Ценогенез ( — новий і …генез) — пристосування організму, що виникає на стадії зародку (плоду) або личинки і не зберігається у дорослої особини.
Приклади ценогенезу Однією з форм ценогенезу є провізорні органи: Плацента ссавців, що забезпечує в плоду дихання, живлення і виділення; зовнішні зябра личинок земноводних; яйцевий зуб у птахів, слугує пташенятам для пробиття шкаралупи яйця; органи прикріплення в личинки асцидій; плавальний хвіст в личинки трематод — церкарія та ін.
Історія терміна Термін «ценогенез» введений в 1866 Ернстом Геккелем для позначення тих ознак, які, порушуючи прояви палінгенезів, тобто повторень далеких етапів філогенезу в процесі зародкового розвитку особини, не дозволяють прослідкувати у ході онтогенезу сучасних форм послідовність етапів філогенезу їх предків, тобто порушують біогенетичний закон. В кінці XIX століття ценогенезом стали називати будь-яку зміну властивого предкам ходу онтогенезу (німецькі учені Е. Менерт, Ф. Кейбель і ін.). Сучасне розуміння терміна «ценогенез» сформувалося в результаті робіт О. М. Сєвєрцова, що зберіг за цим поняттям лише значення провізорних пристосувань, або ембріо-адаптацій.
Див. також Філембріогенез Біогенетичний закон
Література Лебедкин С. І., Біогенетичний закон і теорія рекапітуляції Северцов А. Н., Морфологічні закономірності еволюції, М. — Л., 1939; Іванова-Казас О. М., Порівняльна ембріологія безхребетних тварин, Новосиб., 1975; Haeckel Е., Generelle Morphologic der Organismen, Bd 1—2, Ст, 1866.