Козя́тин — місто у Хмільницькому районі та адміністративний центр Козятинської міської громади, Вінницька область.
Площа міста становить 1000 га
Козятин розташований за 64 км від обласного центру та за 157 км від столиці (по залізниці) у верхів'ях р. Гуйви. Місто є важливим транспортним вузлом, адже тут знаходиться Козятин I — вузлова станція Південно-Західної залізниці та національний автошлях , що з'єднує Кременець та Білу Церкву. Неподалік від Козятина проходить автошлях , що є частиною європейського автомобільного маршруту .
Історія
Етимологія Ойконім Козятин виник як посесив на -ин від незасвідченого прізвиська *Козята. Очевидно, твірний антропонім *Козята з варіантом *Козата становив зменшувальну пестливу форму від давньоруського особового імені типу *Козопась.
Історична назва Козятина — Gujwa постала способом трансонімації суміжного гідроніма (див. Гуйва).
В складі Речі Посполитої (1569—1793) Вперше назва «Козятин» (зараз — територія села Козятин) згадується у 1731 році в Люстації Житомирського повіту Київського воєводства. В селі нараховувалось 5 селянських хат.
В складі Російської імперії (1793—1917) Виникнення міста тісно пов'язано з будівництвом Києво-Балтської (Одеської) залізниці в 70-х роках XIX століття. Вже в липні 1870 року було закінчено прокладання гілки від станції Козятин, що дістала назву від однойменного села, до Бердичева. Поблизу станції будувалось робітниче селище, для якого у 1874 році було затверджено перший план. 7 липня того ж року Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії. З ростом кількості робітників, умови їх праці не поліпшувались, тому в 1871 і 1885 рр. відбувалися страйки стрілочників, що добились певних поступок.
Православні села Козятин мали власні церкви Святого Луки (Свято-Лукинську церкву) та Свято-Вознесенську церкву. Католики відвідували церкву Святого Антонія в селі Білопілля.
На початку 80-х рр. XIX ст. в містечку було лише 76 дворів. У 1888 р. відбулось затвердження другої частини плану розвитку міста, яка передбачала відведення земель під забудову житловими будинками (на відміну від першої частини плану, що передбачав забудову переважно службовими будинками залізниці).
Дізнавшись про революційні події в 1905 році, козятинські залізничники одними з перших приєднуються до Всеросійського жовтневого політичного страйку, проте жандарми застосували проти страйкуючих зброю і виступ був придушений.
Під час Української революції. УНР. Українська держава (1917—1921) У грудні 1917 року у Козятині розміщувалася ставка генерала Павла Скоропадського. 24 січня наступного року в місті було встановлено радянську владу, що протрималась до березня, коли станцію зайняли австро-німецькі війська. 11 грудня 1918 року в Козятині Директорія підписує з представниками німецького командування, яке підтримувало гетьмана Скоропадського, угоду про евакуацію німецько-австрійської армії з України, після чого починається наступ військ Директорії на Київ з подальшим зреченням Скоропадського від влади.
7 березня 1919 року в місто увійшов Таращанський полк Червоної армії, проте у квітні 1920 року під час польсько-радянської війни місто було захоплене поляками під час так званого Козятинського рейду. Проте згодом воно було знову повернуто більшовикам, начальником гарнізону було призначено Григорія Котовського.
Навесні 1921 року в Козятині був організований антибільшовицький повстанський комітет, який очолив особистий друг Симона Петлюри Балагута-Бойко. Діяльність комітету припинилася після зміцнення радянської влади на Правобережній Україні, орієнтовно влітку-восени того ж року.
УРСР (1921—1991) У 1923 році місто стало районним центром Бердичівської округи, а в 1932 році, зі зміною адміністративно-територіального поділу, Козятин став районним центром Вінницької області. У 1938 році Козятин увійшов до категорії містВідомості Верховної Ради СРСР. — 1939. — № 1 (24). — 17 січня. — С. 3. з міською радою, підпорядкованою райвиконкому.
