Маневичі — селище в Україні, адміністративний центр Маневицької селищної громади Камінь-Каширського району Волинської області.
Географія Маневицький район розташований у північній частині Волинської області. Протяжність району з півночі на південь 71 км, із заходу на схід 65 км. На півночі межує з Любешівським районом, на північному заході — з Камінь-Каширським, на заході — Ковельським, на півдні — з Рожищенським, Ківерцівським, на сході — з Володимирецьким, на південному сході з Костопільським районами Рівненської області.
Віддаленість від центрів (обласних, культурних, економічних): Колишній Маневицький район вигідно був розташований на перетині залізничних та автошляхів міжнародного значення Київ — Ковель —Варшава (найкоротший автомобільний шлях від Варшави до Києва), що була включена до Плану підготовки транзитних шляхів Євро-2012 та Луцьк — Пінськ, а районний центр за 130 км від митного переходу «»Ягодин на кордоні з Республікою Польща та за 83 км від митного поста «Дольськ» на кордоні з Республікою Білорусь. Відстань між обласним центром та районним центром — 77 км (автошляхами) та 146 км (залізницею).
Історія
Вперше згадується у 1901 році, під час будівництва залізничної станції на лінії Київ — Ковель, яка була введена в експлуатацію у 1902 році, одночасно з відкриттям руху поїздів. Поселення отримало назву від розташованого поблизу села Маневичі (нині — село Прилісне).
У квітні 1919 року в районі Маневичів точилися бої Армії УНР з польськими військами.
У 1930-х роках XX століття Маневичі швидко розбудовувалися завдяки розвитку промисловості. Зокрема тут будується одна з паркетних фабрик бельгійського концерну «Aug. LaChappelle». Існували пекарні, невеличкі м'ясокомбінати, що перебували у власності родини Климчуків. Виникають невеликі лісопильні заводи (тартаки).
Наприкінці 1920 — початку 1930-х років йшлося про надання Маневичам статусу міста. Проте ця ініціатива не була втілена.
У 1930-х роках до містечка масово приїжджають євреї та поляки. Згідно наближених підрахунків у 1930—1939 роках в містечку частка єврейського населення становила близько 50 %, польського — близько 30 %. Тут також мешкали українці, німці та декілька родин з Бессарабії.
Майже усе єврейське населення Маневичів було знищено під час другої світової війни у 1942 році (меморіальний знак загиблим під час Голокосту маневицьким євреям розташований на західній околиці містечка у напрямку села Череваха), польське населення частково знищене та депортоване радянською владою у 1939—1941 роках. Переважна більшість поляків залишила містечко після Другої світової війни.
До 2024 року Маневичі мали статус селища міського типу (смт). Із 2024 року класифікуються як селище — сільський населений пункт.
Населення За Всеукраїнським переписом населення 2001 року населення Маневичів становило осіб; порівняно з даними перепису 1989 року (8937 осіб) воно збільшилось на 17,3 %. Це найбільше селище на Волині, с. 11.
У національному складі населення селища переважна більшість українців, чисельність інших національностей порівняно з чисельністю українців невелика.
Щодо мовного складу населення, то більшість населення Маневичів за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року вважали рідною українську мову. Населення за роками 2001* 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 20151040010520105901066010870109601119011370114901168011710
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська994598,28 %російська1431,41 %білоруська90,09 %вірменська60,06 %угорська40,04 %польська40,04 %румунська20,02 %гагаузька10,01 %інші/не вказали50,05 %Всього:10119100 %
Інфраструктура Нині головним оператором з надання населенню поштових послуг в селищі є філія АТ «Укрпошта».
Основний та єдиний оператор фіксованого телефонного зв'язку — АТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку тут надають такі оператори, як Київстар, Vodafone, lifecell.
Доступ до Інтернету забезпечують провайдери «Укртелеком», «Інтертелеком», «Смарт-Нет», «Уарнет».
Банківська сфера містечка представлена 6 філіями та відділеннями «ПриватБанк».
Медичні послуги надають Маневицька центральна районна лікарня, районна поліклініка, ветеринарна лікарня та 10 аптечних закладів.
Транспорт Через населений пункт пролягають автошляхи регіонального значення (Луцьк — Дольськ) та міжнародного значення (Київ — Варшава).
В селищі працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здійснюються перевезення Камінь-Каширським районом, Волинською областю та Україною.
Функціонує залізнична станція Маневичі на лінії Київ — Ковель — Варшава, будівництво дільниці Варшава — Люблін — Ковель було завершено у 1877, а Ковель — Сарни — Київ — у 1902 році.
Культура В селищі знаходиться Маневицький краєзнавчий музей — зібрання матеріалів з історії селища та краю; Районний будинок культури. Здавна Маневичі є одним із культурних осередків Волинської області. Щороку в селищі традиційно відбуваються особливі святкування державних, релігійних та селищних свят.
