__NOTOC__
Етимоло́гія назв краї́н — список, у якому наведені гіпотези походження (етимологія) назв країн і деяких автономних утворень (виділені курсивом).
Охоплює близько 250 топонімів українською та іншими (понад 130) мовами. Декотрі країни мають по кілька назв. Держави найбільш за все названі європейськими (включно з колоніальними) мовами: англійською (близько 100), французькою (55), латиною (46), іспанською (44), португальською, німецькою (по 21), нідерландською (11), а також азійськими: арабською (48), перською (20), на санскриті (17) та місцевими мовами (77).
Назви держав пов'язані зНаведені цифри приблизні; деякі назви мають по кілька версій походження: — географічним становищем, об'єктами рельєфу земної поверхні або природними об'єктами — 93; — назвами народу або етнічної групи — 46; — характеристикою або ознаками народу («ті, що розмовляють своєю мовою», «вільні», «високі», «гідні поваги», «з кучерявим волоссям», «чесні», «чорні», «канібали» тощо) — 23; — іменами богів, святих, міфічних героїв і царів — 34; — назвами династій, іменами правителів, політиків, дослідників, піратів — 25; — релігійними об'єктами — 9; — назвами давніх держав, міст, рідних місць колонізаторів — 31; — тваринним і рослинним світом — 11; — назвами кораблів, предметів, матеріалів, продуктів (золото, срібло, камінь, каное, килим, кокос, тютюн) — 8; — інше походження (астральні об'єкти, колір, свято, день тижня, титул тощо) — 11. '' — назви невідомого або неясного походження — 11;
Україна • А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
Україна
Країна Назва офіційною мовою Інші назви Походження назви • Топонім Україна вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком.
Існує кілька гіпотез походження назви:
— український лексикограф Борис Грінченко у своєму Словникові української мови першим значенням слова Україна дає країна;Грінченко Б. Д. Словарь української мови: У 4-х т. — Київ, 1909 — Т. 4. — С. 330;
— український учений, мовознавець, лексикограф Іван Огієнко разом із значенням пограниччя, перекладає як земля, сторона, край. На підтвердження своєї думки він наводить уривок з Пересопницького Євангелія 1556—1561 років (Євангелія від Матвія, 19: 1): «пришоль въ оукраины иоудейскыя», що перекладається як «прибув до країни Юдейської».
— український славіст, мовознавець Ярослав Рудницький навів декілька значень назви Україна (Вкраїна, Укра́їна, Укра́йна): 1) «прикордонна земля»; 2) «будь-яке відокремлене місце»; 3) «країна в цілому»;Етимологічний словник української мови Я. Рудницького. Вінніпеґ-Оттава, 1962—1982. — Т. 2. — С. 1075. djvu
— за Максом Фасмером, від — прикордонна місцевість;
Див. також назви Австрія, Данія, Іспанія, Латвія у значенні «прикордонна земля».
— Сергій Шелухін вважав, що назва «Україна» утворена від дієслова украяти, відрізати й означає «відділений шматок землі», «відділена частина території племені». У часи розпаду Київської Русі на окремі незалежні землі слово «україна» набуло нового значення — «князівство». Зокрема, у літописах зафіксовані Переяславська україна, Галицька україна, Волинська україна, Чернігівська україна, Київська україна та ін.;Шелухінn С. Назва України // Хроніка 2000. — 1992. — № 2. — С.50-63.
— деякі сучасні українські дослідники виводять назву від слова край, що первинно означало рідний край, країна, земля. Русь, Рутенія • Давня назва сучасної України — Русь:
— за Фасмером, від назви шведських веслярів — ruotsi. Росами називали варягів також візантійці, про що свідчить Ліутпранд Кремонський, посол італійського короля Беренгарія до Візантії у 949 році: «У північних краях є якийсь народ, який греки за його зовнішністю називають Rousios, ми ж за їх місцем проживання звемо „норманами“. Адже тевтонською мовою норд означає північ, а ман — людина; звідси — нормани, тобто північні люди. Королем цього народу був [тоді] Інгер (Ігор Рюрикович)».
— від назви гідроніма Рось, однак ця гіпотеза зазнала критики і не підтверджена фактами;
— від русий.
Див. етимологію назви Швеція (Ruotsi).
