Гай Светоній Транквілл (; близько 75 — 160) — римський історик, письменник, науковець-енциклопедист, особистий секретар імператора Адріана, найбільш відомий збіркою біографій «Життя дванадцяти цезарів» латинською мовою. Інші твори Светонія збереглися лише фрагментарно. Жив за часів римських імператорів Доміціана, Нерви, Траяна і Адріана.
Замість звичайного для жанру перерахування військових походів і державних реформ імператорів Светоній збирав анекдоти з життя правителів, описував їхню зовнішність, звички, подробиці особистого життя. До «Життя дванадцяти цезарів» сходять найбільш розхожі мотиви і сюжети, пов'язані з римськими імператорами (кінь Калігули, акторські вправи Нерона, вирази Веспасіана на кшталт «гроші не пахнуть», Тіта «друзі, я втратив день» тощо). Светоній навмисно писав простою і сухою мовою, але попри це, був дуже популярний у латинській літературі: зібрані ним відомості часто цитувалися, а його описам імператорів нерідко наслідували. У Новий час «Життя дванадцяти цезарів» і «Порівняльні життєписи» Плутарха стали найпопулярнішими збірками історичних біографій.
Біографія Светоній походив зі стану вершників. Його предки не обіймали високих посад, і про них відомо тільки з творів самого письменника. Дід Светонія мав якісь зв'язки при імператорському дворі: в біографії Калігули згадується, що він знав про справжню причину спорудження мосту завдовжки в три тисячі шістсот кроків у Неаполітанській затоці від довірених придворнихГаспаров М. Л. Светоний и его книга // Гай Светоний Транквилл. Жизнь двенадцати цезарей. — М.: Наука, 1993. — С. 259.Lounsbury R. C. Suetonius // Dictionary of Literary Biography. Vol. 211: Ancient Roman Writers. — Gale—Bruccoli Clark Layman, 1999. — P. 300.. Батько письменника, Светоній Літ, був військовим трибуном у XIII легіоні, до 67 року розквартированому у Верхній Германії, потім у Паннонії, а з 68 року — в Італії. Під час громадянської війни 69 року легіон виступив на стороні Отона, але в битві біля Кремони зазнав поразки від військ Вітеллія. Відомо, що після цієї битви Вітеллій замінив офіцерів у XIII легіоні своїми прихильниками, а тих, хто програв, відправив на будівництво амфітеатру в КремоніСоболевский С. И. Историческая литература II—III вв. // История римской литературы в 2-х томах. — Т. 2. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 330—331..
Точна дата народження Светонія невідома. У XIX столітті Теодор Моммзен вважав, що він народився в 77 році, але потім цю версію було відкинуто, і народження письменника стали датувати ранішим часомWallace-Hadrill A. Suetonius: the scholar and his Caesars. — London: Duckworth, 1983. — P. 3.. Якщо Моммзен відштовхувався від дати трибунських повноважень (приблизно 101 рік), які Пліній Молодший випрошував у Нератія Марцелла для Светонія, то згодом дату народження письменника почали виводити на підставі непрямого свідоцтва про його вік. У біографії Нерона письменник повідомляє, що приблизно в 88-89 роках, коли з'явився самозванець, який видавав себе за Нерона, він був молодою людиною. На підставі цього свідоцтва і будуються припущення про дату народження письменника: від року появи Лже-Нерона віднімається приблизно 20 років. При описі раніших подій правління Доміціана Светоній описує свій вік й іншим словом ( — зменшувальне від adulescens, «зовсім молода