Е́споо ( , ) — місто у Фінляндії. Воно розташоване на захід від столиці, Гельсінкі, на півдні Уусімаа. Населення становить приблизно 322,000 осіб. Це 2-й за чисельністю населення муніципалітет Фінляндії. Еспоо є частиною столичного регіону Гельсінкі, яка налічує приблизно 1,6 мільйона мешканців. Еспоо розташоване на північному березі Фінської затоки та межує з Гельсінкі, Вантаа, Кірконуммі, Віхті та Нурміярві. До складу міста входить анклав Кауніайнен. Еспоо займає площу 528 квадратних кілометрів. Еспоо є двомовним муніципалітетом, офіційними мовами якого є фінська та шведська. Населення на 69% складається з носіїв фінської, на 6% - шведської та на 25% - інших мов, що значно вище за середній показник по країні.
Еспоо було заселене ще в доісторичну епоху, свідчення про людські поселення датуються 8 000 роками. Однак населення зникло в ранньому залізному віці. У період раннього середньовіччя регіон був населений тавастцями та південно-західними фінами. Після Північних хрестових походів шведські поселенці почали емігрувати до прибережних регіонів сучасної Фінляндії. Еспоо був заснований як автономна католицька парафія в XV столітті. Після закінчення фінської війни рішення зробити Гельсінкі новою столицею підконтрольного Росії Великого князівства Фінляндського у 1812 році мало значний позитивний вплив на зростання і розвиток муніципалітету. Проте аж до XX століття територія залишалася переважно аграрною. Після Другої світової війни Еспоо пережив стрімку урбанізацію і значні демографічні зрушення. Приблизно 1950 року фінська мова стала мовою більшості населення, замінивши шведську. У 1963 році муніципалітет набув статусу ринкового міста, а 1972 року - статусу міста.
Місто характеризується приміським ландшафтом, в якому переважає приватна забудова. Воно відоме своїми великими природними околицями, такими як 58-кілометрова берегова лінія, архіпелаг, ліси, озера та національний парк. Еспоо поділено на сім основних районів, кожен з яких поділяється на менші райони та квартали. На відміну від традиційних міст, Еспоо не має центральної частини міста. Натомість він має п'ять різних міських центрів: Леппяваара, Тапіола, Матінкюля, Еспун-кескус і Еспунлахті. Еспоо має численні місцеві центри, сформовані навколо історичних садиб. Через свою структуру Еспоо зазвичай вважається навіть «найбільш американським приміським містом Фінляндії».
Університет Аалто розташований в Отаніємі, Еспоо, поряд із процвітаючою науковою спільнотою, яка включає стартапи та асоціації, такі як VTT – ТЦентр технічних досліджень Фінляндії. В Еспоо розташовані такі провідні підприємства, як Nokia, HMD Global, Tieto, KONE, Neste, Fortum, Orion Corporation, Metso та Foreca, а також розробники ігор Rovio та Remedy Entertainment. У 2015 році Еспоо став членом Глобальної мережі міст, що навчаються ЮНЕСКО.
Історія
Етимологія До шведської колонізації Еспоо населяли тавасти, фінське плем'я, і територія, на якій розташоване місто, швидше за все, мала іншу назву. Вважається, що назва Еспоо походить від середньовічного шведського села Еспабю (або Еспобю), яке розташовувалося в західній частині сучасного міста. Можливо, вона пов'язана з осиками, які росли на березі прилеглої річки, оскільки архаїчне шведське слово, що позначає дерево, — «äspe», а слово, що позначає річку, — «å», із суфіксом «-by», що означає село.
Герб Еспоо являє собою золоту підкову, увінчану золотою короною на синьому щиті. Корона позначає старого кунгсгорда Еспоо, а підкова — обов'язок перевозити чиновників, військових або ув'язнених, під яке підпадали парафії вздовж Королівського шляху. Багато доріг в Еспоо досі проходять старою середньовічною Королівською дорогою. Королівська дорога у Фінляндії, що простягнулася від Турку на заході до Виборга на сході, була утворена у 1340-х або 1350-х роках і була найважливішою дорогою у Фінляндії того часу.Suuri Rantatie — Kuninkaantie 1999.
