Інфікс (від  — вставлений) — службова морфема, яку вставляють у середину кореня чи основи при творенні похідних слів або граматичних форм.

Інфікс характерний для мов народів Південно-Східної Азії і відсутній в українській мові.

Інфіксáція — вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, уставлених у середину кореня: «переміг» — vinco «перемагаю», таг. sulat «письмо» — sumulat «писати». Можна знайти низку міжмовних етимологічних паралелей, у яких з одного боку виступають інфіговані форми, а з другого — неінфіговані:  — , , . На підставі цього можна припустити, що інфіксація була певний час чинним словотвор­чим засобом ще й після виокремлення індоєвропейських діалектів, що дали початок різним групам цієї родини.

Див. також

Метатеза Алотеза

Примітки

Література

Н. Ф. Клименко. Інфікс //