Золотоно́ша — місто обласного підпорядкування, районний центр Золотоніського району Черкаської області. Центр Золотоніської міської громади. Золотоноша — місто, де збереглася архітектура кінця 19-го, початку 20-го століття. Нині входить в п'ятірку найцікавіших міст Черкащини.
Місто розташоване на річці Золотоношка, притоці Дніпра, за 30 км від обласного центру — міста Черкас, на перехресті національних автошляхів та , і на залізничній лінії Бахмач—Одеса. Населення — 25 тисяч осіб (2025 р.).
Походження назви
Назва «Золотоноша» викликала цілий цикл «золотих» легенд;
Згідно з однією з них, у другій чверті XVII століття Золотоноша була замком Яреми Вишневецького і збірним місцем податків, сплачуваних з його величезного феоду — так званої «Вишневеччини». Зосередження в місті податків — золотих грошей — нібито й дало привід назвати його Золотоношею, тобто «золотою ношею». Проте, як свідчать писемні згадки, таке твердження хибне, бо Вишневецький прибув на Лівобережжя на початку 30-х років XVII століття, а назва міста з коренем «золото» з'явилася за 60 років до того.
За другою легендою, черкаські козаки придбане «вогнем і мечем» золото складали в напівпрохідних, болотяних заводях річки Золотоноші.
Третя легенда пов'язує назву міста з подіями часів монголо-татарського іга. Татарська флотилія, навантажена даниною, зібраною з підвладного люду, поверталася до Криму. Здійнялась буря, і хвилі ринули на чужинців. Вода поглинула і човни і скарби. Коли ж стихія вгамувалася, хвилі почали прибивати до берега золоті речі. Це сталося на місці виникнення Золотоноші. Відтак, кажуть, річку назвали Золотоношею, а згодом і місто одержало цю ж назву.
На думку ж науковців, своєю назвою річка завдячує природним особливостям: дно Золотоношки, покрите піщаними наносами, сяяло, як золото, від домішок слюди золотавого кольору. Отже, найвірогіднішим є твердження про те, що місто отримало свою назву не від тих скарбів, що проходили через нього, а від блискучих розливів місцевої річки.
Історія
На території та на околицях Золотоноші знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи, могильник зарубинецької культури та поселення черняхівських культур, а також городище періоду Київської Русі.Археологічні пам'ятки Української РСР, т.4, Київ, 1952, стор. 297 — 298. У XVI столітті Золотоноша була спалена татарами. У 1905 році, під час революції 1905—1907 років, у Золотоноші (як і в Лубнах) виходило друком періодичне видання українською мовою — часопис «Хлібороб».
Населення Чисельність Статистичні дані за кількістю населення міста в різні роки: Демографічні зміни 1910 1979 1989 2001 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 13 800 28 579 30 715 28 793 25 509 28 488 28 611 28 516 28 591 28 463 28 464 29 500
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці91,78%росіяни6,23%вірмени0,39%роми0,37%білоруси0,30%молдовани0,14%євреї0,13%інші/не вказали0,66%
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібВідсотокУкраїнська26 26792,57%Російська1 8466,51%Вірменська760,27%Ромська620,22%Білоруська280,10%Румунська190,07%Інші/Не вказали770,26%Разом28 375100%
Економіка
Економіка міста представлена такими галузями матеріального виробництва: промисловість, будівництво, транспорт, торгівля і громадське харчування, житлово-комунальне господарство, а також нематеріальною сферою: побутове обслуговування населення, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, соціальне забезпечення та інші.
Основу промислового виробництва в місті складає харчова промисловість — 76,96 %, до складу якої входять: "Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор», ЗАТ «Золотоніський маслоробний комбінат», ВАТ «Золотоношам'ясо», ПП «Сільвер Фуд», підприємство «Універсал», ДП «Роял Фрут Гарден — Іст». На легку промисловість припадає 1,55 %, на машинобудування — 6,96 %, на парфумерно-косметичне виробництво — 2,84 %. Також у 2011 році запрацювало нове підприємство з закордонними інвестиціями «УкрФес».
Освіта У різні часи в місті працювали Золотоніська жіноча гімназія, Золотоніська сільськогосподарська школа, Золотоніська чоловіча гімназія, Золотоніське повітове училище.