Під час Другої світової війни з 15 липня 1941 року до 28 грудня 1943 року Козятин був зайнятий німецько-нацистськими військами. Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання. За цей час було закатовано 98 чоловіків, 140 жінок і 147 дітей, вивезено на каторгу до Німеччини 107 чоловік. В грудні 1943 у боях Червоної армії за місто особливо відзначилися підрозділи 69-го гвардійського танкового полку 1-го Українського фронту під командуванням Івана Бойка, за що він отримав звання Героя Радянського Союзу.
У грудні 1962 році територія Козятинського району була закріплена в нинішніх межах.
У складі незалежної України (1991) 1992 року в місті утворилася громада УПЦ КП.
Вже за незалежної України, у липні 2000 року, Верховна Рада України ухвалила рішення про включення Козятина до категорії міст обласного підпорядкування.https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1910-14
Демографія Населення Козятина за хронологічною шкалою:
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці93.39%росіяни4.34%поляки0.97%білоруси0.28%євреї0.22%вірмени0.11%інші/не вказали0.69%
Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська2475194.76%російська12744.88%білоруська270.10%вірменська170.07%польська110.04%ромська70.03%інші/не вказали340.12%Усього26121100%
Економіка Станом на 2011 рік, у різних сферах економіки було зайнято 11,8 тис. жителів міста, у тому числі на транспорті — близько 60 %, у промисловості — 9 %, по 6 % — на підприємствах охорони здоров'я та в навчальних закладах. Середня заробітна плата по місту в червні 2010 року становила 2492 грн. В місті зареєстровано 1 000 безробітних, а в працездатному віці перебувають 14,6 тис. мешканців.
Промисловість
Основну зайнятість мешканців Козятина забезпечують 11 підприємств залізничного транспорту, найбільші з яких — локомотивне депо ім. братів Валдаєвих, засноване в 1871 році та вагонне депо.
Крім того, основними промисловими підприємствами є ВАТ «Козятинський м'ясокомбінат», ПАТ «Козятинхліб», АТ «Козятинська швейна фабрика», ВАТ «Козятинський маслозавод», «Козятинський нафтопереробний завод „Техпромсервіс OIL“».
У жовтні 2003 року Козятинська міськрада започаткувала проект міського економічного розвитку у співробітництві з фондом «Україна-США». Саме в рамках цієї програми Козятинський м'ясокомбінат виготовляє м'ясні гамбургери для мережі закладів громадського харчування «Макдоналдс» в Україні та Грузії.
Торгівля
Станом на 2011 рік, банківська сфера Козятина представлена 9 фінустановами (філії центральних київських банків).
У місті функціонує 3 ринки та 216 магазинів. Крім того, надають послуги 38 закладів громадського харчування, 3 фотосалони, 2 комбінати служби побуту та 24 перукарні.
Замість занедбаного комунального готелю в Козятині функціонують 2 приватні готелі — при залізничному вокзалі та маленький (на 4-6 номерів) готель «Ірина» у середмісті по вул. Героїв Майдану, влаштований просто на першому поверсі міської дев'ятиповерхівки.
Транспорт Козятин I — важлива вузлова станція Південно-Західної залізниці. Добре налагоджено залізничне сполучення в напрямках Козятин — Київ, Козятин — Одеса, Козятин — Львів, Козятин — Рахни.
Неподалік від Козятина проходять автошляхи: (частина європейського маршруту ) та , що з'єднує Крем'янець, Сквиру, Білу Церкву та Ржищів.
У межах міста транспортне сполучення забезпечується маршрутними автобусами (8 маршрутів) та 4 службами радіотаксі.
Загальна довжина доріг міста — 83 км, у тому числі 53 км мають тверде покриття.
Освіта та культура
Освіта
Мережа закладів освіти міста представлена державним професійно-технічним навчальним закладом «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту», 4 середніми загальноосвітніми школами, спеціалізованою школою з поглибленим вивченням фізики та математики та загальноосвітнім навчально-виховним комплексом.
З вересня 2013 року на місці «ЗШ № 4» почав функціонувати особливий навчальний заклад «Ліцей-школа».