людина»), проте точна дата цієї події не може бути встановленаSanders H. A. Suetonius in the Civil Service under Hadrian // The American Journal of Philology. — 1944. Vol. 65, No. 2. — P. 113.. За допомогою свідоцтва про Лже-Нерона французький дослідник Альсід Масі відніс народження Светонія до 69 року, Крістофер Джонс — до періоду між 67 і 72 роками, С. І. Соболевський обережно висловлювався за 69 або 70 рік, хоча і вказував на невизначеність трактування слова adulescens. Рональд Сайм припустив, що письменник міг народитися в 70 році, а також висловив гіпотезу, що Светоній Літ дав новонародженому когномен Транквілл ( — спокійний, мирний) на честь закінчення громадянської війни і воцаріння ВеспасіанаSyme R. The Enigmatic Sospes // The Journal of Roman Studies. — 1977. Vol. 67. — P. 44.Mellor R. Roman historians. — London: Routledge, 1999. — P. 147.. Однак автор монографії про Светонія Баррі Болдуін заперечував проти датування 69 або 70 рокамиBaldwin B. Suetonius. — Amsterdam: A. M. Hakkert, 1983. — P. 3—9, хоча і визнавав цю версію найпоширеноюBaldwin B. Suetonius. — Amsterdam: A. M. Hakkert, 1983. — P. 186.. Проти датування 69 роком висловлювався й історик Генрі Сандерс, який вказував на малоймовірність знаходження дружини Светонія Літа в прикордонному військовому таборіSanders H. A. Suetonius in the Civil Service under Hadrian // The American Journal of Philology. — 1944. Vol. 65, No. 2. — P. 114.; замість цього американський дослідник пропонував 70 або 71 рікSanders H. A. Suetonius in the Civil Service under Hadrian // The American Journal of Philology. — 1944. Vol. 65, No. 2. — P. 115.. М. Л. Гаспаров вважав, що Светоній народився на початку 70-х років, і писав, що Пліній був старшим за нього приблизно на десять років. Зустрічається і датування народження письменника початком 60-х років. Таким чином, народження Светонія датують між 61 і 77 роками, але частіше за все — між 69 і 71 роками.
Як місце народження Транквілла іноді називають Гіппон () у Північній АфриціАльбрехт М. История римской литературы в 3-х томах. — Т. 3. — М.: Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, 2005. — С. 1519., хоча поширена і версія про його народження в РиміEncyclopædia Britannica.. У середині XX століття в Гіппоні було виявлено напис із згадкою Светонія, що послужило підставою для зв'язку народження Транквілла з цим містомSyme R. Appendixes // Tacitus. — Vol. 2. — Oxford: Clarendon Press, 1958. — P. 778.. Однак у Північній Африці відомий всього один носій номена «Светоній» крім ТранквіллаSyme R. Appendixes // Tacitus. — Vol. 2. — Oxford: Clarendon Press, 1958. — P. 780., а частіше за все цей номен зустрічається в околицях колонії Пізавр (сучасний Пезаро в області Марке в Італії). У фрагментарно збереженій біографії поета Луція Акція Светоній говорить про його походження з ПізавраRoth K.-L. C. Suetonii Tranquilli quae supersunt omnia. Fasc. II: De grammaticis et rhetoribus deperditorum librorum reliquae. — Lipsiae: Teubner, 1907. — S. 295., і Рональд Сайм вказує на цю ремарку як на можливу особливу увагу Транквілла до землякаSyme R. Appendixes // Tacitus. — Vol. 2. — Oxford: Clarendon Press, 1958. — P. 781.. Дитинство і юність Светонія, ймовірно, пройшли в столиці. Як і більшість дітей свого кола, Светоній, мабуть, закінчив граматичну та риторичну школу.
