Юліан Октавіан Захаревич (іноді Захарієвич; ; 17 липня 1837 Львів — 27 грудня 1898, Львів) — львівський архітектор вірменсько-німецького походження, лютеранин, один із засновників Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова 2-ї половини XIX — початку XX століття. Розпочинав свою діяльність як залізничний інженер.

Біографічні відомості Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та німкені лютеранки Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (1852–1857, нині — Львівська Політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австрійської імперії. Після ліквідації цієї установи працював на будівництві залізниці у Тімішоарі.

У 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного собору святого Стефана.

У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від залізничного інженера почергово у Відні, Тімішоарі та Львові, до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Яссах.

З 1871 року — професор, завідувач кафедри архітектури Технічної академії у Львові. Від 1877 року — член Політехнічного товариства у ЛьвовіTowarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 97. . У 1879 році входив до правління товаристваTowarzystwo Politechniczne… — S. 76.. У 1881—1882 роках — ректор Політехніки. Від початку 1880-х років кореспондент Центральної комісії з дослідження та реставрації пам'яток мистецтва та історії Галичини. Від 1888 — член щойно створеного Кола консерваторів та кореспондентів Східної Галичини. У 1890-х був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проєкту Промислового музеюСьомочкін І. В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проєкту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1995. — № 3. — С. 30—33.. Від 1892 року був одним організаторів Галицької крайової виставки у Львові. Входив до статутної виставкової комісіїLewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 106. — ISBN 83-88372-29-7. .

Спільно з Іваном Левинським 1885 року придбав у міста велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки. Від 1888 року забудовував її віллами за власними проєктами та проєктами Левинського (тепер місцевість відома під назвою Кастелівка). Поряд з Іваном Левинським та Альфредом Каменобродським був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва. Вивчав народне будівництво.

Був одружений двічі. Батько львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова у 1877 році отримав австрійське шляхетство II ступеня, з титулом «Ritter» (лицар) й додатком до прізвища «von Lwigród» — фон Львіґруд (, ). Також був нагороджений австрійським Орденом Залізної Корони III ступеня.

Помер 27 грудня 1898 року у Львові та похований на Личаківському цвинтарі (поле № 55). Протягом 13 квітня—15 травня 1905 року рисунки зразків дерев'яної архітектури, виконані Захаревичем, експонувалися на виставці в палаці Чапських у КраковіDrobne wiadomości // Architekt. — 1905. — № 4. — S. 64. . У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Юліана Захаревича авторства Юліуша Белтовського, яке урочисто відкрили 11 вересня у завершальний день П'ятого з'їзду техніків у ЛьвовіV Zjazd Techników Polskich we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 22. — S. 340. . Того ж року проєкти Захаревича експонувалися на першій архітектурній виставці у ЛьвовіMinkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 359; продовження статті — № 24. — S. 384. . У 1901—1946 роках іменем Захаревича називалася вулиця, що нині має назву Архітекторська. 1992 року на його пошану названо іншу вулицю у Львові.

Звання

Професор архітектури; ректор Львівської політехніки; Радчий імператорського двору; кавалер Ордену Залізної Корони; депутат Державної ради; Голова Комісії для Державних іспитів дипломованих архітекторів; член Шкільної крайової ради; Презес промислового музею; Заступник Голови колегії для охорони авторських прав у галузі архітектури; член Ради міста Львова; член Товариства політехнічного.

Роботи

У Львові Проєкти корпусів Львівської політехніки (в ті часи — Львівська Політехнічна Школа): головний корпус (вул. С. Бандери, 12) у 1873—1877 роках; корпус Хімічної лабораторії (нинішній хімічний корпус Львівської політехніки, пл. Св. Юра, 9) — завершений у 1876 році. Власний будинок у стилі неоренесансу на вулиці Ірини Фаріон, 1 (1874). Галицька ощадна каса (1888—1891), де від 1951 року розміщений Музей етнографії та художнього промислу (проспекті Свободи, 15). Вілла з червоної цегли з майстернею художника Яна Стики споруджена в стилі сецесії у 1889—1890 роках проєктно-будівельною фірмою Івана Левинського. Нині тут художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського (вул. Листопадового чину, 11). Низка вілл діячів науки та культури у львівському районі Кастелівка. Костел і монастир сестер францисканок (1876–1888, вул. Лисенка, 43). Водонапірна вежа у стилі неоготики на Галицькій крайовій виставці 1894 року. Співавтор Міхал Лужецький, керували спорудженням Володимир Підгородецький і Якуб Баллабан.