Від Русь походить етнонім русин. У козацьку добу територію сучасної України продовжували іменувати Руссю, а українців — русами (в однині — русин). Це підтверджують тогочасні літописи, хроніки, мемуари, поземельні акти, привілеї-данини, заповіти, книги записів Литовської метрики, Руської метрики. Термін русин зберігся до нашого часу в Галичині, Буковині та Закарпатті.
• З XIV ст. в європейських (перш за все в австрійських, чеських та польських) джерелах землі сучасних Західної Білорусі та Західної України іменувалися Рутенією (). Близько 1434 року Польща з Галицько-Волинських земель утворила Руське воєводство (з центром у Львові). У 1432–1435 та 1658–1659 роках на території України існувало Велике князівство Руське.
• Протягом XIV–XVI ст. у візантійських джерелах Малою Руссю ( — Мікра Росіа) називали утворену 1303 року Галицьку митрополію на противагу Великій Русі ( — Макра Росіа), під якою з 1354 року розумілася територія єпархій під владою київського митрополита з центрами у Володимирі та Києві. Греки, за аналогією з термінами Греція і Велика Греція (область з давньогрецькими колоніями), під Малою Руссю розуміли первісну Русь (метрополію), а під Великою — зовнішню, колонізовану Русь.
Мала Русь — історична назва Галицько-Волинської землі в XIV–XV ст., території Наддніпрянщини у XV–XVI ст. і Лівобережної України після входження до складу Московського царства у XVII ст.
• Малоросія — назва українських земель після перетворення їх на російські губернії, за допомогою якої влада доводила законність приєднання України до Росії і проводила політику русифікації.
• Термін Київська Русь увів у науковий обіг Микола Карамзін на противагу Московській Русі. Військо Запорозьке • Гетьманщина (офіційна назва: Військо Запорозьке) — державне утворення у 1649–1764 роках. Від терміна гетьман (, — начальник), титул вищих воєначальників у козацькій державі. Військо Запорозьке — від назви Запорожжя, що походить від порогів у нижній течії Дніпра. Землі, які розташовувались південніше Києва, за порогами, отримали назву запорозьких, а край — Запорожжя. Арктойська країна • Арктойська країна (від Арктос, назви зірки із сузір'я Малої Ведмедиці, за якою визначали північний напрямокАктуальні проблеми філології та перекладознавства: збірник наукових праць. — Випуск шостий / головний редактор М. Є. Скиба. — Хмельницький: ХмЦНІІ, 2013. — Частина третя. — С.134.) — північна (щодо держав античної цивілізації) країна, поетична назва України у творах барокових авторів (Себастіяна Кленовича, Симона Пекаліда). Арктойський люд — руси-українці. Роксоланія • Роксоланія — назва України у середньовічних османських та європейських джерелах; поетична назва України у творах барокових авторів (наприклад, «Роксоланія» Себастіяна Кленовича). І. Орновський у панегірику «Скарбниця дорогого каміння» Роксоланським Альцідом називає гетьмана Івана Мазепу.
Від етноніма роксоланів, кочових іраномовних аланських племен, які заселили Північне Причорномор'я у ІІ ст. до н.е. З ал.*roχs-allyana < авест.*raoχšna-*aryāna — .
А
Країна Назва офіційною мовою Інші назви Походження назви • Назва країни походить з , що означає Невідома Південна земля. Територія була названа так ранніми європейськими дослідниками, які вірили, що австралійський материк був набагато більшим допоки його відкрили. Мандрівник Метью Фліндерс (1774–1814), який першим досліджував австралійський берег і зробив його карту, використав термін Австралія у своїй роботі «Подорож до Terra Australis». Попередні голландські дослідники використовували терміни як Australisch, так і Нова Голландія (Nova Hollandia).
• Нова Голландія ( від ) — колишня назва голландської провінції, яку дав мореплавець Абель Тасман у 1644 році. Див. також Нідерланди.
