Ду́бове (; ) — село в Дубоссарському районі Молдови, у Придністров'ї. Центр Дубівської сільської ради. Розташоване у північно-східній частині району на річці Ягорлику, за 25 км від районного центру міста Дубоссар та за 56 км від залізничної станції Рибниці. Станом на 1 січня 2011 року в селі мешкало 518 осіб, був 281 двір.

У селі діє пункт пропуску на кордоні з Україною Дубеу—Дубове.

Історія Перші згадки про село датуються початком XVI століття. Станом на 1886 рік у селі, центрі Дубівської волості Тираспольського повіту Херсонської губернії, мешкало 640 осіб, налічувалося 139 дворових господарств, існували православна церква на честь Святого Архангела Михаїла, збудована 1790 рокуІнгульський степ. Збірник / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с. та лавка.

У 1910 році в Дубовому відкрилася перша школа з дворічним навчанням. До 1917 року в школі працював лише один вчитель.

Радянська доба У 1930 році в селі було організовано колгосп під назвою «Машинізоване Дубове». Спочатку в колгоспі було чотири коні, три вози, два воли та 30 га землі, з них 6 га виноградників. Першим головою сільської ради було обрано Т. Миронова. Керівництво колгоспу розміщувалося в будинку розкуркуленого, якого за відмову вступити до лав колгоспу вислали з села. У 1933 році в селі будується нова початкова школа, яка в 1967 році стала восьмирічною.

У 1958 році колгосп отримав нову назву «Зоря». У 1960 році відбулося об'єднання з колгоспом «Молода гвардія». З 1966 року колгосп носив назву імені Куйбишева. Станом на кінець 1970-х років у селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Куйбишева. У 1979 році колгосп виробив валової продукції на 852 тисячі карбованців, реалізував — на 867 тисяч карбованців, у тому числі (тисяч карбованців): продукції тваринництва — на 286, технічних культур — на 262, фруктів і винограду — на 116, зерна — на 115. Чистий дохід склав 7,6 тисячі карбованців, основні фонди — 1,4 мільйона карбованців. Колгосп обслуговувався технікою районного об'єднання з механізації та електрифікації сільськогосподарського виробництва. У господарстві було 13 вантажних автомобілів (на 1 січня 1980 року). На той час працювали восьмирічна школа, Будинок культури, клуб із кіноустановкою, бібліотека, дитячі ясла, фельдшерсько-акушерський пункт, комбінат побутового обслуговування, магазини, відділення зв'язку. Був споруджений пам'ятник радянським воїнам, які загинули під час визволення села від німецько-румунських окупантів.

Доба незалежності Село газифіковане, забезпечене водою та електроенергією, підключене до телефонного зв'язку. Станом на 2004 рік у селі проживало 4,5 % українців.

Примітки

Література