У молодості Светоній познайомився з видатним інтелектуалом Плінієм Молодшим, який йому допомагав. Транквілл листувався з Плінієм, меншою мірою, з 97 року (збереглися кілька листів Плінія до Светонія і згадки про нього в інших листах)Соболевский С. И. Историческая литература II—III вв. // История римской литературы в 2-х томах. — Т. 2. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 332.. Можливо, він був наставником Светонія — одного разу він назвав Транквілла словом, яке позначає учня, який живе з майстром під одним дахомАльбрехт М. История римской литературы в 3-х томах. — Т. 3. —М.: Греко-латинский кабинет Ю. А. Шичалина, 2005. — С. 1520.; проте, наприклад, С. І. Соболевський розуміє слова Плінія по-іншому: вони разом вчилися у одного майстра. Хай там що, Светоній увійшов у гурток Плінія, який відігравав велику роль у культурному житті Риму. У цьому гуртку письменник міг познайомитися з найбільшими інтелектуалами межі I—II століть — зокрема, з істориком Публієм Корнелієм ТацитомСоболевский С. И. Историческая литература II—III вв. // История римской литературы в 2-х томах. — Т. 2. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 333.. Светоній міг контактувати і з відомим біографом Плутархом, який неодноразово відвідував Рим наприкінці I — початку II століттяPelling C. The First Biographers: Plutarch and Suetonius // A companion to Julius Caesar / Edited by M. Griffin. — Wiley—Blackwell, 2009. — P. 252.. Ймовірно, у двох біографів були спільні знайомі: деякі з друзів Плутарха були близькі до гуртка Плінія Молодшого.
З листів Плінія відомо, що близько 97 року Светоній займався адвокатською практикою, самостійно ведучи справи, а також викладав риторику. 101 року Пліній виклопотав у Нератія Марцелла трибунські повноваження для Светонія, що зазвичай означало початок політичної кар'єри, але в останній момент біограф відмовився від уже отриманої посади і попросив влаштувати на неї свого родича Сільвана. Можливо, це було пов'язано з небажанням Светонія на кілька років їхати до Британії, куди повинен був вирушити Марцелл з новим трибуном. Тоді ж Транквілл завів знайомство з міським префектом, впливовим Гаєм Септіцієм Кларом і пізніше присвятив йому свої знамениті біографії римських імператорів. Приблизно в 112 роціSuetonius 4 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — Bd. IV A,1. — Stuttgart: J. B. Metzler, 1931. — Sp. 596 Пліній просив у імператора Траяна почесне «право трьох дітей» ) для Светонія. «Право трьох дітей» дозволяло власникові уникати деяких покараньBerger A. Ius liberorum // Transactions of the American Philosophical Society. New Series. — 1953. Volume 43, Part 2: Encyclopedic Dictionary of Roman Law. — American Philosophical Society, 1968. — P. 530. і мати переваги при занятті різних почесних посадМежерицкий Я. Ю. «Республиканская монархия»: метаморфозы идеологии и политики императора Августа. — М.—Калуга: ИВИ РАН—КГПУ, 1994. — С. 396.. Імператор задовольнив прохання, хоча письменник, за словами Плінія, був «нещасливий у шлюбі» (можливо, не мав дітей)(Plin. Ep. X. 94—95) Плиний Младший. Письма, X, 94—95.. Приблизно в цей же час Траян ввів Транквілла і в число «обраних суддів» (), які в той час володіли виключним правом ставати присяжними. Крім того, Светоній став членом двох невеликих жрецьких колегій (flamen sacerdotalis і pontifex VolcanalisC. Suetonius Tranquillus (англ.). Livius.org.). Про останню жрецьку колегію в честь Вулкана в Римі нічого не відомо, однак вона існувала в Остії.
Іноді припускають, що в 110—112 роках письменник перебував у провінції Віфінія разом з Плінієм, її намісником. Існує припущення про перебування Светонія в Германії та Британії: він стверджував, що на честь Тита в цих провінціях споруджено багато статуй і написівSyme R. Appendixes // Tacitus. — Vol. 2. — Oxford: Clarendon Press, 1958. — P. 779..
Дата літературного дебюту Транквілла невідома. Близько 105 року Пліній в листі до Светонія вмовляє його опублікувати якийсь великий твір, який той не поспішав оприлюднити. Припускають, що йшлося про твір «Про знаменитих людей» (або «Про знаменитих мужів»; ).