Іва́н Петро́вич Ліпра́нді (; — , Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський військовий історик, мемуарист, публіцист, етнограф. Генерал-майор.
Життєпис Син надвірного радника Педро де Ліпранді, який 1785 року приїхав із Північної Італії в Росію та облаштував тут Олександрівську мануфактуру, та баронеси Кусової. 13 серпня 1807 року Іван Петрович розпочав службу в почеті російського імператора колоновожатим по квартирмейстерській частині.
У 1808—1809 роках брав участь у російсько-шведській війні. Відзначився на цій війні, за що 12 грудня 1808 року надано звання поручника. 1809 року нагороджено орденом Анни третього ступеня, 20 грудня 1809 року — золотою шпагою за хоробрість.
Брав участь у франко-російській війні 1812 року. Був обер-квартирмейстером корпусу генерала Дмитра Дохтурова. Брав участь у боях під Смоленськом, Бородіном (нагороджений орденом Володимира четвертого ступеня), Тарутином, Малоярославцем, Красним. Учасник закордонного походу (Лейпциг).
Був чиновником особливих доручень при Міністерстві внутрішніх справ.
Примітки
Посилання Хронос. Ліпранді Іван Петрович
Література та джерела Рогачевский А. Б. Липранди Иван Петрович // Русские писатели, 1800—1917: Биографический словарь. — Т. 3. — Москва, 1994. — С. 362—364. Victor Taki, «From partisan war to the ethnography of European Turkey: the Balkan career of Ivan Liprandi, 1790—1880,» Canadian Slavonic Papers 58. no 3 (2016)