Прові́нція Сици́лія / Сики́лія (, ; , eparchía Sikelías) — римська провінція у 241 до н.е. — 440, візантійська провінція 535–687 рр. Включала в себе острови Сицилія і Мальта, з адміністративним центром у Сиракузах. Перша провінція Римської республіки, утворена після перемоги над Карфагеном у Першій пунічній війні як проконсульська провінція. Важлива житниця Риму. Основні міста — Агрігент, Дрепан, Катана, Кентуріпе, Лілібе, Мессана, Панормо, Тавроменій, Терми Гімери, Тіндаріс на Сицилії, а також Мдіна і Марса на Мальті.
Перестала існувати у 440 внаслідок завоювання острова Вандальським королівством, незадовго до падіння Західної Римської імперії (476). Згодом терени провінції перебували під владою Одоакра (476) й Італійського королівства готів (493). Відвойована Східною Римською імперією у 535 і перетворена на Сицилійську фему (бл. 687). У 831 захоплена маврами, які утворили тут Сицилійський емірат. У 1071 завойована норманами, які утворили Графство Сицилія. Скорочено — Сицилія, або Сикилія ().
Історія Перша провінція Римської республіки, утворена після Першої пунічної війни з Карфагеном. Створена як територія що керується проконсулом. Центром провінції було місто Сиракузи.
Протягом наступних шести століть Сицилія була провінцією Римської республіки та Римської імперії. У ці часи Сицилія була житницею імперії, найважливішим постачальником продовольства місту Рим. Імперія не робила зусиль для романізації регіону, який залишався значною мірою грецьким.
На території Сицилії знаходилися одні з перших християнських громад. Одними з перших християнських святих були сицилійські Свята Агата з Катанії і Свята Луція з Сіракуз.
У 440 р. Сицилія перейшла до вандалів Гейзеріха. Пізніше переходить до Візантії та належить арабам з 827 до 965.
Міста
Агрігент (; сучасне Агрідженто, Італія) Дрепан (; сучасне Трапані, Італія) Катана / Катина (; сучасна Катанія, Італія) Кентуріпе / Центуріпе (; сучасне Чентуріпе, Італія) Лілібе (; сучасна Марсала, Італія) Мессана (; сучасна Мессіна, Італія) Панормо (; сучасне Палермо, Італія) Сиракузи (; сучасна Сиракуза, Італія) — адміністративний центр. Тавроменій (; сучасна Таорміна, Італія) Терми Гімери (; сучасне Терміні-Імерезе, Італія) Тіндаріс (; сучасний Тіндарі, Італія) Мдіна (; сучасна Мдіна, Мальта) Марса (; сучасна Марса, Мальта)
Управителі Згідно з працею ПрагаPrag 2007, pp. 287—310.:
Голови 227 до н. е.: Гай Фламіній 227: Марк Валерій Левін 218: М. Емілій (Лепід) 217: Тит Отакілій Красс
Претори 216: Марк Клавдій Марцелл 215: Аппій Клавдій Пульхр 214: Публій Корнелій Лентул 211: К. Сульпіцій 211: Марк Корнелій Цетег 210: Луцій Цинцій Алімент 208: Секст Юлій Цезар 207: К. Мамілій (Ателл) 206: К. Сервілій (Гемін) 205: Луцій Емілій Пап
135 до н.е. Публій Попіллій Ленат
Публій Септимій Гета (187—188) Септимій Север (189—190)
Примітки
Бібліографія
Джерела Appiano di Alessandria, Historia Romana (Ῥωμαϊκά), VII e VIII. Cicerone, In Verrem. Eutropio, Breviarium ab Urbe condita, vol. III. Livio, Ab Urbe condita libri. Livio, Periochae, vol. 21-30. Plutarco, Vite parallele, Pelopida e Marcello. Polibio, Storie (Ἰστορίαι), III—XV. Strabone, Geografia.
Монографії, статті Benigno, F.; Giarrizzo, G. Storia della Sicilia: in 2 v. Roma-Bari: Laterza Editore, 1999. Dreher, M. La Sicilia antica. Bologna: il Mulino, 2010. Finley, M. Storia della Sicilia antica. Roma-Bari: Editori Laterza, 1970. Prag, J. Roman Magistrates in Sicily, 227-49 BC. // La Sicile de Cicéron: lecture des Verrines. Actes du colloque de Paris. Besançon: Institut des Sciences et Techniques de l'Antiquité, 2007, pp. 287—310.
Довідники Manganaro, G. La provincia romana // Storia della Sicilia. vol. 2. La Sicilia antica (2 ed.). Roma: Editalia, 1997, p. 309—363. Momigliano, A; Woodhead, A. Sicilia // Dizionario di antichità classiche. Milano: Edizioni San Paolo, 1995. Sicilia // A Latin Dictionary. Oxford: Clarendon Press, 1879. Sicilia // Dictionnaire Illustré Latin-Français. Hachette, 1934. Benigni, Umberto. Sicily // The Catholic Encyclopedia. Vol. 13. New York: Robert Appleton Company, 1912.
Посилання
Sicilia (island) // Pleiades.