У місті функціонує стала мережа освітніх закладів, яка нараховує 18 навчальних закладів. Працює 7 дошкільних закладів комунальної власності, професійний ліцей, золотоніський технікум ветеринарної медицини Білоцерківського національного аграрного університету.
Освітні заклади
Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат (вул. Обухова,39) Комунальний заклад „Золотоніська загальноосвітня санаторна школа ЧОР” (вул.Паркова, 2) Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 6 (вул.Благовіщенська, 96А) Золотоніська загальноосвітня школа I-III ступенів № 3 (вул. Гоголя, 7) Золотоніська спеціалізована школа №2 інформаційних технологій (вул. Миколаївська, 5) Золотоніська школа №1 з поглибленим вивченням економіки та права (вул. Черкаська, 12) Золотоніська гімназія імені Семена Скляренка (вул. Черкаська, 54) Дитячий садок "Берізка" (вул. Новоселівська, 38) Дитячий садок "Веселка" (вул. Шепелівська, 2г) Дитячий садок "Калинка" (вул. Соборна, 40) Дитячий садок "Ромашка" (вул. Незалежності, 75) Дитячий садок "Сонечко" (вул. Благовіщенська, 17) Дитячий садок "Струмочок" (вул. Євгена Півня, 18) Дитячий садок "Ялинка" (вул. Шевченка, 185) Технічна школа УкрЗалізниці (вул. Черкаська, 14) Технікум ветеринарної медицини (вул. Садовий проїзд, 1) Професійний ліцей (вул. Шевченка, 33) Черкаський навчальний центр (вул. Обухова, 48б) Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. Садовий проїзд, 10) Дитячо-юнацька спортивна школа (вул. Черкаська, 5) Музична школа (вул. Шевченка, 169) Будинок школяра (вул. Садовий проїзд, 10)
Культура
Відділ культури виконавчого комітету Золотоніської міської ради було утворено в січні 1993 року.
Заклади культури До складу відділу культури і туризму Золотоніської міської ради входять такі структурні підрозділи-культурні закладиКультура на :
міський будинок культури (вул. Садовий Проїзд,4); дитяча музична школа (вул. Шевченка, 167); краєзнавчий музей імені М. Ф. Пономаренка (вул. Черкаська, 20); картинна галерея, де виставлено картини художників-аматорів Золотоноші (вул. Незалежності); міська бібліотечна система, до складу якої входять міські бібліотеки № 1 (вул. Шепелівська, 14-Д) і № 2 (вул. Шевченка,18). В середньому за рік обидві бібліотеки обслуговують близько 1 500 відвідувачів, а середня книговидача становить близько 24 тисяч книг (2-а пол. 2010-х); центр дозвілля молоді; міський клуб (мікрорайон Гришківка).
Пам'ятки Історико-архітектурними пам'ятками Золотоноші є: Преображенська церква Красногірського монастиря, 1767-71 роки. Архітектор Іван Григорович-Барський, стиль пізнє українське бароко. Свято-Успенський собор, збудований у 1909 році.
Об'єкти природно-заповідного фонду: ботанічні пам'ятки природи місцевого значення: Дерева софори японської, Дуб пірамідальний, Оцтові дерева, школа № 6, Оцтові дерева, вулиця Благовіщенська; парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва: Дендрологічний парк, Меморіальний парк, Сквер декоративного садівництва; загальнозоологічний заказник місцевого значення Вітове.
Культурні події
Фестиваль чорнобривців — проходить у кінці серпня або на початку вересня. У програмі фестивалю — парад вишиванок, «Караоке на фонтані», пиріг з фруктовою начинкою, виставка робіт майстрів ужиткового мистецтва, салон краси на тротуарі, фотозони, гала-концерт переможців пісенного фестивалю та зірок української сцени, виставка-продаж продукції місцевих товаровиробників, виїзна торгівля закладів громадського харчування, запашна козацька каша. Фестиваль патріотичної пісні «Героям слава!» — проводиться у рамках Фестивалю чорнобривців. Учасниками можуть стати діти та молодь віком до 18 років. У журі — народні та заслужені артисти країни: Анатолій Гнатюк, Ніна Мирвода, Юрій Васильківський, , Богдан Гнатюк.
