Ford F-серії — серія повнорозмірних пікапів, що випускаються Ford Motor Company понад 70 років і із загальним тиражем 40 мільйонів примірників у всьому світі займає друге місце після Toyota Corolla (станом на травень 2022 року).
Перший пікап Ford F-серії — одна з найуспішніших моделей в історії компанії Ford. З моменту своєї появи в 1948 році компанія продала понад 27,5 мільйона пікапів F-серії в усьому світі, що робить його найуспішнішою моделлю Форда і дозволяє займати 2-ге місце у списку найбільш продаваних автомобілів світу. F-150 найбільш продаваний пікап в Америці протягом 30 років, також автомобілі F-серії є найпродаванішим автомобілем у США. Дотепер випущено вже 12 поколінь. З 1999 року F-250 і важчі моделі виділені в окрему серію Ford Super Duty.
Перші пікапи серії F (1948—1952)
Перший «F-Series Truck» — відоміший як «Ford Bonus-Built» був представлений наприкінці 1947 року (продажі було розпочато 15 січня 1948 року). На той період пікап серії F мав сучасний дизайн з цільним лобовим склом і інтегрованими фарами. Стандартними опціями були: попільничка, відсік для рукавичок, і водійський сонцезахисний козирок. Опції включали: «Бачу-чітко» омивач скла (приводився в дію натисканням груші ногою). Додаткові зручності для пасажира: сонцезахисний козирок, очисник скла, підсвітка салону. На F-1 можна було додати косметичні елементи з нержавійки, і два гудки. Для всієї серії F був доступний опційний «Повний привід Мармона-Херрінгтона». У Канаді F-серія продавалася під маркою «Mercury».
Дизайн серії F залишався без серйозних змін з 1948 по 1952 рік. У 1948—1950 роках радіаторні ґрати складалася з горизонтальних смуг, а фари були встановлені на крилах. У 1951 році були внесені невеликі косметичні зміни, фари були вписані в єдину групу з радіаторною решіткою у вигляді балки на трьох опорах. На пізніших випусках були ширші задні вікна і був перероблений дизайн приладової панелі. Випуск F-серії був розміщений на шістнадцяти різних заводах Форда. У серійному номері зазначено модель двигуна, рік випуску і місце складання.
Моделі: F-1 — вантажопідйомність 1/2 тонни F-2 — вантажопідйомність 3/4 тонни F-3 Heavy Duty — вантажопідйомність 3/4 тонни F-3 Parcel Delivery F-4 — вантажопідйомність 1 тонна (опція — 1,25 тонни) F-5 — вантажопідйомність 1,5 тонн: вантажівка, шкільний автобус і вантажівка з кабіною над двигуном F-6 — вантажопідйомність 2 тонни: вантажівка, шкільний автобус і вантажівка з кабіною над двигуном F-7 — F-8 —
Двигуни: Двигун Роки Потужність Використання 226 CID Ford Flathead-6 1948—1951 95 к.с. при 3300 об./хв з F-1 по F-6 239 CID Ford Flathead V8 1948—1952 100 к.с. при 3800 об./хв з F-1 по F-6 254 CID Ford Flathead-6 1948—1951 110 к.с. при 3400 об./хв тільки F-6 337 CID Ford Flathead V8 1948—1951 145 к.с. при 3600 об./хв F-7 і F-8 215 CID Ford OHV Straight-6 1952—1953 101 к.с. 279 CID Y-block (EAL) 1952—1955 145 к.с. при 3800 об./хв тільки F-7 317 CID Lincoln Y-block V8 (EAM) 1952—1955 155 к.с. при 3900 об./хв тільки F-8
Трансмісії: 3-ступінчаста light duty, тільки F-1 3-ступінчаста heavy duty, з F-1 по F-5 4-ступінчаста spur gear, з F-1 по F-6 4-ступінчаста Synchro-Silent, з F-4 по F-6 5-ступінчаста з , F-7 і F-8 5-ступінчаста без овердрайва, F-7 і F-8
Друге покоління (1953—1956)
Нове покоління F-серії було випущено в 1953 році. Модель була повністю перероблена. Так само було переглянуто індексування моделей, вперше були озвучені що дійшли до нас F-100, F-250 і F-350. Інтер'єр салону так само був поновлений. З 13 березня 1953 як опція встановлюється автоматична коробка передач «Ford-O-Matic». У 1954 році на F-серію почали встановлювати новий двигун V-8. Як опція пропонувався підсилювач рульового керування.
У 1956 році дизайн кабіни дещо змінився — лобове скло стало панорамним, із заходом на боковини.
