Самострахування — створення страхувальником особистих страхових (резервних) фондів за рахунок регулярних відрахувань, відкладання грошових коштів. Децентралізована форма створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо юридичними і фізичними особами. Застосовується насамперед у промислових об'єднаннях, результати виробничої діяльності яких особливо піддатливі несприятливому впливу погодних умов.
Самострахування не часто використовується фізичними особами, позаяк вони рідко мають кошти для покриття великих невизначених ризиків і рідко отримують достатню економію на страхових внесках, щоб виправдати взяття на себе ризику, окрім випадків, коли страхування відповідальності перед третіми особами їм недоступне. Самострахування може бути неможливим, коли існує юридичне зобов'язання мати страховку, як, наприклад, обов'язкове страхування автомобіля перед, яке вимагається в деяких країнах. У деяких випадках організаціям необхідно подати заявку на отримання спеціальних ліцензій для самостійного страхування певних ризиків, таких як страхування пільг для працівників.
Серед переваг самострахування є економія на страхових внесках, що дозволяє знизити витрати, збільшення прибутку. Серед недоліків виділяють додаткові організаційні витрати, недооцінку рівня ризику, дію інфляції на фонд покриття ризику.
Примітки