Новосе́лиця () — місто в Україні, адміністративний центр Новоселицької міської громади Чернівецького району Чернівецької області.
Географія Місто Новоселиця розташоване за 29 км від обласного центру, на лівому березі річки Прут. Через місто пролягають залізнична лінія Чернівці — Ларга та автошлях національного значення Чернівці — Кишинів.
Герб Затверджений 12 липня 2001 р. рішенням сесії міської ради. У лазуровому щиті з зеленою облямівкою, розімкнутою зверху, два золоті хрести, що супроводжуються знизу срібною головою зубра прямо, з чорними рогами, червоними очима і срібним язиком, що супроводжується знизу двома вузькими срібними хвилеподібними укороченими балками.
Історія Найдавніша письмова згадка про Новоселицю датується 1456 роком.
За даними на 1859 рік у власницькому містечку Хотинського повіту Бессарабської губернії (яке належало на той час дворянському роду Стурдза) мешкала 2081 особа (1056 чоловічої та 1025 — жіночої статі), налічувалось 299 домогосподарств, існували 2 православні церкви, 3 єврейських молитовних будинки, митниця, поштова станція, лісова пристань, відбувались щонедільні базари.
Станом на 1886 рік у власницькому містечку, центрі Новоселицької волості, мешкало 1007 осіб, налічувалось 145 дворових господарств, існували православна церква, синагога, 2 молитовних будинки, школа, лазарет, поштова станція, свічний завод, миловарний завод, 3 кожевених заводи, пивоварений завод, 50 лавок, кордон, 4 постоялих двори, 4 винних погреба, відбувались базари. За 3 версти — кордон.
До 1918 року біля Новоселиці знаходився потрійний стик кордонів Російської Імперії, Австро-Угорської Імперії та Румунії, а до незалежності останньої тут сходилися кордони трьох імперій — Російської, Австрійської та Османської.
З 24 серпня 1991 року місто у складі незалежної України.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоселицького району, місто увійшло до складу новоутвореного Чернівецького району.
Станом на травень 2022 року, через російське вторгнення в Україну, в Новоселицькій міській громаді перейменовано понад 50 вулиць, пов'язаних з країною-агресором та радянським минулим.
Населення Станом на 1 січня 2022 року населення складало 7399 особи.
Чисельність Динаміка зміни населення Новоселиці за роками:Наведено за даними державної служби статистики України.
Перепис населення, 1930
Національний склад Розподіл населення містечка (разом із його передмістями) за національністю за даними румунського перепису 1930 року: НаціональністьКіл-тьЧасткаєвреї444554.45%румуни266132.60%росіяни6818.34%українці2172.66%поляки971.19%німці300.37%угорці10.01%інші / не вказали310.38%Усього8163100%
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 1930 року: МоваКіл-тьЧасткаєврейська443554.33%румунська260831.95%угорська10.01%російська7679.40%українська2322.84%польська770.94%німецька350.43%турецька50.06%інші не визначилися30.04%Усього8163100%
Перепис населення, 2001
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: Національність Відсоток українці 54,37 % молдовани 35,82 % росіяни 6,84 % румуни 1,63 % інші/не вказали 1,34 %
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 54,92 % румунська 34,54 % російська 10,07 % інші/не вказали 0,47 %
Економіка На території громади діють підприємства харчової і переробної промисловості, виробництва та продажу будівельних матеріалів. Продукція цих підприємств славиться на теренах регіону, України та за її межами. Бюджетоутворюючі підприємства громади та ФОПи: ДП «М'ясо Буковини», ТОВ «Фіорд», ТОВ «ГРІН РЕЙ», ПП «Сікора», ПП «Збиркот», ПП «Ратушенко».
Особистості
Амброжевич (В'ячеслав) Чеслав — ( 29.08.1900, м. Новоселиця — 1954, м. Сібіу, Румунія) — археолог, педагог, доктор природничих наук (1927), професор. Балюк Вадим Володимирович ( 1991) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Бенджамін Чарльз Грюнберг — американський ботанік і педагог. Бойко Олександр Дмитрович — український історик та політолог, професор, доктор політичних наук, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Бойко Тихон Максимович — громадський діяч, військовий; сотник Армії УНР. Бурлака Сергій Вікторович (1977—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Єфтеньєв Руслан Іванович — спортсмен. Майстер спорту СРСР по велоспорту на треку. Локтєв Юрій Геннадійович — Майстер спорту по волейболу. Працював тренером волейбольних команд ЦСКА (Москва), молодіжної збірної СРСР. Марандюк Михайло Назарович (нар. 17 січня 1949) — шаховий композитор; майстер спорту СРСР (1978), міжнародний гросмейстер з шахової композиції (2004). Інженер-механік Хамзін Олександр Резанурович — Спортсмен. Майстер спорту України по самбо. Саблук Анна Іванівна ( 1947) — письменниця. Задорожний Василь Георгійович ( 1948) — професор, д.х.н, Майстер спорту СРСР. Ковтун Валерій Іванович ( 1948) — коломийський громадсько-політичний діяч, краєзнавець, філокартист, багаторічний директор Коломийського педагогічного коледжу (з грудня 2001 по серпень 2025), Заслужений працівник освіти України, Почесний краєзнавець України. Новицький Віктор Володимирович ( 1951) — український математик. Загрійчук (Філонюк) Тетяна Анатоліївна ( 1984) — українська спортсменка-легкоатлетка. Спеціалізувалася в бігу на довгі дистанції; майстер спорту України міжнародного класу.
Міста-побратими Слобожанське, Йонішкіс, Унгень, Фалешти, Гуєдін, Ботошані, Жерардмер,
Галерея
Див. також Хотинщина Бессарабія Буковина
Примітки
Джерела та література //
Йосип Гаврилюк. Новоселиця: Путівник. — Ужгород: Карпати, 1980
В. В. Ковтун, А. В. Степаненко. Города Украины: Экономико-статистический справочник. — К.: Вища школа, 1990. — С. 263—264.