• Оз — розмовний екзонім, імовірне скорочення від Австралія (Australia → Aussie). Народна етимологія пов'язує назву з твором Френка Баума «Чарівник з країни Оз» (1904). Уперше Оксфордський словник англійської мови зафіксував назву Осс (Oss) 1908 року.Oxford English Dictionary. «Oz». Але немає точної відповіді, чи Френк Баум надихнув на появу такої назви,Jacobson, H. In the Land of Oz. Penguin, 1988. чи навпаки він запозичив її.Algeo J. Australia as the Land of Oz. American Speech. — Vol. 65, No. 1. — P. 86-89. — 1990. • (Nimsa), • • Австрія — східна держава. Від латинізованого германського слова Österreich. У IX ст. Австрія була крайньою східною територією в складі Франкської імперії, а також прикордонною зоною німецьких поселень зі слов'янськими землями. Карл Великий назвав країну Ostmark («східна прикордонна територія»). У 996 році вперше з'явився термін Ostarrichi. Назву Ostmark використовували нацисти під час аншлюсу Австрії.
• До арабської мови слово, імовірно, прийшло зі слов'янської, через османську.
• Чеська назва Австрії Rakousko походить від слова Rakuš / Rakús, яким чехи називали прикордонне місто Ratgoz (в даний час Raabs an der Thaya) і його околиці. Це було першим великим містом після перетину кордону з австрійськими землями. Уперше зафіксовано в хроніці Косми в ХІ ст. У Польщі навіть у XVII ст. австрійських принцес називали rakuszankami. • (Adrbeǧan), • (Adharbajdżan), • (Âzarbâjdżân), • Plinius, Naturalis historia 6.42. Vide «Etymologia», Назва Азербайджан, точніше Азарбайджан (آذربایجان) є арабізованою формою від класичної Āδarbāδāgān (Āδarbāyagān) (пор. , ). Імовірно, походять від імені останнього ахеменідського сатрапа Мідії Атропат (Āturpāt), який уперше в 320 році до нашої ери створив у північній частині Мідії незалежну державу. Термін Āturpātākān утворений за допомогою середньоперського патронімічного суфікса -akān від імені Āturpāt ін-Іран. * Āturpāta — (букв. захищений (святим) вогнем).
Після завоювання Ірану Арабським халіфатом в VII–VIII ст., топонім āturpātākān під впливом арабської мови трансформувався в Азарбайджан (آذربایجان).
Існує також теорія, що Азербайджан є отюрченою формою зарабізованої версії перського топоніма Âzarâbâdagân (Азар — вогонь; âbâdag — місце відправлення культу і суфікс множини), або країна вічного вогню, що може бути пов'язано із зороастрийськими храмами вогню в цьому регіоні. (автономна провінція Фінляндії) За однією версією, назва походить з давньогерманської *Ahvaland, що означає Земля [у] воді. У Швеції, спочатку трансформувалась в Áland, а зрештою в Åland, буквально річкова земля, хоча річки не сформували географію Аландських островів. Фінська назва острова, Ahvenanmaa (землі окунів), напевно, зберегла іншу форму старої назви.
За іншою теорією, назва островів Ahvenanmaa походить з фінської, від якої утворилася шведська назва Åland. • , • (Албанія), • Arbanitia • Існує кілька версій походження терміна Албанія :
— від іллір. слова олба — поселення або алб — пагорб, невелика гора;
— від (алб) — білий (найрозповсюдженіша, однак, найменш обґрунтована версія);
— від назви іллірійського племені арберів/арбенів/албанів.
• Самі албанці називають себе shqiptare (шкіптаре або шчіптаре), а країну — Shqipëria (Шкіперія або Шчіперія). За офіційною албанською версією, етнонім походить від слова шкіп (shqip), що означає орел. Таким чином, Шкіпрія означає Країна орлів. Існує албанська легенда про орла, що нагородив албанців силою. Орел зображений на державному прапорі Албанії.
Однак, найобґрунтованішою є версія про походження цього терміна від албанського слова шчіп — говорити зрозуміло, тобто ті, що говорять зрозуміло, зрозумілою мовою. (Аналогічну етимологію, радше за все, має термін слов'яни). аль-Джаза́їр Термін походить від назви столиці Алжир. З (аль-Джаза́їр) перекладається як острів, оскільки уздовж міського берега розташовані чотири острови, що стали частиною материка в 1525 році. جزائر بني مَزغَنّاي аль-Джаза́їр скорочено від давнішої назви jazāʼir banī mazġannāy, острови (племені) Бані Мазганнаї.