Геноци́д вірме́н (; ), або Вели́кий зло́чин () — геноцид

Невиправданим злочином, що було скоєно османами. Вбивство 1,5 млн невинних вірмен.

Международная ассоциация учёных по исследованию геноцида], 1997:That this assembly of the Association of Genocide Scholars in its conference held in Montreal, June 11—13, 1997, reaffirms that the mass murder of Armenians in Turkey in 1915 is a case of genocide which conforms to the statutes of the United Nations Convention on the Prevention and Punishment of Genocide. It further condemns the denial of the Armenian Genocide by the Turkish government and its official and unofficial agents and supporters., організований і здійснений 1915 року (на думку деяких джерел, продовжувався до 1923 рокуAlan L. Berger. Bearing witness to the Holocaust, p. 55:Indeed, following the shock of the Holocaust, we have become aware of mass destruction that preceded and followed the Second World War. One thinks, for example, of the Armenian genocide of 1915—1923, of the Stalinist Gulag, Burundi, Biafra, Indonesia, Sudan, Ethiopia, and of the Cabodian «autogenocide».) на територіях, які були підконтрольні владі Османської імперії (зокрема, територія Західної Вірменії). Геноцид здійснювали шляхом фізичного знищення й депортації, включно з переміщенням цивільного населення в умовах, що призводять до неминучої смерті. 1915 року понад 1,5 млн вірмен були вбиті і піддані тортурам.

Геноцид вірмен проводили в кілька стадій: роззброєння вірменських солдатів, вибіркова депортація вірмен із прикордонних районів, ухвалення закону про висилку, масова депортація та вбивства вірмен. Деякі історики включають до нього вбивства 1890-х років, різанину в Смирні та дії османських військ у Закавказзі 1918 року.

Основними організаторами геноциду вважають лідерів молодотурків Талаат-паша, Джемаль-паша та Енвер-паша і керівника «Особливої ​​організації» Бехаеддін Шакир. Одночасно з геноцидом вірмен в Османській імперії здійснювали геноцид ассирійців і геноцид понтійських греків. Велика частина вірменської діаспори виникла з вірмен-утікачів з Османської імперії.

Геноцид вірмен є другим за вивченістю актом геноциду в історії після Голокосту. У спільній Декларації від 24 травня 1915 року країни-союзниці (Велика Британія, Франція та Росія) вперше в історії визнали масові вбивства вірмен злочином проти людства.

Історія Вірмени в Малій Азії історично значно давніший народ, ніж турки-османи. Історичний регіон розселення вірмен з античних часів — широка смуга від озера Севан у горах Кавказу на північному Сході до Середземноморського узбережжя на південному Заході в районі міста Адани (історична область Кілікія, Кілікійська Вірменія).

Вірмени за релігією — християни з античних часів; турки — мусульмани.

Вірмени на початок XX ст. належали до найосвіченіших і найкультурніших соціальних прошарків османського суспільства. Адвокати, архітектори, лікарі, учителі й вчені, а також торгово-промислова буржуазія — тобто «середній клас» Османської імперії — були здебільшого етнічні вірмени.

Османська імперія, яка проіснувала майже 500 років, проводила політику асиміляції народів, що проживають на її території. Окрім вірмен, на території імперії проживали греки, болгари, серби й інші християнські народи.

1908 року владу в імперії захопила партія молодотурків, офіційною ідеологією якої був пантюркізм (теорія «Великого Турану»). Метою пантюркістів було створення тюркської імперії від Балкан до Алтаю.

Вірмени викликали в молодотурків ненависть ще й тим, що населена ними Західна Вірменія відокремлювала суто османські області від Азербайджану й місць проживання інших тюркських племен.

Ідею винищування немусульманських народів Османської імперії, запозичену в османських султанів, молодотурецькі правителі виношували давно. Так, ще в 1895—1896 роках османським султаном була спровокована різанина вірменського населення, у результаті якої були вбиті, за різними підрахунками, від 100 до 200 тисяч вірмен. Лише протести світової громадськости поклали край тій різанині.

