і Луфен, розташованих у прибережній південно-східній провінції Ґуандун. Вони містять розщеплення інь-янь у падаючому тоні, у результаті чого загалом утворюється сім тонів (з регістрами інь-янь у висхідному, падаючому та рівному тонах)

У Тайвані існують два основні діалекти: шісянь і хайлу (також відомий як хайфен; хайлу відноситься до округів Хайфен і Луфен). Більшість носіїв хакка у Тайвані можуть простежити своє походження з цих двох регіонів. Носії шісян походять із префектури Дзяїн, головним чином із чотирьох повітів Ченсян (нині район Мейсянь), Чженпін (нині Цзяолін), Синнін і Піньюань. Більшість діалектів тайванської хакка, за винятком шісянь і дабу, зберегли постальвеолярні приголосні ([tʃ], [tʃʰ], [ʃ] і [ʒ]), які є рідкісними для інших південнокитайських діалектів.

Діалект Хуейчжоу (не плутати з китайською мовою Хуейчжоу) Діалект мейсянь (також відомий як мейчжоу) Діалект Ухуа Синнінський діалект Пін'юаньський діалект Цзяолінський діалект Дабуйський діалект Феншунський діалект Діалект хайлу Сіксянський діалект Раопський діалект (він же Шанграо) Чжаоаньський діалект

Словник Подібно до інших південнокитайських діалектів, мова хакка зберігає односкладові слова з більш ранніх етапів китайської мови; таким чином велика кількість складів відрізняється за тоном і кінцевим приголосним. Це зменшує потребу в складанні слів з більше ніж одного складу. Однак, хакка також схожа на інші китайські діалекти, оскільки має слова, які складаються з кількох складів.

Хакка, як і багато інших китайських діалектів, такі як мінський та кантонський, віддає перевагу слову [kɔŋ˧˩] 講, коли йдеться про дієслово «говорити», а не мандаринському shuō 說 (хакка [sɔt˩]).

Хакка використовує [sit˥] 食, як і кантонський [sɪk˨] для дієслова «їсти» та 飲 [jɐm˧˥] (хакка [jim˧˩]) для «пити», на відміну від мандаринської, яка віддає перевагу chī 吃 (хакка [kʰiɛt˩]) як «їсти» та hē 喝 (хакка [hɔt˩]) як «пити», значення яких в хакка відрізняється: «заїкатися» та «відчувати спрагу» відповідно.

Системи письма

Китайське письмо У хакка зазвичай використовуються китайські ієрогліфи (漢字, Hàn-jī) .

Латинське письмо Різні діалекти хакка, такі як тайванська хакка, іноді записуються латинським письмом або Pha̍k-fa-sṳ.

Діалекти хакка записувалися латинським письмом переважно з релігійною метою, принаймні з середини XIX століття. Популярний «Маленький принц» також був перекладений хакка (2000), зокрема діалектом мяолі Тайваню (сам по собі є варіантом діалекту шісянь).

Медіа Hakka TV — це державний телеканал у Тайвані, який ведеться переважно мовою хакка. Він почав свою діяльність у 2003 році. На материковому Китаї публічний канал Hakka Meizhou Televisions (梅州电视台客家公共频道) ведеться мовою хакка 24 години на добу з 2006 року.

Примітки

Література

Mataro J. Hashimoto: The Hakka Dialect. A linguistic study of Its Phonology, Syntax and Lexicon. University Press, Cambridge 1973. ISBN 0-521-20037-7