Ягорли́к (; ) — село в Дубоссарському районі Молдови в Придністров'ї. Входить до складу Гоянської сільської ради. Розташоване на річці Ягорлику. Станом на 1 січня 2013 року в селі проживало 6 осіб.

Історія

Спочатку називався Орлик, татарською Кайнард. У 1583 році згадується як дерев'яний замок, побудований для контролю козаків, згодом зруйнований запорожцями. Під час походу Северина Наливайка в Молдову 1594 року укріплення Ягорлика знову були зруйновані козаками. З 1633 року ввійшов до складу Річі Посполитої, належав князям Любомирським. У 1648 році Ягорлик увійшов до складу Української держави у складі Вільшанської сотні Брацлавського полку. В селі знаходився козацький гарнізон. В ньому мешкали, головним чином, молдавани, євреї, українці та болгари. З 1650 року став сотенним містечком новоствореного Чечельницького полку. Після припинення існування Української держави 1676 року село увійшло до складу Османської імперії. В селі був стовп з тесаного каміння, який встановили на кордоні між Польщею та Туреччиною у 1699 році після підписання Карловицької угоди.

В середині XVIII століття село було спалене. Лише 1775 року, з дозволу князя Любомирського, на попелищі було засновано невелику слободу «людьми, привезеними з Волощини». Князь надав їм «привілеї на право міщанства». Але мешканців було замало, щоб зберегти статус містечка. Фактично Ягорлик залишався занепалим, малодвірним селищем. У 1784 році поселення отримало сучасну назву.

Після поділів Речі Посполитої увійшло до складу Російської імперії і ненадовго стало казенним містечком. В 1802 році в містечку знаходилося 34 двори (15 — євреїв-міщан, 18 — державних селян і один — чиншевого шляхтича) та 115 осіб населення. Через кілька років тут було вже 55 дворів. Тут розташовувалися колишні кам'яні казарми Московського полку, два казенні будинки, крамниця, два млини, рибальський ставок. Кожні два тижні влаштовувалися ярмарки, куди приїжджали торговці з товарами з Рашкова, Крутих, Дубоссар та Новоросійської губернії. Селяни з навколишніх сіл привозили «значну кількість» пшениці, проса, жита та овочів. На базари приганяли велику рогату худобу, коней, овець з Ольгопільського повіту, привозили дьоготь. «Купці» з Новоросійської губернії доставляли промислові вироби та борошно, які обмінювали на масло, сир та інші продукти. Місцеві міщани торгували горілкою та займалися дрібною торгівлею в інших містечках. Ремісників, окрім цирульника та кравця «простої майстерності», не було. Значення містечка як центру товарообміну було невеликим через близькість міст Дубоссар, Григоріополя та Рибниці.

В 1826—1920 роках село входило до складу Балтського повіту Подільської губернії. У 1920—1924 роках — в складі Одеської губернії. В 1924—1940 роках входило до Молдавської АРСР у складі Української РСР. В 1940—1991 роках — у складі Молдавської РСР, з 1991 року — у складі Молдови, під контролем Придністровської Молдавської Республіки.

Доба незалежності Населений пункт газифікований і телефонізований, є центральний водопровід і центральне водопостачання. Станом на 2004 рік у селі мешкало 38,5 % українців.

Цікаві факти У перекладі з тюркської «гяурлик» — це «шлях невірних»Історико-географічний словник Херсонської області (путівник). М. М. Авдальян, 1971 р.; До кінця XVIII століття річкою Ягорликом проходив кордон між Річчю Посполитою й Османською імперією.

Примітки

Література