Де́сять за́повідей, також Декало́г або Зако́н Бо́жий (євр.: עֲשֶׂרֶת הַדִּבְּרוֹת «асе́рет га-діброт» або עֲשֶׂרֶת הַדְּבָרִים «асе́рет га-дварім», ; дослівно: десятислів'я) — десять основних релігійних законів, котрі, за текстом П'ятикнижжя, або Тори, були дані самим Богом Мойсею на горі Синай приблизно через п'ятдесят днів після того, як євреї залишили Єгипет. Заповіді, як оповідається, були зафіксовані на кам'яних скрижалях. Декалог існує в двох версіях, які походять від різних усних переданьГоловащенко Сергій Десять заповідей // Українська релігієзнавча енциклопедія..

У Біблії Десять заповідей перераховані в біблійних книгах Вихід (глава 20) та Повторення Закону (глава 5). +№Вихід, глава 20:1-17Повторення Закону, глава 5:4-2112 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. 3 Хай не буде тобі інших богів передо Мною! 6 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. 7 Хай не буде тобі інших богів при Мені! 24 Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. 5 Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, 6 і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей. 23 Не будете робити при Мені богів із срібла, і богів із золота не будете робити собі.8 Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. 9 Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, 10 і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді. 37 Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно. 11 Не присягай Іменем Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім’ям надаремно. 48 Пам’ятай день суботній, щоб святити його! 9 Шість день працюй і роби всю працю свою, 10 а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. 11 Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його. 24 Ти зробиш для Мене жертівника з землі, і будеш приносити на ньому свої цілопалення й свої мирні жертви, і дрібну худобу свою, і велику худобу свою. На кожному місці, де Я згадаю Ймення Своє, Я до тебе прийду й поблагословлю тебе. 25 А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його. 26 І не будеш входити до Мого жертівника ступенями, щоб не була відкрита при ньому твоя нагота.12 Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій. 13 Шість день працюй, і роби всю працю свою, 14 а день сьомий субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, щоб відпочив раб твій і невільниця твоя, як і ти. 15 І будеш пам’ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та витягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день. 512 Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!16 Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. 613 Не вбивай! 17 Не вбивай! 714 Не чини перелюбу! 18 Не чини перелюбу! 815 Не кради! 19 Не кради! 916 Не свідкуй неправдиво на свого ближнього! 20 Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! 1017 Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!21 І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є ближнього твого! Наведені в таблиці вірші у перекладі І. Огієнко.

Інтерпретації Більшість деномінацій християнства вважають, що десять заповідей мають божественний авторитет і продовжують бути актуальними, хоча по-різному інтерпретуються і використовуються.Braaten, Carl E.; Seitz, Christopher (2005). "Preface". I Am the Lord Your God. Grand Rapids, MI: William B. Eerdmans. Апостольські постанови, які закликають мирян "завжди пам'ятати десять Божих заповідей", показують важливість Декалога в ранній Церкві. Протягом більшої частини християнської історії Декалог вважався коротким викладом Божого закону та стандартом поведінки, центральним для християнського життя, благочестя та поклоніння.

Відмінності в порядку і важливості цього порядку продовжують залишатися теологічною суперечкою, причому тексти в Новому Завіті Римлянам 13:9 підтверджують більш традиційний порядок, який слідує Септуагінті: перелюб, вбивство і злодійство; на відміну від нині прийнятого масоретського порядку: вбивство, перелюб, злодійство.

Юдаїзм

Католицизм

У католицькій церкві Декалог часто подають у стислому вигляді та в дещо інакшій послідовності (зокрема, перша і друга об'єднані, а десята розділена на дві). Наприклад у катехизмі вони описані так: Я — Господь, Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене. Не взивай намарно імені Господа, Бога твого. Пам'ятай день святий святкувати. Шануй батька твого і матір твою. Не вбивай. Не чужолож. Не кради. Не свідчи неправдиво на ближнього твого. Не пожадай жінки ближнього твого. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

Православ'я Східна православна церква вважає, що моральні істини містяться головним чином десяти заповідях. Сповідь починається з того, що сповідник читає десять заповідей і запитує того, хто кається, яку з них він порушив.

Протестантизм Відкинувши моральну теологію римського католицизму, надаючи більшого значення біблійному закону та Євангелію, ранні протестантські богослови продовжували вважати Десять заповідей відправною точкою християнського морального життя. Різні версії християнства відрізнялися одна від одної тим, як вони переводили голі принципи в конкретні, що становлять повноцінну християнську етику.

Лютеранство Лютеранське поділ заповідей відповідає поділу, встановленому святим Августином, слідуючи діленню синагогальних переписувачів, що існував на той час. Перші три заповіді регулюють відносини між Богом і людьми, четверта-восьма – суспільні відносини між людьми, а останні дві – приватні думки. Деталі в Малому катехизисі Лютера і Великому катехизисі.