Передісторія Сучасне Еспоо було вперше заселене мисливцями-збирачами близько 8000 років тому, через кілька тисяч років після закінчення останнього льодовикового періоду. Поселення кам'яної доби були знайдені в Нууксіо та Перінкі.Espoon historia, city of Espoo. Поселення раннього металевого віку були знайдені в МіккеляMuseovirasto — Rekisteriportaali . та Морбю, що датуються доримським залізним віком, з яких останнє є важливим об'єктом для дослідження скотарства Сліди раннього поселення на цій території залишилися в топонімах. Наприклад, оригінальна назва Сукка була Сукко.Ainiala, Terhi; Saarelma, Minna; Sjöblom, Paula: Nimistöntutkimuksen perusteet, p. 127.
Перші поселенці жили в північній частині нинішнього міста, навколо озер Піткяярві, Бодом'ярві та Лооярві, оскільки південні частини все ще були значною мірою вкриті морем. У кам'яному віці люди в Еспоо жили на південних берегах і схилах, які забезпечували притулок від холодних континентальних вітрів. Життя поблизу водойм також полегшувало полювання та риболовлю. Спосіб життя диктувався сезонними змінами, і люди рідко залишалися на одному місці протягом року.
У бронзовому віці (близько 1500—500 рр. до н. е.) людські поселення змістилися на південь. Відомих поселень тієї епохи небагато, але було виявлено понад 70 курганних поховань того періоду, переважно на півдні Еспоо, який на той час утворював архіпелаг. Коли близько 500 року до нашої ери у Фінляндії з'явилися залізні вироби, люди отримали доступ до матеріалів, які були набагато універсальнішими, ніж ті, що використовувалися раніше. Однак на початку залізної доби клімат став холоднішим, і, мабуть, людські поселення в Еспоо зникли в цю епоху. В Еспоо було зроблено всього дві знахідки того часу.
Шведське правління
Середньовічний Еспоо
Більшість первісних сіл сучасного Еспоо були засновані , як свідчать топоніми. До XII століття тавастійські будинки були на березі Каук'ярві (нині відомого як Піткяярві), в Кауклахті, Карвасмякі, Бембле, Хаапалахті та Фінневіку.
Перші шведські поселення в Уусімаа були засновані у XII або XIII столітті. Шведські поселенці переїхали в цей район через нинішнє місце Кіркконуммі, а потім в район Есбобі. Звідти вони продовжили шлях на північний схід до Кауклахті, Бембеле та Ванхакартано. На пізніших етапах поселенці також могли прибути до Еспоо безпосередньо зі Швеції, найімовірніше, зі Свеаланду. Шведська назва Еспоо, Есбо, походить з цього періоду. Поселенці змінили фінські назви, які використовували тавасти, на шведські: наприклад, Кауклахті стало Кьоклакс, а Карвасмякі — Карвасбакка. Сучасні фінські назви також могли змінитися порівняно з початковими. Наприклад, топонім Веллі міг бути змінений на Велльског, що з того часу призвело до появи сучасної фінської назви Велскола. Шведські поселення були настільки великі, що вся територія стала шведськомовною, за винятком її найпівнічнішої частини та, можливо, району Хаапалахті-Мяккюля.
Палінологічні аналізи показують, що сільське господарство практикувалося в Еспоо вже приблизно в XI столітті, але історичних записів з тієї епохи не збереглося. До кінця XIII століття Еспоо був частиною прикордонного регіону між південно-західними фіннами та тавастськими фіннами. Деякі артефакти, знайдені в Еспоо, також пов'язані з давніми саво-карельськими фінськими костюмами, а у жінок пізнього залізного віку і раннього середньовіччя в цьому районі були такі ж прикраси, як і в районі сучасного Міккелі.
У середньовіччі в Еспоо налічувалося близько 70 сільських ділянок. Поруч із залишками стародавніх сіл було виявлено стародавні поля та багато проходів. Еспабі (на місці якого пізніше було засновано ) було, ймовірно, найстарішим шведськомовним селом у цьому районі. Назва Еспоо, ймовірно, походить від назви річки Еспоонйокі (шведська: Esboån, спочатку Espå / Espåå), яка, походить від осики, що росла на берегах річки (шведське слово «осика» — äspe). Вперше назва згадується в 1431 році. Спочатку нинішню річку Гумбьоленйокі було перейменовано на Еспоонйокі на честь села, розташованого вздовж річки. Коли біля села Сьодрік заснували церкву, назву Еспоонйокі отримала річка, що протікає від озера Кірккоярві до Кауклахті.Mallat, Kaija (ed.): Kylä-Espoo — Espoon vanha asutusnimistö ja kylämaisema.
