Рок-музика — узагальнена назва низки напрямків популярної музики другої половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блюзу. Термін Rock очевидно є скороченням від Rock'n'roll і дослівно перекладається як «хитати(ся); трясти(ся)».
Рок-музика має велику кількість напрямків: від танцювального рок-н-ролу до важкого металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Зазвичай рок-музика протиставляється попмузиці (т. зв. «попсі»), хоча окремі напрямки балансують на межі між ними.
Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Скандинавія та Велика Британія) і США. Пізніше національна рок-музика з'явилася практично у всіх країнах. Українська рок-музика з'явилася за часів СРСР у 1960-х роках.
Термін «рок-музика» щодо конкретного колективу іноді не є чітко визначеним через комбінування та поєднання окремими виконавцями різної жанрової стилістики. При визначенні належності до того чи іншого напрямку роккультури, користуються соціальним та музичним факторами.
Музичний фактор Рок-музика комбіновано виконується рок-гуртом, що зазвичай складається з вокаліста, гітариста, басу, соло і ударника, іноді також клавішника. В окремих випадках може бути присутнім також саксофон, губна гармоніка, акордеон та інші інструменти.
Характерні риси рок-музики — одноманітний ритм з сильним бек-бітом, що підтримується барабанами, та електрогітарою (часто — з ефектом дисторшн). Сольні епізоди також виконуються на електрогітарі. В гармонічному та мелодійному відношенні ранній рок-музиці в основному характерна блюзова гармонія, однак в пізніший період спостерігається значна різноманітність музичних рис. Характерною рисою рок-музики, також є її колективність — рок-музика часто є продуктом колективної творчості, а створення й виконання музики є нерозривним процесом.
Необхідними вимогами для виконання рок-музики музиканти вважають віртуозну техніку, зіграність, вміння передати «драйв» (Drive), особливе вокальне мистецтво, майстерність імпровізації, володіння формою, наявність особливого «блюзового відчуття» (Blues Feeling)А. Козлов. Рок..
Соціальний фактор Соціальний вплив рок-музики як культурного явища вважається :
Рок-музика як культурний феномен породила так званий «рок-н-рольний спосіб життя», певний стиль поведінки і систему життєвих цінностей, свого роду філософію. Проте, виникнувши на основі різних жанрів рок-музики, субкультури деколи мають мало схожого. Рок-музика володіє великою енергією («драйвом»), яка захоплює. Вона може дати особі свободу від усталених суспільних принципів і стереотипів, від навколишньої дійсності.
З іншого боку, людина, зосереджена на роккультурі, може остаточно відгородитися від зовнішнього світу, ускладнюючи становище вживанням алкоголю і наркотиків, що сприяє руйнуванню особистості. Нерідко це явище ставлять в провину рок-музикантам.
Передумови появи рок-музики
Повоєнний розвиток музичної культури відбувався в умовах поглиблення розколу світу, посилення боротьби між двома соціально економічними системами, воєнно-політичними блоками, розв'язання «холодної війни», атомного психозу, ідеологічно-культурного протистояння. Перед людством, яке понесло нечувані людські, матеріальні і духовні втрати в роки Другої світової війни, постали масштабні завдання підняти з руїн матеріальну культуру, залікувати рани духовності та цивілізації.
Найхарактернішим для культури цього періоду стає подальший розвиток так званої «масової культури», тиражування культури «серійного виробництва», чому суттєво сприяв науково-технічний прогрес, що приніс революційні зміни у сфері ЗМІ (зокрема бурхливий розвиток телебачення, радіо, звукозапису, кіно). На відміну від комуністичних країн, де масова культура жорстко регламентувалася ідеологічними настановами компартії, в капіталістичних країнах її розвиток був тісно пов'язаний з комерційною індустрією розваг.
У той же час демократизація культури, її «серійність», породжує певні специфічні проблеми для функціонування культури. Відбувається процес відчуження культури, що породжує в надрах масової культури феномен контркультури — субкультури протестного, бунтівного напрямку. У другій половині XX століття такою контркультурою стає рок.
Перші кроки рок-музики Початком рок-музики є поява рок-н-ролу що увібрав у себе риси блюзу, ритм-енд-блюзу, бугі-вугі, джазу і кантрі.
