«Жаль» — оповідання Лесі Українки.
Сюжет
Історія публікацій Вперше надруковано у журналі «Зоря»«Зоря», 1894, № 9, стор. 193 — 199; № 10, стор. 217 — 222; № 11, стор. 241 — 245; № 12, стор. 265 — 270.
В архіві письменниці зберігається автографІЛІШ, ф. 2, № 826, за яким оповідання друкувалось у журналі «Зоря». На останній сторінці рукопису вгорі авторкою зроблена помітка: "До оповідання «Жаль», на цьому ж аркуші стоїть підпис Лесі Українки, а невідомою рукою синім олівцем позначена дата: «21/10 93».
В автографі немає початку до слів: «А я б на твоєму місці уже б мовчала, — обізвалась Надя…», а також уривку від слів: «До чого-то дівчині в тринадцять…» до слів: «…бавити гостей: повагом собі походжає по салону або сяде й поведе якусь поважну розмову з одним гостем, а за інших забуде»; є закреслення і виправлення. Особливо багато закреслень у І і II розділах. Правки авторські і редакторські.
Редакція журналу «Зоря» одержала вже правлений Лесею Українкою рукопис. У виданні 1976 р. наведено кілька прикладів авторських скорочень у тексті 1 розділу.
Подібні авторські скорочення і виправлення є й далі у тексті автографа. У рукописі редактор журналу «Зоря» зробив свої поправки мовно-правописного і частково лексичного характеру. Так, слово «посаг» замінено словом «віно», «кредитори» — на «вірителі», «вокзал» — на «двірець».
При публікації в тексті оповідання пропущені окремі слова і речення.
Крім закінченої редакції оповідання, в архіві зберігаються автографи VI і VII розділів іншої редакції твору з написом "До по[вісті] «Жаль»ІЛІШ, ф. 2, № 827, а також план IV — XII розділівІЛІШ, ф. 2, № 828.
Датується 1890 р. на підставі листів Лесі Українки до Михайла Драгоманова від 3 березня 1892 та до Осипа Маковея від 25 вересня 1893 р.
Історія написання
«Жаль» — перший великий прозовий твір Лесі Українки. Поштовхом до його створення став конкурс, що проводився у родині Косачів на тему «канапка» чи «кушетка». Про оповідання Михайла Косача «Кушетка» (пізніша назва «На огнище прогресу»«Зоря», 1891, № 11, стор. 205 — 206; № 12, стор. 227 — 230 Леся Українка писала братові у вересні 1889 р.:
Оповідання під назвою «Кушетка» є і серед недрукованих творів Олени ПчілкиІЛІШ, ф. 28, № 71.
Як видно з листів Лесі Українки, оповідання «Жаль» опрацьовувалось досить довго.
Проте в січні 1891 p., по дорозі на лікування до Відня, Леся Українка, зупинившись у Львові, залишає у Ольги Франко в цілому уже завершений «Жаль». Оповідання було прочитане Михайло Павликом, Іваном Франком, а пізніше і Осипом Маковеєм. Михайло Павлик, скоріш за все, запропонував передати твір до журн. «Зоря», позаяк 3 березня 1891 р. Леся Українка відповідала йому з Відня:
А через кілька місяців Леся Українка знову пише М. Павликові:
Не погодилася Леся Українка і на пропозицію М. Павлика надіслати «Жаль» на перегляд Михайлу Драгоманову:
Тим часом вона пише два вставні розділи до «Жалю» і обмірковує з М. Косачем і Оленою Пчілкою питання про можливість надрукування твору у жіночому збірнику, оскільки «він створений для нього»лист до Олени Пчілки з Євпаторії, липень 1891 p. . А у вересні цього ж року І. Франко пише Олені Пчілці:
.
У відповідь на це Олена Пчілка писала:
У вересні 1893 р. Леся Українка звертається до О. Маковея з проханням:
О. Маковей виконав прохання письменниці, але виявилось, що твір не має закінчення. 25 вересня 1893 р. Леся Українка надсилає О. Маковею закінчення, надписавши на ньому:
Далі в цьому ж листі Леся Українка писала:
Примітки
Література Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. — К. : Наукова думка, 1976 р., т. 7, с. 39 — 101.
Посилання Леся Українка «Жаль» Додаткові розділи