Чисельність насе́лення Украї́ни — за даними МВФ на 2026 рік становить 34,183 млн осіб наявного населення.https://www.imf.org/en/Publications/WEO/weo-database/2024/October/weo-report?c=926,&s=NGDPD,PPPGDP,NGDPDPC,PPPPC,LP,&sy=2022&ey=2029&ssm=0&scsm=1&scc=0&ssd=1&ssc=0&sic=0&sort=country&ds=.&br=1 За даними міністерства економіки, оприлюдненими в травні 2026 — на підконтрольних територіях проживають близько 31 млн осіб.

Загальна інформація У науковій дисципліні демографії спостерігають і описують склад і розвиток населення, також графічно обробляють статистичні дані та шукають пояснення довгострокових змін і спроможності розвитку. Ця стаття показує наслідки природних і штучних змін на населення України. Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ .

Чисельність Згідно дослідження Forbes Ukraine, зробленого у 2025 році, розрахунки дали діапазон від 28 до 31,4 млн осіб. На основі інтегрованої оцінки видання визначило, що на підконтрольній Україні території проживає близько 30,5 млн людей і 35–35,5 млн загалом.

41,130 млн осіб наявного населення та 40,961 млн осіб постійного населення станом на 1 лютого 2022 за оцінкою Державної служби статистики України (без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя)Державна служба статистики України, 2022.

За підсумками річних даних 2021 року коефіцієнти: народжуваності становив 7,3 ‰, смертності —18,5 ‰, природного приросту — -11,2 ‰, міграційного приросту — 0,9 ‰. З 1991 року природний приріст населення має від'ємне значення — природне убуття населення, що не забезпечує заміщення поколінь. Чисельність населення України різко зменшується з 1994 року .

Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у Києві, великих обласних центрах та промислових містах. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі .Пересічна густота населення — 68,2 особи/км² .Рівень урбанізованості досить високий — 65,09 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонники — Київ (столиця), Харків, Львів й Одеса. Міста Дніпро і Донецьк внаслідок депопуляції втратили частину населення і статус мільйонника .

Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян згідно перепису 2001 року була трохи більша за половину. У деяких містах, особливо сходу та півдня, присутня певна частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я .

Офіційна мова — українська, поширена в ужитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші .

Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Православної церкви України, Української православної церкви Московського патріархату, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси .

Після Другої світової війни (1939—45) здійснено 5 загальних переписів населення України, а також проводились регіональні. Перший повоєнний загальний перепис України відбувся у складі колишнього СРСР в 1959 році, останній — за часів незалежності у 2001 році Всеукраїнський перепис. ООН рекомендує проводити переписи кожні 10 років у перший чи останній рік десятиліття. Перепис 2010-го чи 2011-го (за рекомендацією ООН) не відбувся. Під час війни та відразу після війни перепис не проводиться .

Природний розвиток населення, фактори впливу

Природний розвиток населення у ХХ сторіччі в Україні мав «демографічний перехід» від (як правило) сільського (рільного) населення з високим рівнем народжуваності та смертності та повільним зростанням населення (пропустив стадію падіння смертності (через прогрес медицини) та швидших темпів зростання населення) до стадії низького рівня народжуваності та смертності зі, знову ж таки, нижчими темпами зростання. Стадія покращення медичної допомоги була замінена на штучний голод, коли «унаслідок катастрофічних подій 1932—1933 рр. високий шлюбний потенціал українського села було втрачено назавжди». Процес урбанізації на початку XX століття був посилен «колективізацією» в Україні. Скеровані союзною владою обидва процеси, урбанізації в місті з комунальними квартирами та колективізації на селі з колективним господарюванням, мали повернення до племінного характеру співіснування, коли родина, як одиниця структури спільноти ще не постала.

Природний приріст населення України утворюється перевищенням народжуваності над смертністю — природний приріст. Надлишок смертності — природне убуття населення. Падіння народжуваності нижче від рівня природного відтворення населення в Україні відбулося у 1963 році, коли в репродуктивному віці (15—49 років) були жінки, що народилися у 1914—48 роках. За цей час на теренах України пройшли:

Перша світова війна (1914—18), Визвольні змагання (1917—21) та Воєнний комунізм, Сталінські репресії (1929—50-ті), Голодомори (повоєнний 1921—23, штучний 1932—33, повоєнний 1946—47), Друга світова війна (1939—45), Депортації населення — примусове переселення (1914, 1930, 1939, 1941—52).