Значний вплив на рок-н-рол зробили блюзові виконавці Роберт Джонсон, Ледбеллі, Мадді Уотерс. Назва «рок-н-рол» походить з пісень ґоспел-виконавців 40-х років і, бувши по суті закликом до танцю, є сексуальним закликом. Вперше вираз з'явився в пісні «Good Rocking Tonight» Роя Брауна 1947 року. У 1949 році виходить пісня «Rock And Roll» Вайлд Білла Мура.
Розвиток раннього рок-н-ролу пов'язаний в основному з американськими виконавцями, проте встановити, яка пісня або пластинка може вважатися першою в жанрі, практично неможливо. Серед можливих варіантів — сингл «Fat Man» Фетса Доміно, що вийшов 1950 року. Згідно з іншими версіями, першим рок-н-рольним записом є «Rocket 88», записана 1951 року Jackie Brenston and his Delta Cats.
Рок-н-рол в кінці 1950-х
Серед тих, хто заклав основи рок-н-ролу як повноцінного жанру, найважливішими виконавцями є Фетс Доміно, Бо Діддлі і Чак Беррі.
Серед інших впливових афроамериканських музикантів в жанрі рок-н-ролу слід виділити Літла Річарда, який вплинув на подальше формування гаражного року і протопанку, оскільки його манера співу й гри на піаніно була значно агресивнішою і напористішою, ніж у конкурентів.
Спочатку рок-н-рол вважався специфічною музикою, характерною тільки для афроамериканської аудиторії. Проте вже з'являлися перші білі артисти, що виконували рок-н-рол. Проривом рок-н-ролу в мейнстрим стала пісня Білла Гейлі «Rock Around The Clock». Проте титул «короля рок-н-ролу» завоював інший білий артист — Елвіс Преслі. Попри те, що його популярність і культовий статус багато в чому перевищували реальну якість його робіт якщо порівняти їх з платівками чорних колег, Елвіс Преслі став першим, хто записав рок-н-рол на одному з ними рівні (коли ді-джеї ставили його перші записи в ефір, вони спеціально попереджали, що це співає білий артист).
Іншим знаменитим білим виконавцем рок-н-ролу став Джері Лі Люїс, який отримав прізвисько «Killer» за несамовиту манеру виконання і гри на піаніно. Трохи пізніше стала з'являтися м'якша форма «білого» рок-н-ролу, пов'язана перш за все з іменами Бадді Голлі й Everly Brothers.
Рокабілі
На основі синтезу рок-н-ролу і кантрі (особливо його південного різновиду — хіллбілі) з'явилася особлива течія рок-музики — рокабілі. Найвідоміші її представники в 1950-х — Еді Кокрен, Джин Вінсент і Карл Перкінс. Серед перших зразків рокабілі виділяються деякі ранні записи знаменитого кантрі-співака Джонні Кеша. Чималий вплив на жанр зробили перші сингли Чака Беррі («Maybellene») і Елвіса Преслі («Thats All Right (Mama)»). Музика рокабілі знов стала популярною в 1980-х роках. Серед представників нео-рокабілі — Stray Cats, The Cramps, Heavy Trash.
Рок-н-рол в Англії Хоча, аж до появи біт-музики, Англія в галузі рок-музики не могла скласти Америці ніякої конкуренції, перші рокзаписи стали з'являтися тут вже в 1950-х роках. Якщо в Америці рок-н-рол розвивався в тісному зіткненні з кореневими жанрами блюзу і кантрі, то на англійський рок-н-рол справив найбільший вплив скіфл, зокрема, один з відомих виконавців скіфла Лонні Донеган. Першими виконавцями рок-н-ролу, які змогли змагатися в англійських чартах з американськими виконавцями, стали Кліф Річард і The Shadows. Перший англійський рок-н-рольний хіт — «Move It» Кліфа Річарда. Серед скіфл-гуртів, що з'явилися у той час, був і перший гурт Джона Леннона The Quarrymen.
Рок-музика 1960-х років
На межі десятиліть: Серф
1957 року записана композиція «Rumble» гітариста Лінка Рея, в якій вперше використаний ефект фазз () на гітарі; таким чином, від цієї пісні в якійсь мірі походять всі «важкі» жанри рок-музики, зокрема, хеві метал і панк-рок.