Міста-побратими
Штольберг, Німеччина Лученець, Словаччина Явор, Польща Плауен, Німеччина Ізер, Франція
Релігія
У місті функціонує три громади Свято-Успенська ПЦУ, Свято-Троїцька та Благовіщенська УПЦ МП. Також є Українська Греко-Католицька громада Зіслання Святого Духа, яка належить до Черкаського протопресвітерства Київської архієпархії УГКЦ. Від листопада 2017 року діє храм ПЦУ на честь святителя Луки Кримського.
Відомі люди
Народилися Баранніков Олексій Петрович — радянський учений-індолог, академік АН СРСР (1939), професор Ленінградського університету (1922). Дослідник стародавніх, середньовічних і новоіндійських мов та давньоіндійської літератури. Бах Олексій Миколайович (Бак Абрам Ліпманович) — український біохімік і фізіолог рослин, академік АН СРСР (1929), основоположник радянської біохімії. Болеславський Ісаак Єфремович — радянський гросмейстер, претендент на світову першість, шаховий теоретик і тренер. Борохов Бер — політичний та громадський діяч, публіцист, один з лідерів сіоністського руху. Голубович Михайло Васильович (* 1943) — український актор театру та кіно. Грибов Роман Валентинович — прикордонник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, відзначився при обороні острова Зміїний. Гринець Дмитро Митрофанович (1905—1993) — український графік. Думитрашко Костянтин Данилович — український письменник, поет, перекладач, теолог. Заруба Олександр Данилович — український вчений-економіст і педагог. Доктор економічних наук, професор. Кондратюк Наталія В'ячеславівна — українська журналістка, керівник бюро російського ОРТ в Україні. Костюковський Яків Аронович (1921—2011) — радянський драматург, сценарист художніх та мультиплікаційних фільмів, співавтор текстів пісень. Ляскоронський Василь Григорович — український історик, археолог, етнограф. Мітулінський Юрій Тарасович (1926—1988) — радянський організатор та розробник у сфері автоматизації проектування, кандидат технічних наук, заслужений машинобудівник УРСР. Нечепоренко Володимир Макарович — український актор театру і кіно, радіоведучий і педагог, професор. Павлов Олександр Степанович — український живописець. Півень Євген Олексійович — майор (посмертно — підполковник) Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Риженко Сергій Вікторович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Сагарда Микола Іванович — український історик, перекладач, теолог і бібліограф. Сало Іван-«Мамай» — командир куреня УПА, лицар Золотого хреста бойової заслуги УПА 2 класу. Самофалов Володимир Дмитрович — український журналіст. Семенов Володимир Сергійович (1924—2004) — український вчений-правник, громадський діяч, кандидат юридичних наук, професор. Скляренко Семен Дмитрович — український письменник. Устименко Борис Павлович (2002—2024) — матрос збройних сил України, учасник російсько-української війни. Харченко Максим Борисович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Школьнікова Неллі Юхимівна — радянсько-американська скрипалька і музичний педагог. Шуть Василь Кирилович — український композитор. Янчевський Микола Олександрович — полковник Армії УНР.
Пов'язані з містом У 50-х роках XVIII століття тут бував філософ і поет Григорій Сковорода, в 90-х роках XVIII століття — письменник Іван Котляревський, у 1809—1811 роках проживав майбутній учений Михайло Максимович, у 1830-х роках — кирило-мефодієвець Олександр Навроцький, 1845 року перебував Тарас Шевченко. У другій половині XIX століття місто відвідував письменник Михайло Старицький. У 1897 і 1899 роках у Золотоноші гастролював композитор Микола Лисенко. 1900 року виступала на сцені актриса Марія Заньковецька, у 1913 і 1914 роках — актор Панас Саксаганський, 1914 року — Борис Романицький. У Золотоноші закінчив школу український поет, літературознавець і перекладач Михайло Драй-Хмара З 1783 до 1786 року в Золотоноші жив майбутній герой Вітчизняної війни 1812 року, командир 27-ї піхотної дивізії, генерал-лейтенант Дмитро Неверовський.