Дзержи́нське (; ) — село в Дубоссарському районі Молдови, в Придністров'ї. Утворює Дзержинську сільську раду. Розташоване в центральній частині району на лівому березі Дністра за 4 км від районного центру міста Дубоссар та за 48 км від залізничної станції Кишинів. З північного боку межує з містом Дубоссарами. Через село проходить автомагістраль республіканського значення Тирасполь—Кам'янка. За 0,5 км на північ від села проходить міжнародна автомагістраль М-21 (Волгоград—Бухарест). Станом на 1 січня 2009 року в селі мешкала 1193 особа, налічувалося 354 двори. Площа становила 414 га.

Історія

Передісторія З встановленням на початку 1790-х років офіційного кордону між Османською та Російською імперіями вздовж річки Дністера постало питання про створення митних та карантинних постів. За розпорядженням намісника Каховського Катеринославського повіту Херсонської губернії у 1793 році за шість кілометрів від Дубоссар, поблизу єдиної на той час переправи, було створено карантин, який був головною ланкою дністровської карантинної лінії. У 1795 році було відкрито головну Дубоссарську прикордонну митницю, єдину на той час прикордонну митницю для всієї Очаківської землі.

Карантинна та митна лінія по Дністру охоронялася козацькими пікетами. Тих, хто прибував з-за Дністра, направляли прямо з переправи до карантину, щоб вони витримали «шестиденний термін, необхідний для забезпечення безпеки від виразкової хвороби». І лише після цього вони отримували пропускний квиток. Під час епідемії термін перебування в карантині збільшувався до 16 днів. Після закінчення цього терміну, а також «очищення та окурювання», приїжджий вважався «безсумнівним». За час існування карантинного пункту поблизу нього оселялися — купці та міщани, вільні матроси, відставні солдати та «задністровські» переселенці. З плином часу утворилося поселення Карантин. Після приєднання Бессарабії до Російської імперії у 1812 році — дністровську карантинну лінію перенесли за Прут і Дунай, але ще деякий час Дубоссарська митниця та карантин виконували свої функції. Головна Дубоссарська прикордонна митниця офіційно припинила свою діяльність 28 лютого 1831 року. Карантинна лінія на Дністрі була остаточно скасована лише в 1846 році. А поселення залишилося..

XX століття У 1913 році в селі була заснована трикласна церковнопарафіяльна школа для дітей обох статей. Першими вчителями були Н. І. Мошан, М. С. Мола та І. К. Миня.

З 1920 по 1940 рік село мало статус прикордонного з прикордонною заставою. У 1922 році на базі маєтку Лучинських утворено «Агропункт»; у 1926 році створено радгосп імені Дзержинського. У 1930 році в селі організовано колгосп «Більшовик», який у 1954 році приєднано до колгоспу імені XXI з'їзду КПРС (село Лунга). У 1955 році об'єднано радгоспи імені Дзержинського та «Червоний Виноградар». У 1957 році в селі організовано міжгосподарську птахофабрику.

У 1968 році село Карантин перейменовано на село Дзержинське. Станом на початок 1980-х років у селі містилася центральна садиба головного підприємства «Молдптахопром». Працювали восьмирічна школа, клуб з кіноустановкою, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, санаторій, магазин.

У 1987 році утворено Дзержинську сільську раду.

Доба незалежності Село газифіковане, на 90 % забезпечене центральним водопостачанням, електропостачанням та телефонним зв'язком. На території села діють три артезіанські свердловини та 10 шахтних колодязів. У мешканців села — 18 артезіанських колодязів.

Станом на 2004 рік у селі проживало 35,7 % українців.

Уродженці Скліфосовський Микола Васильович (1836—1904) — український та російський хірург.

Примітки

Література