Лінк Рей разом з Діком Дейлом і The Surfaris поклав початок новому жанру інструментального танцювального рок-н-ролу — серфу, заснованому на гавайському звучанні гітари, зазвичай з ефектом вібрато; цьому напрямку характерні також швидші темпи і деякі інновації в партії ударних. Першим серф-записом вважається «Bulldog» The Fireballs, а ключовими представниками — The Ventures, The Chantays, в Англії — The Shadows. Трохи пізніше інструментальний серф поступився місцем вокальному серф-попу, відомі представники якого, Jan and Dean і The Beach Boys, дещо уповільнили темп й додали соковитих гармонізацій; ця манера називалася «Каліфорнійським звуком». Вплив звуку серфа породив серф-рок, який суміщає традиційну рок-музику і серф-звучання; серф-рок пісні зустрічаються у безлічі виконавців.
Перша половина 1960-х На основі ритм-енд-блюзу, рок-н-ролу і соулу не без впливу народної британської музики в Англії стали з'являтися гурти, що грали нову форму танцювальної музики — біт-музику. Серед піджанрів біта виділявся мерсібіт, типовими прикладами якого є записи Gerry & The Pacemakers, The Searchers, Rory Storm and the Hurricanes і ранні записи The Beatles. Саме The Beatles зі своїм синглом «I Want To Hold Your Hand» змогли вперше потіснити в американських чартах американських же виконавців, поклавши початок так званому «британському вторгненню» (). Паралельно з цією формою музики в Америці розвивалися місцеві стилі на основі фолка і кантрі — найважливішою з них став фолькрок.
Британське вторгнення
Терміном «британське вторгнення» прийнято називати проникнення популярної британської музичної культури на територію США. The Beatles, з успіху синглів яких і почався новий етап рокісторії, закріпили успіх «висадкою» на американський берег в лютому 1964 року. The Beatles вже в ранні роки були принципово новим явищем — вони поєднували в собі надзвичайну музична плідність і принципово новий імідж (не просто автор-виконавець з колективом, а четверо яскравих осіб, гурт, де кожен співає і кожен здатний скласти хіт). Популярність гурту The Beatles, що охопила практично весь світ (її початком можна приблизно вважати виступ на шоу Еда Саллівана 1964 року) поклала початок небувалому для того часу явищу — «бітломанії». Услід за The Beatles набули популярності і низка інших британських гуртів. Музичне життя Британії почало розвиватися, відкривалися нові музичні клуби, а біт-музика ставала все різноманітнішою.
Біг-біт і мерсібіт
Ряд представників «британського вторгнення» продовжували грати музику в дусі ранніх робіт The Beatles — легкий, м'який, мелодійний біт. Найуспішнішими в цьому напрямі виявилися The Searchers (що вважалися другим за значущістю мерсібіт-гуртом), Hermans Hermits, Manfred Mann, The Hollies. Також значним гуртом, який грав мелодійний біт з елементами фолка були The Zombies (їх найвідоміший хіт — «Time of the Season»).
Ритм-енд-блюз і блюз-рок
Низка гуртів «британського вторгнення» більшою мірою, ніж інші, підпали під вплив ритм-енд-блюзу. Зокрема, з виконання ритм-енд-блюзу починали The Yardbirds. На початку існування гурту в його складі був гітарист Ерік Клептон, який швидко покинув колектив; на зміну йому прийшов Джеф Бек, якого своєю чергою змінив Джиммі Пейдж. Всі троє лід-гітаристів, що пройшли через Yardbirds, стали першим поколінням «гітарних героїв» — гітаристів, що вийшли на передній план, які привертали все більшу увагу й мали власних шанувальників.
Сильного впливу ритм-енд-блюзу зазнали також The Animals, які використовували як сольний інструмент орган. Вони записали кавер-версію народної пісні «House Of The Rising Sun», що стала однією з найчастіше виконуваних пісень у рок-музиці.
Проте найвпливовішим гуртом, що виник на основі ритм-енд-блюзу і впродовж всієї своєї кар'єри повертався до блюзових коренів, стали The Rolling Stones. Їх імідж був значно агресивнішим, «бруднішим», ніж у The Beatles і мерсібіт-гурт; звучання і проблеми, що вони підіймали в піснях, також демонстрували новий підхід до музики.
Поява жорсткої музики