Єлизавета Ярославна

Єлизаве́та Яросла́вна (норв. Ellisiv av Kyiv, близько 1022Вперше її майбутній чоловік Гаральд посватався до Єлизавети ще в 1035 році; в той час Єлизаветі навряд чи було менше 12 років. — після 1067) — найстарша донька Ярослава Мудрого, у шлюбі з 1045 року з норвезьким конунгом Гаральдом Суворим (старонорвезькою: Harald Harðráði).

Імена

Єлизавета Яросла́вна — в українській історіографії. Еллісіф Київська () або Еллісіф () — у норвезькій історіографії та джерелах.

Загальні відомості Відомо, що вона провела частину свого дитинства разом із майбутнім королем Норвегії Магнусом I у княжому дворі Ярослава в Києві — символ стародавніх зв'язків між Київською Руссю та Скандинавією.

Гаральд прибув до Києва для служби Ярослава у віці 15-ти років, після того, як разом зі своїм зведеним братом Олафом Гаральдссоном (пізніше прозваний Олавом Святим) в 1030 році брав у битві при Стіклестаді на боці програшної сторони.

Перше сватання до Єлизавети вийшло невдалим — Ярослав зауважив, що молодий, який не мав ні держави, ні грошей, повинен себе чимось уславити, щоб шлюб був рівний. Гаральд відбув добувати слави і склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Гаральдом».

У 1035 році Гаральд вирушив до Константинополя разом із дружиною чисельністю приблизно 500 осіб, щоб запропонувати свої послуги як найманця імператору Візантії Михаїлу IV. У Константинополі Гаральд незабаром став командиром візантійської варязької гвардії. Він та його воїни, найімовірніше, брали участь у бойових діях проти турків, арабів, норманів, болгар і піратів у водах Егейського моря. За свідченнями Сноррі Стурлусона, ісландського історика та автора саг, Гаральд повернувся до Києва у 1043 або 1044 році з настільки значними багатствами, що в північних країнах ніхто не володів таким майном одноосібно. Він був змушений втекти з Константинополя, оскільки імператриця Зоя Візантійська намагалася завадити його від'їзду. Завдяки славі та скарбам, здобутим у Візантії, Гаральд досяг такого високого становища, що отримав дозвіл одружитися з донькою князя ЄлизаветоюBård Amundsen. The Princess from Kyiv was Norway's last Viking queen // Sciencenorway.no — Dec. 9, 2022, Andy Lazko. Harold Hardrada, Last Viking King, while serving as the commander of Byzantine Varangian Guard, sent his treasures to Kyiv to safekeep. Thus he was earning Kyiv King’s trust and blessing to marry the King’s daughter. Harold and Elizabeth married and eventually became the King and Queen of Norway // U-krane.com — Feb. 19, 2020.

Вікінги називали Єлизавету Еллісіф (Ellisif/v), скальд Стуф Сліпий співав про Гаральдову дружину, яку той привіз на батьківщину у 1046 році.

Гаральд став співправителем конунга Маґнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим (1047—1066). У 1048 році Гаральд узяв ще одну дружину, Тору Торбергсдаттер, від якої у нього було двоє синів, Маґнус і Олаф. Другий шлюб багато в чому можна пояснити політикою та створенням союзу. Глави родини Гіске (Giskeætten) відігравали ключову роль у політиці влади.

Можливо, Єлизавета залишилася на Русі, або померла дорогою до Норвегії. Однак це означало б, що дочки Гаральда, Інгігерд і Марія, які їй приписують, належали Торі, що вважається малоймовірним, оскільки Марія була заручена з Ойстейном Орре, який був би її дядьком, якби вона була донькою Тори. Тому можливо, що Тора вела господарство як наложниця («hustru») Гаральда. Тора стала матір'ю як короля Олава Спокійного, так і короля Маґнуса II Гаральдссона. Тоді як титул королеви був лише у Єлизавети (за цитатою Генріка Вергеланна).

Королева Норвегії та Данії

Ярослав Мудрий свою дочку Єлизавету віддав у шлюб з норвежцем Гаральдом. Щоправда, шлюбові передувала тривала, сповнена романтизму й драматизму, історія. Закохався молодий норвежець у Єлизавету під час своїх перших відвідин Києва. Руська княжна відповіла Гаральдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але князь Ярослав Мудрий, погодився пошлюбити дочку з норвежцем лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гаральдові з нечисленною дружиною вступити на службу до візантійського імператора, на якій здійснив чимало лицарських подвигів. Іще Гаральд устигав писати поезії, найпопулярнішою серед яких стала пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він досяг заповітної мрії — одружився з нею.

Король Гаральд Суворий та королева Єлизавета мали двох доньок — Марію (померла у вересні 1066 р.Queen Consort Elizaveta Yaroslavna Rurikid // Find a Grave ) та Інгігерду (1046-1120, згодом стала дружиною короля Данії). За переказами, саме Гаральд і Єлизавета ініціювали будівництво церкви Святої Марії в Осло — однієї з найдавніших кам'яних церков міста, яка згодом стала королівською усипальницею. Подружжя щасливо прожило майже двадцять років у Норвегії..

