Симфоні́чні етю́ди (), Op. 13 — цикл етюдів для фортепіано соло Роберта Шумана. Написані впродовж 1834–1837 років.
Початково етюди задумувались композитором як 16 варіацій на тему барона фон Фрікена і варіації на тему Генріха Маршнера. Пізніше Шуман зупинився на 12 різнохарактерних п'єсах, лише 9 з яких є варіаціями на вихідну тему. Головна тема — траурний марш — постійно перетворюючись, звучить у фіналі як урочистий марш. Повністю структура циклу виглядає наступним чином:
Theme — Andante Etude I (варіація 1) — Un poco più vivo Etude II (варіація 2) — Andante Etude III — Vivace Etude IV (варіація 3) — Allegro marcato Etude V (варіація 4) — Scherzando Etude VI (варіація 5) — Agitato Etude VII (варіація 6) — Allegro molto Etude VIII (варіація 7) — Sempre marcatissimo Etude IX — Presto possibile Etude X (варіація 8) — Allegro con energia Etude XI (варіація 9) — Andante espressivo Etude XII (Finale) — Allegro brillante.
Перша редакція була опублікована композитором 1837 року. 1852 року вийшла друга редакція етюдів, найбільших змін зазнали 3-й і 9-й етюди.
Бібліографія Jean-Pierre Bartoli, " Les Études symphoniques op.13 de Schumann : plaidoyer analytique pour le rejet des " Variations posthumes ", Analyse musicale 27 (avril 1992), p. 76-86. Damien Ehrhardt, " Les Études symphoniques de Robert Schumann : projet d'intégration des variations posthumes ", Revue de musicologie 78/2 (1992), p. 289—306. Damien Ehrhardt, La variation chez Robert Schumann. Forme et évolution, Lille, Septentrion, thèse à la carte, 1998.
Посилання Симфонічні етюди в запису Володимира Ашкеназі Robert Schumann's Symphonic Etudes , опис та аналіз