Вступ Османської імперії в Першу світову війну в серпні 1914 року дав, на думку молодотурків, «унікальний шанс» для остаточного вирішення «вірменського питання», тобто повного винищення вірмен. За словами одного з організаторів геноциду, Талаат Паші, навіть слово «вірменин» повинне було назавжди канути в Лету.

В умовах запровадженого воєнного стану османський уряд випустив із в'язниць злочинців, засуджених за кримінальними статтями, і бандитів. Одночасно почалася депортація вірменського населення зі східних османських вілаєтів у глиб країни, через сирійську пустелю. Вірмени-військовослужбовці були відраховані з армії, у переважній більшості зібрані в накопичувальних пунктах і розстріляні.

Різанина вірменського населення тривала до вересня 1918 року.

Днем геноциду вірменського населення заведено вважати день 24 квітня 1915 року, коли молодотурецькі правителі, головну роль серед яких грали троє: Талаат-паша, Енвер-паша і Джемаль-паша — наказали зібрати всю вірменську інтелігенцію в Стамбулі й депортувати. Багато хто був цього ж дня вбитий.

Протягом подальших трьох років загинуло понад 1,5 млн вірмен, інші втекли чи були виселені османами в Месопотамію, Ліван, Сирію через пустелі, де більшість із них загинула від голоду й хвороб. Понад 1 млн вірменських біженців було розсіяно в усьому світі.

Подібні дії призвели до того, що декілька наявних серед вірменських біженців партій, попри відмінності, що існували між ними, були єдині в тому, що ніхто з організаторів геноциду не повинен уникнути розплати.

Шаген Наталі (це його псевдонім на честь улюбленої жінки) і Грігор Мерчанов узялися за здійснення помсти. Був складений так званий «чорний список» із 80 імен людей — організаторів вірменської різанини. Почалася підготовча робота — переслідування, збір інформації, добування зброї, після чого здійснили помсту: Талаат-пашу застрелив Соґомон Тейлірян у Берліні 16 березня 1921 року (берлінський суд його повністю виправдав); Енвер-пашу убили 1922 року в Туркестані червоні командири Акоп (Яків) Мелкумов і Георгій Агабеков; Джемаль-пашу убили 25 червня 1922 року в Тифлісі: акт розплати провели Степан Цахикян і Петрос Тер-Погосян; Саїд Халим-пашу (експрем'єра Туреччини) убив 6 грудня 1921 року в Римі Аршавір Ширакян; Шекир-бея, головного ідеолога Іттіхада, убили 17 квітня 1922 року Арам Єрканян і Аршавір Ширакян.

Усього за три роки вбили близько 80 організаторів геноциду та кілька тисяч учасників геноциду нижчого рангу.

Визнання

Геноцид вірмен визнаний і засуджений багатьма країнами світу й упливовими міжнародними організаціями. Першим геноцид вірмен офіційно визнав і засудив Уругвай (1965). 1984 року Міжнародний кримінальний суд, у 1987 — Європейський Союз та підкомісія ООН із запобігання дискримінації та захисту меншин. Геноцид вірмен офіційно визнали й засудили США, Канада, Франція, Італія, Німеччина, Бельгія, Швеція, Нідерланди, Швейцарія, Аргентина, Бразилія, Чилі, Росія, Польща, Греція, Кіпр, Словаччина й низка інших держав. У деяких країнах ЄС за заперечення історичного факту геноциду вірмен запроваджена кримінальна відповідальність (до 4 років позбавлення волі).

49 із 50 штатів США (крім Міссісіпі) офіційно оголосили 24 квітня Днем пам'яти жертв геноциду вірменського народу. 12 грудня 2019 року Сенат США ухвалив резолюцію, яка визнає масові вбивства вірмен турками-османами геноцидом. 21 квітня 2021 року президент США Джо Байден також заявив, що готовий офіційно визнати події 1915 року геноцидом, відповідна заява очікується 24 квітня.

