Мархамат (узб. Marhamat / Марҳамат) — місто в Андижанській області Республіки Узбекистан, адміністративний центр Мархаматського району. До 1932 року поселення носило назву Руське Село (рос. Русское Село), а у 1974 році здобуло статус міста.
Географічне положення Місто розташоване у південно-східній частині Ферганської долини, за 40 км від обласного центру — міста Андижан. Північна та північно-східна частини Мархамата лежать на рівнині, тоді як решта території охоплює передгірні та гірські схили. Гори Улуг-Таг (підніжжя Алайського хребта, висота до 1500 м) і пагорби Туямуюн (920 м) формують Оїм-Мархамат-Ходжаабадську низовину.
Клімат, гідрографія та природа Клімат території — різко континентальний. Середня температура липня становить +26,1 °C, січня — −2,9 °C. Середньорічна кількість опадів коливається в межах 218–320 мм, а тривалість вегетаційного періоду сягає 220 днів. У розі вітрів переважають східні повітряні потоки, рідше — південно-західні.
Гідрографічну мережу району формують нижні притоки Карадар'ї, зокрема канали Шахрихансай, Південно-Ферганський та Каркидон. Водопостачання безпосередньо міста забезпечують річка Аравансай і Південно-Ферганський канал, що протікає вздовж його північної околиці.
У ґрунтовому покриві переважають сіроземи, а в передгірній зоні — лугово-сіроземні, лугові та болотно-лугові ґрунти. Природна рослинність представлена полином, солянкою, осокою, а також ефемерами й ефемероїдами. У заплавах водотоків зростають верби, тополі та чагарникові угруповання. Фауна регіону представлена лисицею, вовком, риссю та зайцем.
Транспортна інфраструктура Мархамат є важливим транспортним вузлом регіону з розвиненою мережею автошляхів. Місто має регулярне пасажирське та вантажне сполучення з Андижаном та іншими населеними пунктами Ферганської долини, а також міжнародний автошлях до міста Кизил-Кія (Киргизстан). Ключову роль у пасажирських перевезеннях відіграє місцевий автовокзал.
Найближча залізнична станція — Асака — розташована за 25 км на північний захід від міста.
Населення Станом на 2000 рік чисельність населення Маркхамата становила 11,7 тисячі осіб. Демографічний профіль міста вирізняється стабільно високими показниками природного приросту, що загалом притаманно Ферганській долині.
Економіка та промисловість Економічний потенціал міста базується на переробній промисловості, будівництві та сфері послуг. До ключових промислових об'єктів належать:
Електротехнічний завод; Прядильно-ткацька фабрика; Спільне підприємство «УзРосподшипник»; Великі харчові підприємства — хлібопекарні «Ділшод» та «Мингтепа».
Фінансово-кредитний сектор представлений районними філіями Національного банку Зовнішньоекономічної діяльності та Народного банку Узбекистану. Основними осередками роздрібної торгівлі є центральний фермерський ринок та міський торговий центр.
Освіта та культура Освітня інфраструктура міста представлена п'ятьма загальноосвітніми школами, гімназією, двома профільними ліцеями, а також закладами фахової передвищої освіти — агропромисловим коледжем та коледжем меліорації і водного господарства.
Для задоволення культурних та рекреаційних потреб мешканців у Мархаматі функціонують:
Центральна міська бібліотека, спеціалізована дитяча бібліотека та бібліотека для людей із порушеннями зору; Міський парк культури і відпочинку імені Героя Радянського Союзу Тошмамата Мірзаєва; Алея Слави та меморіальний комплекс на честь воїнів-інтернаціоналістів.
Історія Місто Маркхамат є адміністративним центром Маркхаматського району Андижанської області. Початок його історії поклала аграрна реформа, під час якої передгір’я Ферганської долини заселили переселенці з центральних губерній Російської імперії. Більшість українсько-російських селищ у регіоні засновували в північних, північно-східних та східних передгір’ях (зокрема у Манякській і Куршабській волостях Ошського повіту; Базаркурганській, Джалалабадській, Кугартській, Узгенській та Яссинській волостях Андижанського повіту; Баришській волості Наманганського повіту), де кліматичні умови дозволяли вести сільське господарство без штучного зрошення.
Натомість поселення Руське Село стало винятком: його заснували на місці кількох кишлаків у Мінгтюбинській волості Андижанського повіту, а переселенці отримали тут значні масиви зрошуваних земель, що відкрило широкі перспективи для розвитку господарства.
Постановою ЦВК Узбецької РСР від 3 листопада 1932 року, затвердженою постановою Президії ЦВК СРСР від 7 березня 1933 року, районний центр (колишній район Араван) кишлак Руськоє Село було перейменовано на кишлак Маркхамат. У 1974 році населений пункт здобув статус міста.
Історико-культурна спадщина У місті збереглись історичні пам'ятки: Мінгтепа (Тисячогір'я) — фортеця V—III ст. до н. е. На думку Л.Гумільова це залишки городища Ерші; Садиба церковно-парафіяльної школи, заснованої 1902 року. Нині в будівлі торгові приміщення; Старий корпус лікарні, одна з перших будівель, збудованих росіянами в 1880-1902 роках; Управління Південного Ферганського каналу, збудованого 1936 року. Примітки