Моделі: F-100 — вантажопідйомність 1/2 тонни F-110 — вантажопідйомність 1/2 тонни F-250 — вантажопідйомність 3/4 тонни F-260 — вантажопідйомність 3/4 тонни F-350 — вантажопідйомність 1 тонна F-360 — вантажопідйомність 1 тонна
Двигуни: Двигун Роки Потужність 215 CID Ford Straight-6 1953 101 к.с. 239 CID Ford Flathead V8 1953 100 к.с. 223 CID Ford Mileage Maker 1954—1955 115 к.с. 239 CID Ford Y-block V8 1954—1955 130 к.с. 223 CID Ford Mileage Maker I6 1956 137 к.с. 272 CID Ford Y-block V8 1956 173 к.с.
Третє покоління (1957—1960)
У 1957 році вантажівка була знову піддана рестайлінгу. Капот тепер виконаний на одному рівні з крилами і нової хромованими ґратами радіатора. Традиційний кузов з окремими крилами став називається «Flareside», а новий, гладкий з інтегрованими крилами був названий «Styleside». Повнопривідні варіанти вантажівок F-серії, які раніше проводила фірма Marmon-Herrington, з 1959 року стали випускатися Фордом серійно.
Третє покоління вантажівок також вироблялися в Бразилії як F-100, F-350 і F-600 в період з 1962 по 1971 рік.
Моделі: F-100 (F10, F11, F14): вантажопідйомність 1/2 тонни F-100 (F18, F19) (4×4): вантажопідйомність 1/2 тонни F-250 (F25, F26): вантажопідйомність 3/4 тонни F-250 (F28, F29) (4×4): вантажопідйомність 3/4 тонни F-350 (F35, F36): вантажопідйомність 1 тонна
Двигуни: Двигун Роки Потужність 223 CID Ford Mileage Maker 1958—1960 137 к.с. 272 CID Ford Y-block V8 1958 173 к.с. 292 CID Ford Y-block V8 1959—1960 186 к.с.
Четверте покоління (1961—1966)
В 1961 році вантажівку було повністю перероблено. З 1961 по 1963 рік були доступні пікапи з інтегрованим кузовом і кабіною, але з 1964 року були доступні тільки традиційні окремі кабіни і кузов. З 1965 року з двигунами потужністю понад 200 к.с. встановлюється оновлена трансмісія. У 1965 році була впроваджена передня підвіска з пружинами, такі модифікації пікапів в 1965 і 1966 року мали емблему «Twin I-Beam» на передньому крилі. Чотирьохдверний варіант кабіни Crew Cab був також введений в 1965 році.
В 1965 році вперше представлений стайлінг-пакет для пікапів F-серії під назвою «Ranger». Через декілька років (у 1982 році) назва «Ranger» буде використовуватися для компактних вантажівок Ford у сегменті міні-пікапів, які згодом стали найбільш продаваними компактними пікапами на американському ринку.
Моделі: F-100 (F10, F11, F14): вантажопідйомність 1/2 тонни F-100 (F18, F19) (4×4): вантажопідйомність 1/2 тонни F-250 (F25): вантажопідйомність 3/4 тонни F-250 (F26) (4×4): вантажопідйомність 3/4 тонни F-350 (F35): вантажопідйомність 1 тонна
Двигуни: Двигун Рік Потужність 223 CID Ford Mileage Maker 1961—1964 137 к.с. 292 CID Ford Y-block V8 1961—1964 186 к.с. 240 CID Ford Straight-6 1965—1966 150 к.с. 300 CID Ford Straight-6 1965—1966 170 к.с. 352 CID Ford FE V8 1965—1966 208 к.с.
П'яте покоління (1967—1972)
У 1967 році F-серія знову оновилася — висококласне оздоблення «Ranger» на додаток до базової і Cab комплектації. У 1968 році введені федеральні норми для всіх виробників автомобілів, які передбачали бічні габаритні ліхтарі і відбивачі, і Ford змінив капот. У цьому ж році введено великі вантажні версії двигуна Ford FE з введенням робочих об'ємів 360 і 390 кубічних дюймів. Також за 1968 році змінився інтер'єр салону. Пікапи п'ятого покоління відрізнялися довговічністю і простотою конструкції, що робить їх улюбленим об'єктом для відновлення.
П'яте покоління F-Series також вироблялися в Бразилії з 1971 року і залишалися у виробництві до 1992 року з невеликими змінами.
Моделі: F-100: вантажопідйомність 1/2 тонни F-110: вантажопідйомність 1/2 тонни (4×4) F-250: вантажопідйомність 3/4 тонни F-260: вантажопідйомність 3/4 тонни (4×4) F-350: вантажопідйомність 1 тонна F-360: вантажопідйомність 1 тонна (4×4)
Двигуни: Двигун Роки Потужність 240 CID Ford Straight-6 1967—1972 150 к.с. 300 CID Ford Straight-6 1967—1972 170 к.с. 352 CID Ford FE V8 1967 208 к.с. 360 CID Ford FE V8 1968—1972 215 к.с. 390 CID Ford FE V8 1968—1972 255 к.с. 302 CID Ford Windsor V8 1969—1972 205 л.с.
