Психотерапі́я, або психологічна терапія ( — душа, — «зцілення, медичне лікування») — метод впливу психотерапевта та/або медичного персоналу словом на психіку хворого з лікувальною метою. Фахівець у цій галузі — психотерапевт.
Визначення Психотерапі́я — спасіння душі, лікування душі і завдяки цьому лікування людини в цілому, лікувальна дія душі щодо організму, досягнута завдяки психологічному впливу лікаря (наприклад, гіпнотерапія). Таке розуміння домінувало в XIX ст.
На сьогодні існують два суттєво відмінні визначення психотерапії. Згідно з першим: Психотерапі́я — галузь медицини, яка широко застосовує психологічні знання для діагностики та лікування різного роду захворювань. Таке визначення побутувало в СРСР. До сьогодні державні вищі навчальні заклади пострадянського простору готують лікарів-психотерапевтів з-поміж тих, хто здобув медичну освіту за спеціальністю психіатрія. В Україні наказ МОЗ визначає лікаря-психотерапевта як фахівця з вищою освітою у галузі медицини та спеціалізацією «психотерапія». Згідно з іншим, поширеним в Європі та США: Психотерапія — це науково обґрунтований та емпірично перевірений вид діяльності, що спрямований на допомогу людям, які потерпають від психологічних, психічних, психосоматичних, соціальних проблем або страждання, та використовує психологічні інструментиАльфрид Лэнгле ПСИХОТЕРАПИЯ — НАУЧНЫЙ МЕТОД ИЛИ ДУХОВНАЯ ПРАКТИКА? — Московский Психотерапевтический Журнал 2003, № 2.
Психотерапія належить до методів психологічної інтервенції, а ці методи є частиною клінічної психології. Своєю чергою, клінічна психологія — це розділ психології.
Тут психотерапія має більш значущий зв'язок з психологією. Тому психотерапевтами після додаткової підготовки можуть стати психологи або психіатри.
Колись як психотерапію розглядали практику психоаналізу, який був зосереджений на суб'єктивних переживаннях і в цілому не торкався тілесних захворювань. Таким чином саме психоаналіз сформував уявлення про психотерапію в сучасному розумінні.
Класифікація моделей психотерапії Класифікацію моделей психотерапії як різновиду лікувальних дій описує Х. Ремшмідт. Він пропонує класифікацію моделей психотерапії здійснювати за такими принципами: теоретичної концепції, яка лежить в основі психотерапії (психоаналіз, поведінкова психотерапія, когнітивна терапія тощо); організаційних форм лікування (індивідуальна, групова та сімейна терапія); специфікою коригованого розладу (психози, аутизм, невротичні порушення, депресивні стани, страхи, нав'язливості тощо). У психологічній літературі теж немає одностайності у виділенні основних моделей психотерапії. Так, зокрема, Г. Онищенко, В. Панок виділяють три основні моделі психотерапії: психодинамічну психотерапію, яка зорієнтована на психоаналіз; гуманістичну психотерапію та її основні течії — роджеріанська, екзистенційна, гештальт-терапія; біхевіоральна (поведінкова) психотерапія.
Методика Психотерапія проходить у формі індивідуальної консультації або групової роботи. Вона може застосовуватися самостійно (для лікування депресії та неврозів) або у поєднанні з іншими методами лікування.
Існує десятки методів психотерапії, наприклад: Раціональна психотерапія або роз'яснювальна психотерапія Когнітивна терапія, або пізнавальна терапія Поведінкова терапія, або біхевіоральна терапія Сугестія (навіювання) Аутогенне тренування Групова психотерапія Психоаналіз Каузальна психотерапія Гештальт-терапія Психодрама Арттерапія Логотерапія Психоделічна психотерапія
Психотерапію проводять у психіатричній лікарні, денному стаціонарі або амбулаторії. Її завдання — досягнення дезактуалізації хворобливих переживань у хворого, зміна його неправильних суджень, стереотипів реагування та установок, полегшення адаптації до умов зовнішнього світу.
Коректування різних психічних розладів вимагає використання відповідних методів психотерапії, які можуть бути ефективними для лікування одних психічних розладів та неефективними для інших психічних розладів. Наприклад, певні кола психіатрів поділяють думку, що психоаналітична психотерапія є неефективною для лікування неврозів, депресій та інших психічних розладів.Прощавай, Фрейде! Місце психотерапевтів у розвинутих країнах все міцніше займають соцмережі На сьогодні більшість спеціалістів у великій мірі піддають скептицизму теорію психоаналізу, який не підтверджується науковими дослідженнями і теоретичні положення якого часто не підтверджуються практичними спостереженнями.Psychology by by Saundra K. Ciccarelli (Author), Glenn E. Meyer (Author). Published by Prentice Hall (2005-11-10). pages 455, 565. Нині є мало об'єктивних доказів, що психоаналіз дозволяє людям подолати такі психологічні проблеми, як депресія чи тривожні розлади.To date there is little objective evidence that psychoanalysis enables people to overcome psychological problems such as major depression or anxiety diorders. Change Your Thinking: Overcome Stress, Combat Anxiety and Depression, and Improve Your Life with CBT by Sarah Edelman. Marlowe & Company, 2007. page 3. Також відсутні контрольовані дослідження, які б свідчили, що психоаналіз (психоаналітична психотерапія) або динамічна психотерапія є ефективною у вирішенні основних симптомів обсесивно-компульсивного розладуPractice Guideline for the Treatment of Patients With Obsessive-Compulsive Disorder . Деякі спеціалісти вважають, що немає доказів, що психодинамічна терапія, гіпнотерапія чи трансакційний аналіз приносить користь при лікуванні неврозів нав'язливих станів (обсесивно-компульсивних розладів)There is no evidence that general counseling, psychodynamic therapy, psychoanalytic therapy, hypnotherapy, or transactional analysis are of any benefit in obsessive-compulsive disorder. Overcoming Obsessive Compulsive Disorder: A self-help guide using cognitive behavioural techniques by David Veale, Rob Willson.
