Партони — гіпотетичні складові частини нуклонів, які пізніше були ідентифіковані як кварки й глюони. Історія Теорію партонів запропонував у 1969 Річард Фейнман для пояснення експериментів, що вивчали зіткнення високоенергетичних адронів. У сучасній фізиці термін зрідка вживається, коли бажано одним словом охопити як кварки, так і глюони.
Її застосували до глибоконепружного розсіювання електрон-протон Джеймс Б'йоркен та Еммануель Ентоні Пашос до електрон-протонного глибоконепружного розсіювання. Пізніше, завдяки експериментальному спостереженню масштабування Б'йоркена, перевірці моделі кварків та підтвердженню асимптотичної свободи в квантовій хромодинаміці, партони були зіставлені з кварками та глюонами. Модель партонів залишається виправданим наближенням при високих енергіях.
Маррі Гелл-Манн віддавав перевагу використанню терміна "пут-они" для позначення партонів.
У 1994 році партони були використані Леонардом Сасскіндом для моделювання голографії.
Джерела Индурайн Ф., Квантовая хромодинамика. Введение в теорию кварков и глюонов, пер. с англ.. Москва, Мир, 1986