Самі́р Ханда́нович (; 14 липня 1984, Любляна, СФРЮ) — словенський футболіст, голкіпер.
Клубна кар'єра Ханданович — вихованець словенського «Домжале», але за рідний клуб він майже не грав.
2004 року молодого воротаря придбав італійський «Удінезе», в якому на той час основним голкіпером був Морган Де Санктіс і де новачку була відведена роль дублера. Згодом для здобуття ігрової практики віддавався в оренду до «Тревізо», «Лаціо» і «Ріміні», проте стабільне місце на полі мав лише в останній команді. Повернувшись з останньої оренди у 2007 році до «Удінезе» став основним голкіпером і відіграв у такому статусі наступні п'ять сезонів.
Влітку 2012 року словенець за майже 20 мільйонів євро перейшов «Інтернаціонале», в якому шукали заміну багаторічному голкіперу команди бразильцю Жуліо Сезару. У міланській команді відразу ж став беззаперечною головною опцією тренерського штабу на воротарській позиції.
24 жовтня 2018 року у матчі Ліги чемпіонів УЄФА проти «Барселони» (0:2) відбив 9 ударів, повторивши рекорд Франческо Тольдо за їхньою кількістю для воротарів «Інтернаціонале» у цьому турніріГандановіч здійснив 9 сейвів у матчі з Барселоною, повторивши рекорд Тольдо.
13 вересня 2023 року Самір Ханданович оголосив про завершення кар'єри.
Виступи за збірні 2002 року дебютував у складі юнацької збірної Словенії (U-19), загалом на юнацькому рівні взяв участь у 6 іграх.
Протягом 2004–2006 років залучався до складу молодіжної збірної Словенії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах, пропустив 5 голів.
2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Словенії. Швидко став основним голкіпером національної команди, вигравши конкуренцію зокрему у свого на 6 років старшого двоюрідного брата Ясміна Хандановича, який також значну частину воротарської кар'єри провів в Італії.
Був основним голкіпером словенської збірної упродовж одинадцяти років, зокрема на чемпіонаті світу 2010 року у ПАР, де словенці не подолали груповий етап.
У листопаді 2015 року, після матчів плей-оф кваліфікації на Євро-2016, за результатами яких Словенія поступилася збірній України 1:3 і не потрапила на континентальну першість, Ханданович оголосив про завершення виступів за збірну. На той момент мав в активі 81 проведений у її складі матч.
Статистика виступів Статистика клубних виступів Станом на 26 серпня 2019 року СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 2002–03 «Слован» (Мариця) 3Л 0 -0 - - - - - - - - - 0 -0 лип.-серп. 2003 «Загор'є» 2Л 11 -? - - - - - - - - - 11 -? 2003–04 «Домжале» 1Л 7 -9 КС 0 -0 - - - - - - 7 -9 2004–05 «Удінезе» A 3 -2 КІ 2 -6 КУЄФА 0 -0 - - - 5 -8 2005-січ. 2006 «Тревізо» A 3 -6 КІ 0 -0 - - - - - - 3 -6 січ.-черв. 2006 «Лаціо» A 1 -0 КІ 0 -0 - - - - - - 1 -0 2006–07 «Ріміні» B 39 -36 КІ 2 -2 - - - - - - 41 -38 2007–08 «Удінезе» A 35 -45 КІ 1 -0 - - - - - - 36 -45 2008–09 A 34 -45 КІ 1 -1 КУЄФА 10 -13 - - - 45 -59 2009–10 A 37 -56 КІ 3 -2 - - - - - - 40 -58 2010–11 A 35 -40 КІ 0 -0 - - - - - - 35 -40 2011–12 A 38 -35 КІ 1 -2 ЛЧ+ЛЄ 2У плей-оф.+10 -3 + -10 - - - 51 -50Усього за «Удінезе» 182 -223 8 -11 22 -26 - - 212 -260 2012–13 «Інтернаціонале» A 35 -53 КІ 3 -7 ЛЄ 102 гри кваліфікаційного раунду. -102 пропущених голів в іграх кваліфікаційного раунду. - - - 48 -70 2013–14 A 36 -32 КІ 1 -0 - - - - - - 37 -32 2014–15 A 37 -47 КІ 0 -0 ЛЄ 31 матч плей-оф. -1 - - - 40 -48 2015–16 A 36 -34 КІ 2 -3 - - - - - - 38 -37 2016–17 A 37 -47 КІ 1 -2 ЛЄ 5 -8 - - - 43 -57 2017–18 A 38 -30 КІ 1 -1 - - - - - - 39 -31 2018–19 A 38 -33 КІ 1 -1 ЛЧ+ЛЄ 6+4 -7 + -1 - - - 49 -42 2019–20 A 1 -0 КІ 0 -0 ЛЧ 0 -0 - - - 1 -0Усього за «Інтернаціонале» 258 -276 9 -14 28 -27 - - 295 -317Усього за кар'єру 500 -550+ 19 -27 50 -53 - - 569 -630+
Статистика виступів за збірну Станом на 26 серпня 2019 року
Цікаві факти Рекордсмен Серії А за кількістю відбитих пенальті — 25Ханданович - рекордсмен Серії А по відбитим пенальті
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Інтернаціонале»: 2020–21 Володар Кубка Італії (2): «Інтернаціонале»: 2021–22, 2022–23 Володар Суперкубка Італії (2): «Інтернаціонале»: 2021, 2022
Примітки
Посилання