Іван Степанович Гулий (, Воскресенка — , Київ) — український науковець, доктор технічних наук, дійсний член (академік) Української академії аграрних наук, ректор Національного університету харчових технологій в 1973—2003 роках. Заслужений працівник вищої школи УРСР.
Життєпис Народився 23 березня 1930 року в селі Воскресенка Пологівського району Запорізької області в селянській родині. У 1955 році закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості. Працював на Ходорівськиму цукровому заводі помічником головного механіка. У 1962 році на кафедрі спецобладнання.
І. С. Гулий захистив кандидатську дисертацію. Працював в інституті молодшим науковим співробітником, асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедр автоматики та теоретичної та загальної теплотехніки. У 1972 році захистив докторську дисертацію і був призначений проректором з наукової роботи. Протягом 24 років був науковим керівником Проблемної науково-дослідної лабораторії. Вперше розробив теоретичні основи процесів безперервної кристалізації цукру; творець принципово нової технології «Електротехнології харчових виробництв», вітчизняної технології пектину і пектинопродуктів, створив новий напрямок в технології харчових продуктів оздоровчого і профілактичного призначення з нетрадиційної сировини, ініціатор впровадження нових технологій харчових продуктів на основі використання електрокриогенної техніки, мембранної і екструзивної технології.
Протягом багатьох років очолював секцію легкої та харчової промисловості Комітету з Державних премій в галузі науки і техніки УРСР та України, обирався депутатом Київської міської ради народних депутатів 4-х скликань.
І. С. Гулий автор 600 наукових праць, у тому числі 18 монографій, 7 брошур, 2 навчальних посібників, 298 статей, 78 авторських свідоцтв, 52 патентів. Особисто підготував 29 кандидатів і 15 докторів наук.
З 1973 по 2003 рік був ректором Київського технологічного інституту харчової промисловості (з 1993 року — Український державний університет харчових технологій, з 2002 року — Національного університету харчових технологій). При ньому вдвічі зросла матеріально-технічна база закладу, побудовані лабораторний корпус, спортивний комплекс, майже в шість разів збільшилася кількість спеціальностей і спеціалізацій. Контингент студентів зріс у чотири рази.
Помер 26 червня 2004 року. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві.
Нагороди, відзнаки Двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Заслужений працівник вищої школи УРСР. Орден Трудового Червоного прапора. Орден «За заслуги» III ступеня. Хрест пошани «За духовне відродження».
Вшанування На згадку про науковця І. С. Гулия, на будинку по вул. Лейпцизька, 2/37, де він мешкав науковець, встановлена меморіальна таблиця.
Джерела who-is-who.com.ua kiev-necropol.narod.ru