Хоча біографія Єлизавети оповита легендами, а джерела про неї обмежені, як скандинавські саги, так і пізніші історичні дослідження свідчать про її чіткий статус королеви Норвегії. Вона згадується не лише як дружина короля Гаральда Суворого (Гаральда Хардради), а й як його довірена особа, яка супроводжувала його під час важливих подорожей. Зокрема, у 1066 році під час походу до Англії, за деякими джерелами, Гаральд висадив Єлизавету разом із доньками на Оркнейських островах із наміром забрати їх після перемоги й утвердження на англійському престолі. Згадку про це можна також знайти в англійському історичному джерелі, перекладеному норвезькою мовою Генріком Верґеланном.

25 вересня 1066 року Гаральд Суворий загинув у битві біля Стамфорд-Бріджа поблизу Йорка. За переказами, принцеса Марія «померла того самого дня і тієї самої години», коли загинув її батькоЄлизавета Ярославна // Музей Становлення української нації. По його загибелі Єлизавета Ярославна вийшла заміж вдруге за короля Данії Свейна II Данського й стала королевою Данії.

Русь мала тісні стосунки зі скандинавськими та іншими європейськими державами, що підтверджується генеалогічним древом Єлизавети — її мати Інґіґерда була принцесою Швеції, а її сестри, Анна та Анастасія, стали королевами Франції та УгорщиниVikings in the Kyivan Rus // The Historical Museum University of Oslo .

У літературі та театрі Норвезька письменниця і драматург Інґеборґ Рефлінґ Гаген у 1966 році написала новелу «Єлизавета та Гаральд», яку взяли за основу театральної постановки, здійсненої 10 жовтня 1970 року в театрі «Суттунг» у місцевості Танум. Виставу пізніше показали в районах Гедмарк та Оппланн. Також є відомим роман «Королівське дзеркало» норвезької письменниці Вери Генріксен, українською опублікований у видавництві «Літопис» у перекладі Наталії Іваничук. 30 травня 2026 року в межах XIV Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» у Києві відбулося перформативне читання п’єси «Королева з Гардаріке». Це є нова п’єса української драматургині Лєни Лягушонкової. Режисером читання виступив Давид Петросян. Подію організувала Національна спілка театральних діячів України . Пісня про дівчину з Руської країни — старонорвезький вірш, приписуваний Гаральду III Суворому, написаний у період його служби у Візантії. У вірші король оспівує свою любов до київської князівни Єлизавети Ярославни, доньки великого князя Ярослава Мудрого. Вірш переклав українською Іван Франко. Переклад увійшов до XVIII тому його зібрання творів (розділ «Переклади»). Твір є одним із найдавніших збережених зразків любовної лірики, що пов'язує скандинавську та українську історію.

Фрагмент перекладу Івана Франка:Край Сицилії далекої

Наш кораблик пролітав,

В пишних строях ми на покладі

Поставали, як і слід.

Живо біг носатий човен наш,

Гордий, що героїв ніс…

Гей, в кого не мужня душа,

Не посмів би плавать там.

А проте дівчина з Руської країни,

Що в короні сяє, мене не приймає…

Вшанування пам'яті 28 липня 2022 року Національний Банк України ввів у обіг пам'ятну монету з нагоди 1000-ліття від народження Єлизавети ЯрославниПам’ятна монета "Єлизавета Ярославна" вводиться в обіг із 28 липня 2022 року // Національний Банк України.

21 жовтня 2025 року у місті Осло (Норвегія) відкрили пам’ятник королеві Єлизаветі. Разом із першою леді України Оленою Зеленською участь у відкритті пам’ятника взяли Їхні Королівські Високості Кронпринц Норвегії Гокон, Кронпринцеса Метте-Маріт, мер Осло Анне Ліндбо та міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

Монумент отримав назву «Вартова золотої обручки» — символічне посилання на мотив із саг. Скульптура є гранітним каменем із конічним отвором, заповненим оніксом. У момент, коли сонце спрямоване на Київ (азимут 121,5 °), у прорізі з'являється "золоте кільце" світла. Автор проєкту — данська архітекторка Сідсел Бонде, яка перемогла у відкритому міжнародному конкурсі. За умовами відбору, пам'ятник мав органічно вписатися у простір міста, бути не вищим за один метр і виготовленим із матеріалів, стійких до суворого норвезького клімату. Підготовка до встановлення тривала кілька років. У Норвегії відзначали тисячоліття з дня народження Єлизавети 2025 року, тоді як в Україні цю подію відзначили у 2022 роціГладка Катерина. В Осло відкривають пам’ятник доньці Ярослава Мудрого — королеві Норвегії Єлизаветі Ярославні // Лівий берег — 23.10.2025.

Примітки

Джерела Сага про Ярославових доньок. Юрій Хорунжий, Юрій Якимів.- К.: Видавництво «Бібліотека українця»,2004. «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький «Історія України», М.Грушевський, Частина 2 «Heimskringla or The Chronicle of the Kings of Norway», Saga of Harald Hardrade: Part I. (англ.), із Berkeley Digital Library «Князівські династії Східної Європи», Леонтій ВОЙТОВИЧ — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — 649 с. ISBN 966-02-1683-1 Іван Франко. Твори у 20 т. — Т. 18. — К.: Наукова думка, 1960. — Розділ «Переклади». [https://uk.wikisource.org/wiki/Сторінка:Іван_Франко._Твори_в_20_тт._Т._18.Переклади(1960).djvu/405 Повний текст на Вікіджерелах]

Література «Імена твої, Україно»  — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.

Посилання

Єлисавета Ярославна //