Функціонує 6 дошкільних навчальних закладів, Центр дитячої та юнацької творчості, дитяча музична школа.
Станом на 2011 рік в навчальних закладах міста навчалось близько 3 000 учнів, а у дошкільних виховується близько 1 000 дітей.
Культура
Культурне життя міста, переважно, є справою аматорів. Однак і за підтримки офіційної влади проводиться низка заходів, що мають значний суспільний резонанс. Так, 10-11 жовтня 2008 року вшосте відбувся відкритий чемпіонат з туристського багатоборства серед юних туристів-краєзнавців (під егідою відділу освіти Козятинської РДА)Рік туризму по-козятинськи. Матеріал Ольги Цвігун про захід на вебресурсі 20minut.ua.
За адресою вулиця Грушевського, 15 функціонує музей історії міста Козятин.
У місті ще з радянських часів збереглась непогана книгарня. Діють Козятинська центральна районна бібліотека та пришкільні бібліотеки.
Сфера дозвілля нерозвинена. Обидва міські кінотеатри, що працювали ще наприкінці 1980-х рр. — у клубі біля залізничного вокзалу і у центрі міста, вже не функціонують. Колишній міський кінотеатр реорганізовано у Міський будинок культури, у якому зрідка проходять урочисті збори та концерти, постійно ж влаштовуються ярмарки-розпродажі.
ЗМІ та зв'язок Міська преса представлена тижневиком «RIA-Козятин», який має десятирічну історію і видається у кольорі на 20 сторінкахМатеріал Найкраща районна газета подарувала Козятину свято на вебресурсі 20minut.ua. Також виходять тижневики «Моє місто Козятин» та «Козятин залізничний». Життя району висвітлює «районка» «Вісник Козятинщини», заснована ще у 1920-х роках.
Телефонний зв'язок у Козятині забезпечує національний монополіст «Укртелеком», місто покривається основними національними операторами мобільного зв'язку. Інтернет-послуги, крім «Укртелекому», надають приватні заклади.
Спорт В місті існує аматорський футбольний клуб «Локомотив», що до травня 2012 року виступав під назвою «Горизонт».
Релігія
Парафія Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ У 2008 році розпочала своє існування в Козятині парафія Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, ставши першою греко-католицькою громадою міста. Громаду заснував та опікувався нею священик Іван Цихуляк, богослужіння відправляли в помешканні одного із прихожан. У 2012 році парафіяльним священиком став Антон Борис, котрий розпочав будівництво храму. 20 травня 2013 року відбулась офіційна реєстрація громади.
Охорона здоров'я
Охорона здоров'я в місті забезпечується функціонуванням 3 медичних закладів: Міською лікарнею та поліклінікою Козятинською залізничною лікарнею та поліклінікою Санаторієм-профілакторієм. У 2012 році для виконання програми приватизації залізниці був закритий через «нерентабельність».
Станом на 2006 рік ці медзаклади забезпечували 470 ліжок-місць, тобто на тисячу міського населення припадало близько 17 ліжок-місць.
У місті діє розгалужена аптечна мережа: 22 аптеки та аптечних кіоски.
Архітектура
Козятин не має значних пам'яток міської архітектури, окрім будівлі залізничного вокзалу, адже більшість міської забудови, зокрема, центральної частини міста, належить до 1950—1970 рр. Однак у місті зберігається низка будівель дожовтневого періоду — перш за все, розкішна будівля залізничного вокзалу, а також декілька споруд громадського призначення у середмісті, зокрема, будинок колишнього сінематографу і дім колишнього Державного банку СРСР, згодом банк «Україна» (останні дві будівлі можна було б віднести до модерну початку XX ст., якби не спотворений за сучасності їх зовнішній вигляд).
З 1991 року в місті не споруджено жодного об'єкта комунальної власності, також у занедбаному стані перебуває житлове будівництво. Проте, з середини 2000-х рр. деякого пожвавлення набуло комерційне (переважно торговельне), у тому числі й капітальне, будівництво.
Пам'ятники