При виборі психотерапії та психотерапевта важливо встановити його кваліфікацію, наявність відповідних документів (сертифіката чи ліцензії), конкретні результати його психотерапевтичної практики, напрям психотерапії, який він практикує, та ефективність її для конкретного психічного розладу. Людина повинна відчувати комфорт та довіру до психотерапевта, вона має право в будь-який час відмовитися від його послуг. Overcoming Obsessive-Compulsive Disorder by David Veale and Rob Willson. — New-York, 2008. — P. 360. Знайти психолога онлайн Такі ж самі та дуже подібні вимоги ставить перед психотерапевтами етичний кодекс Української Спілки психотерапевтів.ЕТИЧНИЙ КОДЕКС Української Спілки психотерапевтів
Дослідження ефективності психотерапії Дані метааналізів показують ефективність психотерапії, включаючи різні психологічні методи допомоги і психоосвітні програми. Зокрема, M. W. Lipsey, D. B. Wilson у 1993 році, узагальнивши в метааналізі дані сотень досліджень різних видів психотерапії та психоосвітніх програм, показали їхню ефективність.
Згідно з даними двох інших метааналізів, що об'єднали 29 та 56 різних досліджень, психотерапія так само ефективна, як антидепресанти, при лікуванні депресій. У третьому метааналізі зроблено висновок про деяку перевагу антидепресантів над психотерапією при лікуванні ендогенних депресій. У метааналізі, проведеному в рамках проекту NIMH (Національний інститут психічного здоров'я США), зроблено висновок, що при лікуванні пацієнтів з депресією антидепресанти перевершують психотерапію лише у разі лікування важких депресій.
Ще один метааналіз показав рівну ефективність психотерапії та комбінованого лікування (психотерапії у поєднанні з медикаментами) при нетяжких розладах, проте при важких депресіях комбіноване лікування продемонструвало переваги порівняно з використанням психотерапії без медикаментів.
Пізніший метааналіз показав переваги когнітивно-поведінкової психотерапії перед лікуванням антидепресантами: ефект когнітивно-поведінкової терапії був виражений сильніше. В рамках цього ж метааналізу з'ясувалося, що у пацієнтів, які проходили когнітивно-поведінкову психотерапію, повторні напади відзначаються в 29,5 % випадків, а у тих, що пройшли лише медикаментозне лікування, — у 60 % випадків, тобто когнітивно-поведінкова терапія виявляє більш істотний профілактичний ефект проти антидепресантів.
За даними метааналізу 1998 року, при лікуванні панічних атак когнітивно-поведінкова психотерапія мала більш високий показник сили ефекту в порівнянні з фармакологічним лікуванням і комбінованим лікуванням. Крім того, при використанні когнітивно-поведінкової психотерапії менша кількість пацієнтів переривала лікування порівняно з фармакологічним та комбінованим лікуванням.
Якість багатьох метааналізів, у яких порівнюються психотерапія та медикаментозні методи лікування, піддається критиці. Проте ефективність когнітивно-поведінкової психотерапії під час лікування депресивних і тривожних розладів доведено досить надійними метааналізами, і доведено ефективність психотерапії під час лікування психічних розладів загалом.
Ефективність психотерапії критикував відомий психолог Г. Айзенк, який стверджував, що психотерапія не перевищує за своєю дією плацебо. Попри це, в 1996 році RJ Grissom узагальнив дані 46 метааналізів і показав перевагу психотерапії і над контрольною групою пацієнтів, які перебували в очікуванні лікування, і над пацієнтами, які отримували замість специфічних форм психотерапії плацебо (підтримуючі бесіди).
Ряд контрольованих досліджень та метааналізів показав, що навіть через три роки після проведення психотерапії її ефект зберігається для значної кількості пацієнтів. Наприклад, при алкогольній залежності 30 % пацієнтів після курсу психотерапії перестають вживати алкоголь на тривалий термін, а ще 30 % суттєво знижують кількість споживаного алкоголю. При лікуванні пацієнтів з граничним розладом особистості перевірка результатів психотерапії після трьох років довела стійкість досягнутого поліпшення їхнього функціонування.
У метааналізі, що охопив дослідження, що включають загалом понад 2000 пацієнтів, виявилося, що 14 % пацієнтів демонструють поліпшення ще до першої сесії психотерапії, 53 % після 8 щотижневих сесій, 75 % після 26 щотижневих сесій, а 8 після 52. За даними ще одного метааналізу, після 15 сесій психотерапії їхній терапевтичний ефект приблизно дорівнює ефекту після двох років спонтанного одужання. Нарешті, третій метааналіз показав, що близько 50 % пацієнтів, які розпочали лікування під час загострення, досягають клінічно значущого покращення після 21 сесії, і 75 % пацієнтів — після 50 сесій.
За даними низки досліджень, під час психотерапії приблизно 5—10 % пацієнтів можуть відчувати погіршення стану. Відзначалося, що особливо високий відсоток погіршення у пацієнтів із граничним розладом особистості та у пацієнтів із обсесивно-компульсивним розладом. Факторами ризику також є виражені міжособистісні проблеми у пацієнтів та більш тяжкий стан на початку лікування; крім того, погіршенню стану пацієнтів у ході лікування сприяють такі якості психотерапевта, як низький рівень емпатії, недооцінка проблем клієнта та негативне контрперенесення. Погіршення часто пов'язане також з експериментальними формами психотерапії, а для депресій предиктором погіршення може бути невелика кількість сесій.
Ефективність психотерапії онлайн