Новокоміса́рівка (, ) — село в Дубоссарському районі Молдови в Придністров'ї. Є центром Ново-Комісарівської сільської ради. Розташоване в північно-східній частині району за 22 км від районного центру міста Дубоссар та за 64 км від залізничної станції Кишинів. Станом на 1 січня 2011 року в селі мешкало 683 особи, було 272 двори.

Історія Відповідно до указу Катерини II щодо приєднання придністровських земель до складу Російської імперії та їх подальшого освоєння, ці території почали активно заселяти переселенці з різних країн. На початку XIX століття на території сучасного села оселилися німецькі колоністи, які заснували хутірські господарства. Перші документальні згадки про село належать до 1859 року.

Після Громадянської війни сюди почали переселятися мешканці навколишніх сіл: Маловатого, Погребя, Кошниців та інших. У 1920 році в селі відкрилася українська семирічна школа, яка в 1949 році була реорганізована в російську школу з 8-річною освітою. Першим директором був Радулов (ім'я та по батькові невідомі). У 1924 році було засновано початкову молдавську школу. Першим директором був Туркулець (ім'я та по батькові невідомі).

У 1924 році на території села було утворено комуну «Комсомол», одну з перших на території Молдавії сільськогосподарських комун.

До 1941 року територія села була поділена на 3 окремі села: Катеревка, Никифорівка та Ново-Маловата, що входили до складу Тираспольського району Одеської області. Після утворення Молдавської Автономної РСР село увійшло до складу Дубоссарського району. Наразі село умовно поділене на дві частини: Комісарівка — російська частина та Маловата — молдавська частина. День села тут відзначають двічі: на території Комісарівки — 6 жовтня, Маловати — 9 жовтня.

У 1944 році корінні мешканці села — німці — були вислані в інші регіони СРСР. Деякі з будинків, збудованих ними, збереглися й до сьогодні. У повоєнні роки в селі побудували молочну ферму та машинотракторну станцію. У 1953 році на базі двох німецьких будівель відкрився сільський клуб, першим завідувачем став Копіца Валентин Васильович. У 1957 році була зведена будівля лікарні, що складалася зі стаціонару на 25 місць, пологового будинку та амбулаторії. Першою лікаркою в селі була Ізман Поліна Власівна, медсестрами — А. О. Школьник, М. І. Фіногенова. Сучасна будівля молдавської школи зведена у 1966 році й розрахована на 250 учнів.

Станом на 1979 рік у селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Червоний Жовтень». У колгоспі в 1979 році вироблено валової продукції на 2,3 мільйона карбованців, реалізовано — на 2,5 мільйона карбованців, у тому числі (тисяч карбованців): фруктів і винограду — на 1081, продукції тваринництва — на 652, зерна — на 181, технічних культур — на 143. Чистий дохід становив 732 тисячі карбованців, основні засоби — 2,7 мільйона карбованців.

Колгосп обслуговувався технікою районного об'єднання з механізації та електрифікації сільськогосподарського виробництва. У господарстві було 22 вантажні автомобілі (станом на 1 січня 1980 року), дві восьмирічні школи, клуб із кіноустановкою, бібліотека, амбулаторія, дитячий садок, майстерні побутового обслуговування, магазини, кафе, відділення зв'язку.

У селі встановлено пам'ятник радянським воїнам, які загинули під час визволення села від німецько-румунських фашистських окупантів.

Доба незалежності Нині село газифіковане, електрофіковане, підключене до телефонного зв'язку, забезпечене центральним водопостачанням. Станом на 2004 рік у селі проживало 26,6 % українців.

Примітки

Література