Релігія №КонфесіяК-сть громад1УПЦ (МП)22Православна церква України 23АСД (Адвентисти сьомого дня)14Римо-католицька церква15ЄХБ16ХВЄ-П17Свідки Єгови18Божа церква1
Католицька громада
Римо-католицька парафія в Маневичах була утворена у 1923 році. Парафіяльним костелом слугувала дерев'яна каплиця поблизу залізниці, збудована у 1915 році як військова каплиця. у 1922—1926 роках її будівництво було завершене. Новий, мурований костел був збудований у 1933—1937 роках на кошти вірних — будівельними роботами керував настоятель ксьондз Болеслав Ястшембскі ( 1893, висв. 1925, пом. 1942). До кінця 1943 року костел діяв завдяки прибулому сюди ксьондзу Едмунду Доманському. Освячення новозбудованого костелу під титулом Преображення Господнього відбулося 7 жовтня 1934 року. Після Другої світової війни радянська влада зачинила храм, влаштовуючи в ньому склад мінеральної солі. Сіль, яка тут зберігалася протягом 40 років спричинила невідворотні руйнування. Пізніше сіль була висаджена у повітря, зруйнувалось склепіння і дах. Першу Святу Месу після багатьох років відправив у 1990 році на сходах зруйнованого костелу o. Ян Мухарський. Костел був повернений вірним у 1992 році, він відбудований та відновлюється. Повторно освятив костел під титулом Святого Духа 4 червня 1995 року єпископ Маркіян Трофим'як, тодішній єпископ-помічник у Львівській архієпархії. Стараннями отця-пралата Людвіка Камілевського з Луцька була побудована плебанія. У 1992—1994 роках настоятелем тут був о. Адам Галєк, у 1994—2001 роках — о. Казімєж Болєслав Зайонц, у 2001—2022 роках — о. Анджей Мацєй Квічаля. З серпня 2022 по лютий 2023 року парафію очолював о. Ярослав Рудий, а з лютого 2023 року — о. Марцін Цєсєльський.
Пам'ятки Залізничний вокзал (1905) Римо-католицький костел Святого Духа (1934) Неподалік від Маневичів (на автошляху Маневичі — Луцьк) розташована унікальна гідрологічна пам'ятка — Оконські джерела, відомі своєю неповторно чистою водою з особливим хімічним складом. До 21 лютого 2014 року в Маневичах залишався останній на Волині пам'ятник Леніну, який був демонтований за допомогою крана під час масових повалень пам'ятників Леніну. У Камінь-Каширському районі (с. Старосілля) 27 серпня 2015 року був знайдений старовинний човен, вік якого від 300 до 500 років, довжина човна 13, і більше метрів, вироблений човен з дуба, який також «не молодий». Човен знаходиться в маневицькому краєзнавчому музеї.
Освіта Сучасна дошкільна освіта селища представлена трьома дитячими садками. В Маневичах діє професійний ліцей та дві середні загальноосвітні школи: Маневицька ЗОШ І—III ступенів № 1 імені Андрія Снітка; Маневицька гімназія.
Позашкільні навчальні заклади селища: Будинок школяра; Станція юних техніків (з філією Малої академії наук); Дитяча музична школа; Дитячо-юнацька спортивна школа; Автошкола для водіїв; Секція юний радіотехнік (Маневицька ЗОШ № 2 гімназія).
Функціонують будинок культури, бібліотека.
У селищі розташована Маневицька виправна колонія № 42.
Економіка
У Маневичах працює завод з виробництва торфобрикетів, державне підприємство з обробки деревини, приватні пилорами. Спільне польсько-українське підприємство «Polko» Polko, , що спеціалізується на заготівлі грибів і ягід та експортом їх у країни ЄС. Розвиваються економічні зв'язки з Польщею.
Засоби масової інформації Газета «Нова доба»» видається з 1 травня 1945 року та виходить на двох друкованих аркушах щосуботи.
Спорт Селищний стадіон «Колос» з одним великим футбольним полем. Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа. Спортивний комплекс.
У березні 1916 року воїни Польських Легіонів, які дислокувались у лісах під Маневичами, створили першу футбольну команду в польській армії, надаючи їй назву «Дружина Легіонова» (). Восени 1916 року вона була перенесена до Варшави. 31 липня 1922 року команда була реорганізована у «Леґія» Варшава (.
«Леґія» (Варшава) — є найкращим футбольним клубом в історії польської першої ліги (нині — Екстракляса), a також одним з найбільш титулованих польських клубів на міжнародній спортивній арені.
Постаті Байдуков Олександр Васильович — український художник. Сергій Беседін — український лікар, професор кафедри загальної хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1997—2006). Пустюльга Сергій Іванович ( 1960) — професор Луцького національного технічного університету, доктор технічних наук, заслужений працівник освіти України. Снітко Андрій Володимирович — боєць добровольчого батальйону «Азов», учасник російсько-української війни. 25 січня 2015 року встановлено меморіальну дошку на його честь. Петро Татушко — відомий львівський геодезист.
Міста-побратими Вараш, Україна Згеж, Польща Купишкіс, Литва
Галерея
Примітки
Література П. З. Козик, Я. Є. Ілляшенко. Мане́вичі // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970: 747 с. — С. 517-526
Посилання
Неофіційний сайт Маневицький форум Сайт польсько-української фірми «POLKO» Маневичів Спільнота у Facebook Фрагмент путівника по Волині, 1929 р. (польською мовою) Архівні фото Маневичів