Навідни́к — у військовій справі — військова посада військовослужбовця у відділеннях (обслузі, екіпажах, групах та секціях) різних родів військ Сухопутних військ, який виконує завдання щодо вогневої підтримки особового складу з кулеметів, комплексів озброєння бойових машин, танків, бронетранспортерів або солдат зі складу обслуги артилерійських систем, головним обов'язком якого в бою є наведення гармати (гаубиці, міномета тощо) на ціль.
Військове звання у Збройних Силах України (як правило) — старший солдат.
Під час виконання бойового завдання у складі екіпажу танка навідник веде вогонь з танкової гармати і спареного (зенітного) кулемета по цілях, які йому визначає командир танка або він виявляє самостійно. Головною задачею навідника-професіонала є швидке й точне наведення озброєння бойової машини в ціль і здійснення пострілу.
Професіограма навідника артилерійської батареї: Військово-облікова спеціальність – спеціальності артилерії. Штатна посада – навідник. Штатне військове звання – рядовий Тарифний розряд посадового окладу – 2. Навідник артилерійського озброєння входить до складу бойового розрахунку озброєння і є позаштатним заступником командира озброєння. Свою діяльність він здійснює в ході безпосереднього виконання бойового завдання. Він робить розрахунки кутомірів, наводить озброєння в ціль і здійснює постріл, уражаючи живу силу та вогневі засоби противника.
Див. також Командир відділення Навідник-оператор Бойова машина піхоти Артилерійська система Система керування вогнем Механік-водій Бомбардир (звання) Феєрверкер Зарядник
Джерела Наводчик артиллерийского орудия Наводчик орудия танка (ТВ)