Юрій Іванович Бондаренко (*21 квітня 1942, м. Курган, Курганська область, Росія) — український художник-графік. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1990 року, член Спілки художників України з 1971 року.
Біографічні відомості У 1966 році закінчив Київський художній інститут, з 1970 працює в ньому. Навчався у Василя Касіяна і Т. Лящука, у творчій майстерні Академії мистецтв СРСР під керівництвом Михайла Дерегуса.
Працює в галузях станкової та книжкової графіки, плаката. Його творам притаманні поетично-романтична образність, експресійність форми, асоціативність зображальної мови, виявлення гуманістичного пафосу тощо.
На педагогічній роботі у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з 1970 року, з 1986 — завідувач кафедри рисунка, з 1994 — професор.
Художні твори «Запорізька Січ» (1968) «Хліб» (1969) «Їхав козак за Дунай» (1970) «Лісовичок» (1971) «І. Котляревський» (1971) «Зачароване коло» (1990) «Спогади» (1993) «Гучна тиша» (1993) «Портрет гетьмана» (1994) «Спогади про Венецію» (1998) «Ті, що біжать» (1998)
Ілюстрації до повістей та оповідань Віктора Александрова «Белые крылья» (1977); до історичної поеми про Ярослава Мудрого Леоніда Горлача «Ніч у Вишгороді» (1982); до збірки поезій Миколи Вінграновського «Губами теплими і оком золотим» (1984)
Примітки
Прес-центр