Реставрація та перебудова Реставрація костелу Єзуїтів у 1879 і 1891—1896 роках. Під час другої реставрації нижній ярус фасаду прикрашено чотирма статуями святих, виконаних Феліксом Павлінським у майстерні Леопольда Шімзера. Наново перекрито ліву наву, замінено дах усього костелу. Архітектор Міхал Ковальчук під керівництвом Захаревича проводив відновлення інтер'єру. Перебудова житлової кам'яниці на нинішній вулиці Князя Романа, 1-3 для потреб Крайового суду (1874, розібрано перед 1891). Нереалізований проєкт реставрації церкви святого Пантелеймона в Галичі (1885). Реставрація костелу Іоанна Хрестителя (1886—1889). Виконана Іваном Левинським та Тадеушем Мюнніхом під керівництвом Захаревича. Тепер у костелі Музей історії міста Львова. Перебудова веж Костелу Марії-Магдалини (1889, тепер зал органної музики). Первісний проєкт виконано ще 1871 року Феліксом Ксенжарським, а пізніше перероблено Захаревичем і реалізовано. Костел Марії Сніжної (1888—1892), що на площі Ярослава Осмомисла. Реставрація кафедрального костелу в Тарнові (1889—1892).

Нереалізовані проєкти Проєкт перебудови реформістської синагоги «Темпль». Виконаний у 1894–1896 роках, базувався на аналізі форм храму Соломона в Єрусалимі (бл. 957—950 р. до н. е.). Дані про гіпотетичний вигляд якого, почерпнув із праці Шарля Шип'є і Жоржа Перро. Проєкт передбачав значне розширення, зокрема добудову двох пілонів при вході від вул. Жовківської (нині вул. Хмельницького), збільшення вестибюля, добудову санктуарія, широкого ліхтаря посередині купола. З усього реалізовано було лише розписи інтер'єрів. Проєкт розширення дому товариства ремісників «Гвязда», що на вулиці Тараса Бобанича, 7.

В інших населених пунктах Вокзал у місті Ясси в Румунії (1869—1870). Синагога в Чернівцях у неомавританському стилі (1873—1877). Костел святого Михаїла у селі Заріччя біля Ярослава (1879—1880). Поєднує романські та готичні риси з неовізантійський стиль|неовізантійськими елементами. Збудований коштом графів Володимира та Альфонсини Дідушицьких. Архітектор спроєктував також орган, виконаний у Львові фабрикою Яна Слівінського. Спорудженням храму керував учень Захаревича Вацлав Ґерж. Вівтарі виготовлені за спільним проєктом Юліана Захаревича та Леонарда Марконі. Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста в селі Звижень. Тризрубна, триверха, з верандою на другому ярусі бабинця, оперезана галереєю. Споруджена 1888 року під керівництвом Міхала Ковальчука. 1916 року розібрана на матеріал для окопів. Палац графів Реїв у Псарах (нині с. Приозерне, Рогатинський район)Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska. — Wrocław, Warszawa: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995. — T. 7. — S. 160—167. — ISBN 83-04-03701-7 całość, ISBN 83-04-04229-0. . Костел у Буцневі поблизу Тернополя (1890–1891). Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Маркополі. Поєднує в собі неовізантійський та неороманський стилі. Спорудження велось у 1892–1896 роках під керівництвом будівничого Ставарського із Синяви. Пізніше живописець Антін Манастирський виконав настінні розписи. Найпізніше з усіх палацових ансамблів у 1889 Захаревичем був зведений замок графа Адама Ґолуховського (1855—1914) в Гусятині. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ. Ліс «Грабник» навколо палацу був перетворений Захаревичем у англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились нині, а палац був знищений під час першої світової війни, про його стан можна судити по старих фотографіях.

Примітки

Посилання

Жук О. К. Мистецтво дизайну у творчості Юліана Захарієвича // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2008. — № 632. — С. 216—218.

Див. також Митці і маєтки України