П'яте покоління F-Series було представлено в 1967 модельному році, причому Ford змінив дизайн своєї F-Series для легкої та середньої вантажопідйомності. Для оптимізації виробничих витрат середні вантажівки (та автобусні шасі) зберегли кабіну та капот легких вантажівок. Замість підвіски Twin I-Beam зберегли суцільну передню вісь; були використані перероблені передні крила для розміщення ширшої передньої колії (і більших коліс). Передня панель була в основному похідною від четвертого покоління важкої серії F, прийнявши решітку на всю ширину між фарами.
У 1968 році був представлений дизельний двигун Caterpillar V8, який став першим звичайним автомобілем Ford середньої вантажопідйомності, який пропонував дизельний двигун. Щоб відрізнити дизельні версії, Ford додав додатковий «0» до позначення моделі, представивши F-6000 і F-7000.
У 1970 році Ford представив лінійку звичайних вантажівок серії L. Перша звичайна вантажівка класу 8, не похідна від F-Series, L-Series (на прізвисько Louisville Line) замінила N-Series і важку F-Series. Іншою зміною було скасовано окреме позначення серії T для вантажівок з подвійною віссю (T-700 і вище). У той час як F-900 і F-1000 були зняті з виробництва, F-800 був прийнятий для середньої вантажопідйомності.
У 1973 році модель середньої вантажопідйомності зазнала незначної ревізії екстер'єру. Разом із зміненим дизайном напису «FORD» на капоті над решіткою радіатора було збільшено рамки передніх фар. Поряд з пофарбованою в білий колір решіткою, середні вантажівки пропонувалися з хромованою решіткою.
Шосте покоління (1973—1979)
У 1973 році автомобіль був змінений, решітка 1973 модельного року з поділом на дві частини (зовні) з літерами «FORD», розтягнутими у верхній частині решітки разом із передніми ліхтарями. Пікапи середньої вантажопідйомності, однак, змінилися не так різко, як вантажні автомобілі малої вантажопідйомності і насправді залишилися неймовірно схожі на п'яте покоління F-серії середньої вантажопідйомності. У 1976 році ця «спліт-решітка» злегка змінилася — з'явилися чорні акценти навколо фар, зовнішній вигляд в цілому став вишуканішим. У 1978 році дизайн навколо на деяких комплектаціях фар був використаний від «Рейнджер» — прямокутні фари з можливістю хромування вставки навколо фар та хромовані вставки решітки. Дизайн розділеної решітки був переглянута на користь незбираного передні ліхтарі розмістили нижче фар. Крім того, нові хромовані літери «FORD» тепер розміщувалися на капоті прямо над ґратами. У 1979 році круглі фари були замінені прямокутними фарами у всіх комплектаціях.
У 1976 році F-серія стала продаваним вантажним автомобілем в Америці, цю позицію вони продовжують займати з тих пір. Шосте покоління відрізняється міцністю панелей кузова, оскільки Ford став використовувати великі обсяги оцинкованого листового металу для боротьби з корозією.
Починаючи з 1978 року, Ford переглянув свій Ford Bronco, побудувавши його на основі пікапа F-150. Бронко і в наш час практично збігається з F-150. Це дозволило Ford конкурувати краще Chevrolet Blazer, пропонуючи більші й розкішніші позашляховики, водночас мінімізувавши витрати виробництва, оскільки багато хто (особливо у складні і дорогі) частини були сумісні з вантажною F-серією.
Моделі: F100 F101 F102 F103 F104 F105 F106 F107 F108 F109 F10N: вантажопідйомність 1/2 тонни F110 F111 F112 F113: 1/2 тонни (4×4) F150 F151: «heavy» 1/2 тонни F140 F141 F142 F143: «heavy» 1/2 тонни F250 F251 F252 F253 F254 F255 F256 F257 F258 F259: 3/4 тонни F260 F261 F262 F263 F264 F265 F266: 3/4 тонни (4×4) F350 F350 F351 F352 F353 F354 F355 F356 F357 F358 F359 F35P: 1 тонна F-360: 1 тонна (4×4)
Двигуни: Двигун Роки Потужність (за SAE netto) 240 CID Ford Straight-6 1973—1977 Ford Straight-6300 CID 1973—1979 302 CID Ford Windsor 302 V8 1969—1972 130 к.с. 352 CID Ford FE V8 1973—1977 360 CID Ford FE 360 FE V8 1973—1976 145 к.с. 390 CID Ford FE 390 FE V8 1973—1977 195 к.с. 460 CID Ford 460 V8 1973—1979 200—220 к.с. 351 CID Ford 351M V8 1977—1979 163 к.с. 400 CID Ford 400M V8 1977—1979 169 к.с.
Вантажівки середньої вантажопідйомності