Еспоо стала незалежною парафією в XV столітті. Раніше Еспоо була парафією під керівництвом Кіркконуммі. Кам'яний собор Еспоо був побудований у 1480-х роках за ініціативою селян. До 1670-х років східні частини Еспоо належали до парафії Гельсінкі, після чого їх офіційно приєднали до парафії Еспоо та слоттслену Расеборг.
Після Другого хрестового походу до Фінляндії поселенці зі Швеції заснували в Уусімаа постійні сільськогосподарські поселення. о 1486—1487 років Еспоо був частиною громади Кіркконуммі. Найстаріший відомий документ, що згадує Кіркконуммі, датується 1330 роком; Еспоо як частина громади датується 1380-ми роками, хоча перший документ, що безпосередньо згадує Еспоо, датується 1431 роком. Будівництво кафедрального собору Еспоо, найстарішої збереженої будівлі в Еспоо, знаменує незалежність Еспоо. Адміністративно Еспоо був частиною Уусімаа. Коли провінція була розділена на Східну та Західну провінції, які управлялися із замків Порвоо та Расеборг відповідно, східний кордон провінції Расеборг пролягав в Еспоо. Дорога XIII століття, що з'єднувала найважливіші міста Фінляндії того часу, Королівська дорога, проходить через Еспоо на шляху зі Стокгольма через Турку та Порвоо до Віпурі.
Маєток Греса Найстаріше фрильське володіння в Еспоо, маєток Греса, очевидно, отримав право володіння фрильсе наприкінці XV століття.Gräsan tarina, city of Espoo. Греса — одне з найстаріших поселень в Еспоо та найстаріше в південній частині Еспоо, оскільки воно, ймовірно, було засноване вже на початку XIV століття, коли шведські поселення просунулися вглиб країни. Від самого початку поселення розташовувалося на місці нинішньої церкви Оларі по обидва боки річки Грясанойя. Відсутність фінських назв у цьому районі свідчить про те, що населення від самого початку було шведськомовним.
Ранній сучасний період
У 1556 році король Густав I Ваза вирішив стабілізувати та розвинути регіон, заснувавши королівський маєток в Еспоо. Уряд купив села Еспобю та Манкбю (фінською: Mankki), переселив їхнє населення в інші місця і побудував королівський маєток в Еспобю. (Манкбі з часом було покинуте і більше ніколи не заселялося). У королівському особняку розміщувався місцевий повноважний представник короля (вогт), який збирав королівський податок у натуральній формі, що сплачувався працею на фермі особняка. Адміністративний центр Еспоон кескус (Espoon keskus), розвинувся навколо церкви та залізничної станції Еспоо, але муніципалітет зберіг мережеву структуру і донині.
У XVI столітті Еспоо перетворився на парафію з багатьма великими фермерськими господарствами. Війна між Швецією та Росією наприкінці XVI століття спонукала власників фермерських господарств засновувати кінні стайні в надії на зменшення податків. Власники кінних стаєнь були зобов'язані утримувати вершників у війнах, які вело королівство. Наприкінці XVII століття корона дарувала землі дворянам, які досягли успіху у війнах, і протягом кількох десятиліть землі в Еспоо були роздані семи дворянським родинам.
На початку XVIII століття Північна війна та Велика ненависть спричинили бідність серед населення. У цей час багато представників маєтків в Еспоо переїхали до Швеції. Заснування Свеаборга перед Гельсінкі збільшило транспортний рух в Еспоо, і багато офіцерів придбали вілли в Еспоо. Будівництво фортеці вимагало транспортування цегли з заводів в Еспоо. У тому ж столітті сільськогосподарські продукти, такі як картопля та різні фрукти, поширилися від поміщицьких маєтків до селян.
Велике князівство Фінляндське та рання індустріалізація