Реформація

Баптизм Десять заповідей - це короткий виклад вимог завіту про справи (званого " Старим завітом " ), даного на горі Синай народу Ізраїлю. Старий заповіт був наповнений Христом на хресті. Невіруючі досі перебувають під Законом. Закон відкриває гріх людини та її потребу в спасінні, яке є Ієшуа. Покаяння в гріху і віра в Христа для спасіння - сенс усієї Біблії. Вони справді відбивають вічний характер Бога і є зразком моральності.

Тлумачення Давні євреї, яким було дано ці заповіді, спочатку розуміли їх буквально, але з часом виникла необхідність в більш детальному тлумаченні Декалогу. З одного боку, це пов'язують із різноманітною юридичною казуїстикою: в міру того, як ускладнювались соціальні відносини та законодавство, виникала потреба розрізняти різні ступені порушень Законів Божих, а також кордони їх безумовного дотримання. З іншого боку, частішали випадки формального виконання заповідей, коли зовнішня відповідність ставилась вище за сутнісне дотримання, що інколи призводило навіть до нерозуміння самих законів (див. фарисейство).

У християнстві особливо наголошувалось на необхідності щирого й усвідомленого виконання Десяти заповідей. Як правило, їх тлумачення брали на себе священники і богослови, які робили необхідні роз'яснення під час проповідей або в рамках релігійних диспутів. В католицькому середовищі до послуг вірян стали видавати роз'яснення, що мали форму невеликих друкованих посібників (найчастіше використовуваних перед сповіддю). Наразі між різними християнськими деномінаціями не існує істотних відмінностей щодо того, як саме слід розуміти Десять заповідей і що вважати їх порушенням.

Заповідь поклоніння Богові В усіх конфесіях і варіантах тлумачень є першою. Конче зобов'язує вірянина до поклоніння Богові, єдиному в Пресвятій Трійці. Це означає, що вірянин має визнавати лише одного Бога. Поклоніння богам інших релігій чи визнання Богом будь-яких людей (включно з праведниками, святими), духовних сутностей (потойбічних істот), тварин, предметів, явищ природи вважається смертним гріхом. Цим юдаїзм і християнство протиставляють себе усім формам язичництва, анімізму, сатанізму, окультизму, а також таким соціокультурним явищам як культ особи і культ тіла.

Порушенням цієї заповіді вважають і відносно м'які форми поклоніння людям або речам, наприклад, надмірно палке уболівання за спортивну команду, фанатичне захоплення хобі, непомірковане збирання речей, забобонність чи турботу про людей, що виходить за межі необхідної для їхнього здоров'я і призводить до нехтування релігійними обов'язками. Перша заповідь також вимагає ставити Бога вище за власні інтереси, навіть коли йдеться про життя, тому жертвування життям заради визнання віри розцінюється як найвища форма праведності — мучеництво.

Заповідь ідолоборства Ця заповідь у біблійному викладі є логічним продовженням першої. Вона вимагає не створювати і не використовувати культових речей, що не мають стосунку до Святої Трійці: бовванів, зображень осіб, реліквійДесять заповідей // Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. — ISBN 978-966-485-156-2. За часів юдаїзму ця заповідь виконувалась буквально — в синагогах не було жодного зображення Бога Отця (навіть фантазійного). Після Воскресіння Ісуса Христа з'явились ікони, перші з яких приписують євангелістові Луці, що мав хист художника. Оскільки ці зображення мали певну схожість з оригіналом, то ікони вважали гідними для поклоніння. Ця теза була підкріплена багатьма дивами, якими прославились різні стародавні ікони. Пізніше розвиток релігійних практик і мистецтва призвів до появи нових форм культових предметів: мощів святих, скульптур, святих джерел тощо. Проте вже в перші століття існування християнства виникли суперечки щодо меж дозволеності подібної атрибутики. Це призвело до кризи іконоборства. Пізніше поклоніння іконам і реліквіям заперечили усі протестантські течії, які вважають їх ознакою ідолопоклонства.

Заповідь пошани до Божого імені Друга заповідь у католицькому варіанті і третя в православному вимагає не закликати імені Господа намарно. Під марністю мається на увазі будь-яка згадка Імені Бога в ситуації, коли про Нього насправді не йдеться, або коли Його згадують метафорично. Таким чином порушенням цієї заповіді вважають усілякі приказки, намовляння, оклики, фразеологізми, що виконують роль сполучних частин мови і не несуть глибокого сенсу. До порушень цієї заповіді відносять і клятву іменем Бога або перед Його лицем (тобто призиваючи Бога за свідка). Найтяжчим порушенням цієї заповіді є богохульство: вживання імені Бога з іронією, презирством, використання Його імені як лайки. Порушення цієї заповіді дуже поширені, деякі з менш грубих, як от клятви із закликанням Бога, навіть толеруються суспільством.

Заповідь шанування святкового дня