13 жовтня 2006 нижня палата парламенту Франції ухвалила законопроєкт щодо геноциду вірмен. У цьому документі їх визнають жертвами масових убивств, улаштованих Османською імперією під час Першої світової війни. Усі, хто заперечуватиме факт геноциду, сплачуватимуть €45 000 штрафу й сидітиме у в'язниці протягом 5 років, — так вирішила Національна Асамблея. Для набуття чинности законопроєкт мають затвердити верхня палата французького парламенту — Сенат — і президент країни Жак Ширак. 5 лютого 2019 року президент Франції Емманюель Макрон оголосив, що щорічно 24 квітня Франція відзначатиме День пам'яти жертв геноциду вірмен.

Визнання геноциду вірмен є обов'язковою умовою для вступу Туреччини в ЄС.

24 квітня 2021 року президент США Джо Байден публічно визнав масові вбивства 1915 року геноцидом. У відповідь на це президент Туреччини Ердоган заявив, що шанує пам'ять загиблих вірмен та що деякі діячі намагаються політизувати це питання.

Україна Усупереч визнанню геноциду в регіонах, через небажання псувати стосунки з Туреччиною і Азербайджаном, Україна відмовилася офіційно визнавати геноцид.

Але, всупереч відсутності офіційного визнання, в Україні проводиться безліч заходів, які направлені на поширення теми геноциду. 2017 року Спілка вірмен України зробила короткометражний фільм «Дякуємо за шанс розквітнути знову. Вірмени», який щороку транслюють на центральних українських телеканалах як соціальну рекламу.

Також щороку до 24 квітня Спілка вірмен України й регіональні вірменські громади проводять кінопокази, наукові конференції, концерти, масові заходи тощо.

Країни

Суверенні країни, що офіційно визнали геноцид вірмен: Austria Parliament Statement, April 24, 2015 , (2 закониArgentina Law, March 18, 2004 , Armenian National Institute, Inc. та 3 резолюціїArgentina Senate Resolution, May 5, 1993 , Armenian National Institute, Inc. Argentina Senate Resolution, April 20, 2005 , Armenian National Institute, Inc. Argentina Senate Resolution, August 20, 2003 , Armenian National Institute, Inc. ) Belgium Senate Resolution, March 26, 1998 , Armenian National Institute, Inc. Bulgaria National Assembly, April 24, 2015 , Armenian National Institute, Inc. Bolivia Plurinational Legislative Assembly, November 27, 2014 , Armenian National Institute, Inc. Brazil Federal Senate Legislation, May 21, 2015 , Armenian National Institute, Inc. Vatican City Communique, November 10, 2000 , Armenian National Institute, Inc. Venezuela National Assembly Resolution, July 14, 2005 , Armenian National Institute, Inc. [Закон Армянской Советской Социалистической Республики «Об осуждении геноцида армян 1915 года в Османской Турции», Ведомости Верховного Совета Армянской ССР, 1988, 30 ноября, № 22, с. 312] U_S_ House of Representatives Joint Resolution , Armenian National Institute, Inc. Greece (Hellenic Republic) Parliament Resolution, April 25, 1996 , Armenian National Institute, Inc. Az izraeli kormány elismerte az örmény népirtást. 14:03 Június 29, 2026Туреччина засудила визнання Ізраїлем геноциду вірмен 1915 року. 30.06.2026, 14:41

(1996,Canada House of Commons Resolution, April 23, 1996 , Armenian National Institute, Inc. 2002,Canada Senate Resolution, June 13, 2002 , Armenian National Institute, Inc. 2004)

Lithuania Assembly Resolution, December 15, 2005 , Armenian National Institute, Inc. Lebanon Chamber of Deputies Resolution, April 3, 1997 , Armenian National Institute, Inc. Grand Duchy of Luxembourg Chamber Resolution, April 15, 2015 , Armenian National Institute, Inc. Netherlands Parliament Resolution, December 21, 2004 , Armenian National Institute, Inc. Germany Parliament Resolution, June 15, 2005 , Armenian National Institute, Inc. Paraguay Congress Declaration, October 29, 2015 , Armenian National Institute, Inc. Poland Parliament Resolution, April 19, 2006 , Armenian National Institute, Inc. Russia Duma Resolution, april 14, 1995 , Armenian National Institute, Inc.

(1965,Uruguay Senate and House of Representatives Resolution, April 20, 1965 , Armenian National Institute, Inc. 2004Uruguay Law, March 26, 2004 , Armenian National Institute, Inc. )