Ці чинники значно вплинули на природне відновлення виду — народжуваність в Україні . У 1955 році була знята заборона на здійснення абортів, що діяла з 1936 року. Через народжуваність нижчу за рівень заміщення населення з 1963 року, за наступного покоління (~25 років) на 1 січня 1991 року Україна вже мала природне убуття населення. Показник оновлення поколінь (СКН) має дорівнювати 2,13—2,15 на кожну жінку в репродуктивному віці (15—49 років) — трохи більше ніж дві дитини для заміщення батьків і компенсації дитячої смертності та бездітності. З 1963 року СКН лише у 1986 році піднявся до рівня відтворення населення за останні 60 років. Це на короткий проміжок часу покращило ситуацію з народжуваністю — єдиним чинником природного розвитку населення, зменшилось природне убуття населення у 2012 році. Зниження СКН у проміжку 1987—2001 років має відбиток на ситуацію за ~25 років (зміна вікової групи жінок репродуктивного віку) — 2012—2026 роки. На цей проміжок часу, до природних змін (що є наслідком штучно заподіяних на початку ХХ сторіччя) РФ додає штучні зміни війною (2014—24): руйнування житла, інфраструктури, вбивства, каліцтва, викрадення, депортації, заміна населення на тимчасово окупованих територіях України, кількість біженців з України, зареєстрованих для тимчасового захисту в Європі, станом на 31 січня 2023 року склала 4 мільйони 823,33 тисячі осіб .

Вплив міграційного чинника на убуття чисельності населення був значним під час війн, проте посилив вимушене «коливання» СКН у проміжку 1987—2001 року (спадок 1963—69, 1972—82 року), коли мав істотну «хвилю» міграційного убуття населення у 1994—2001 році.

Природний рух населення разом з міграційним складають загальний рух населення .

Історичний огляд зміни чисельності

У XX столітті чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 мільйонів осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 мільйони осіб; 1970 року — 47 мільйонів осіб;

1984 року — 50,7 мільйонів осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 мільйони осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 мільйонів осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 мільйонів осіб.

У першій половині XX століття, населення України, зокрема українці, пройшли нелегкі випробування війнами, репресіями, голодомором, депортаціями. За деякими оцінками демографічні втрати України за цей період становлять близько 16 мільйонів осіб.

У другій половині XX століття динаміка показників демографії України характеризується швидким відновленням населення з подальшим зниженням темпів приросту населення до убуття чисельності населення у 1993 році. У Другій світовій війні Україна втратила 14 мільйонів осіб. Лише у 1959 році, в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, чисельність населення сягнула довоєнного періоду в 42,1 мільйони осіб. Проте, при подальшому збільшенні загальної чисельності населення, динаміка показників природного та міграційного приросту людності вже характеризується тенденцією до зниження. Упродовж першого повоєнного міжпереписного періоду (1959—1970 роки) чисельність населення зросла на 12,5 %, протягом другого (1970—1979 роки) — на 5,4 %, третього (1979—1989 роки) — лише на 3,7 %. У період 1989—1993 років чисельність населення України зросла всього на 1,5 %. Того ж 1993 року було зафіксовано найбільшу чисельність населення України — 52,2 мільйони осіб та убуття населення на 129,7 тисяч осіб. З 1993 року Україна почала втрачати населення. Кількість людності в Україні 2001 року в порівнянні з 1993 роком скоротилася на 7,2 %.

На початку XXI століття кількість населення України скорочується й далі, у 2001—2014 роках — зменшилася на 7,1 %.

+ Зміна чисельності населення України 1989—2025 роки Примітка: З 2015 року дані без урахування населення тимчасово окупованих АР Крим, м. Севастополь, районів у Донецькій та Луганській областях.

+Історична чисельність населення України в сучасних кордонах Рік Чисельність Примітка 1300 2 600 000 1400 3 600 000 1500 4 800 000 1550 4 900 000 1600 5 200 000 1719 5 707 000 1764 8 000 000 1795 10 411 000 1811 11 300 000 1838 13 500 000 1851 14 600 000 1867 18 100 000 1897 28 800 000 1913 38 590 000 1926 37 900 000 1930 41 776 000 1934 36 500 000 1939 41 300 000 1945 28 611 000 1950 36 588 000 1959 41 869 000 1970 47 127 000 1979 49 609 000 1989 51 452 000 1993 52 244 000 2001 48 457 000 2010 45 963 000 2014 45 426 000 2018 44 736 804 2020 44 264 176

+Динаміка позиції України серед країн світу за чисельністю населення Рік Позиція Примітка 1918 7 УНР + ЗУНР + КубНР=50,23 млн осіб 1950 14 УРСР обійшли Індонезія, Бразилія, Велика Британія, Італія, Бангладеш, Франція та Пакистан. 1955 14 1960 14 1965 15 УРСР обійшла Нігерія. 1970 16 УРСР обійшла Мексика. 1975 16 1980 18 УРСР обійшли В'єтнам і Таїланд. 1985 19 УРСР обійшли Філіппіни. 1990 22 УРСР обійшли Єгипет, Туреччина, Іран. 1995 23 Україну обійшла Ефіопія. 2000 25 Україну обійшли ДР Конго і М'янма. 2005 27 Україну обійшли Південна Корея і ПАР. 2010 29 Україну обійшли Колумбія, Іспанія. 2015 32 Україну обійшли Танзанія, Кенія і Аргентина.2020 35 Україну обійшли Алжир, Судан і Уганда.

Сучасний загальний рух

+ Зміни порівняно з попереднім подібним періодом січень 2021 січень 2022 Народжених 21 931 18 062 Померлих 57 721 57 248 Природний рух -35 790 -39 186 Міграційний рух 2 272 2 282