Роберт Вільгельм Бунзен (; 31 березня 1811 Геттінген — 16 серпня 1899, Гайдельберг) — відомий німецький хімік експериментатор.

Відкрив протиотруту для миш'яку, досліджував речовини за допомогою спектроскопічного аналізу та створив пальник для аналізу складу речовин. Вченому також приписують пояснення принципу роботи гейзерів після його візиту до Ісландії, коли його запросили вивчити вулканічну активність.

Біографія Його батько, Кристіан Бунзен, був професором літератури.Мати, Мелані Гельдберг, походила з родини бібліотекарів. Був четвертим молодшим сином у родині. Початкову освіту Бунзен отримав у Геттінгенській та гольцмюнденській гімназіях, а 1828 року вступив до Геттінгенського університету, де вивчав фізику, хімію і геологію.

Завершивши свою освіту в Парижі Берліні та Відні, він захистив у 1833 році дисертацію з хімії, в Геттінгенському університеті, а 1836 року зайняв кафедру хімії в Кассельському політехнічному інституті, яка звільнилася після відходу звідти Велера.

На початку своєї кар'єри Бунзен досліджував сполуки миш'яку, що було дуже небезпечною роботою. У 1834 році він опублікував свою першу важливу роботу. Працюючи з лікарем Арнольдом Бертольдом, він відкрив протиотруту від отруєння миш'яком.

У Касселі він пробув до 1838 року, поки його не запросили як екстраординарного професора хімії до Марбурзького університету, де 1841 року був обраний ординарним професором і директором хімічного інституту.

В 1846 році разом з відомим геологом Вольфгангом Сарторіусом він відвідав Ісландію.

В 1851 році Бунзен переселився у Вроцлав на запрошення університету і організував там хімічну лабораторію. Але незабаром (у 1852 році) Бунзен покинув Вроцлав і зайняв кафедру хімії в Гайдельберзькому університеті. Тут, на своєму 50-річному докторському ювілеї (17 жовтня 1881 р.), Бунзен отримав чин таємного радника першого класу і лише в 1889 р. передав кафедру Віктору Мейєру.

Наукові досягнення Наука завдячує Бунзену досить важливими дослідженнями: його ім'я займає одне з найпочесніших місць на сторінках історії хімії. Перші праці Бунзена стосуються різних питань неорганічної хімії, але незабаром його увагу привернули арсенорганічні сполуки; результатом цих досліджень було, між іншим, отримання какодилу (арсендиметілу), яке з таким захопленням вітали прихильники теорії складних радикалів. Роботи з газоподібними речовинами призвели Бунзена до відкриття нових методів, сукупність яких створила нинішній «аналіз газів».

Але найбільш важливе відкриття Бунзена, що дало для науки такі багаті результати і досягнення у співавторстві з його другом Кірхгофом (у 1860 році). Це спектральний аналіз, за допомогою якого, як самим Бунзеном, так і іншими хіміками, було відкрито нові рідкісні елементи, що трапляються в природі лише у дуже малих кількостях (рубідій, цезій та ін).

Взагалі своїми дослідженнями в галузі органічної, фізичної, аналітичної і мінеральної хімії Бунзен великою мірою посприяв розвитку хімічних знань і всюди вмів застосовувати нові, оригінальні методи; його професорська та педагогічна діяльність, яка нараховує понад половину століття, була дуже плідна: у Бунзена в Гайдельберзі вчилися точних прийомів аналізу і мінеральної хімії значна більшість вчителів хімії: не тільки німці, але й англійці і росіяни. Серед тих, хто навчався і працював у Р. В. Бунзена, перебуваючи наприкінці 1850-х і початку 1860-х в Гайдельберзькій російській колонії, були Д. І. Менделєєв, К. А. Тімірязєв, Д. О. Лачінов, О. Г. Столєтов, Ф. Ф. Бейльштейн та багато інших видатних природознавців епохи.

Крім згаданих робіт у хімічній галузі, особливої уваги заслуговують відкриття рубідію і цезію та вивчення цих рідкісних елементів, дослідження подвійних ціанистих солей, роботи щодо хімічної спорідненості, визначення атомної ваги індію, аналізи порохових газів (спільно з Л. М. Шишковим) і газів доменних печей, систематичний виклад реакцій фарбування в полум'ї бунзенівського пальника.

Людство завдячує Бунзену відкриттям протиотрути (водного оксиду заліза) при отруєнні арсеном (арсенатною кислотою). Під час своєї літньої поїздки до Ісландії, у 1846 р., Бунзен провів цілий ряд геолого-хімічних досліджень, дуже важливих для з'ясування вулканічних явищ. До галузі фізики та фізичної хімії належать дослідження щодо питомої ваги, про вплив тиску на температуру, затвердіння розплавлених речовин; дослідження, що ілюструють справедливість закону Генрі — Дальтона про залежність розчинності газів від тиску, роботи щодо явищ горіння газів і про згущування сухої вугільної кислоти на поверхні скла, калориметричні дослідження та інші; сюди ж примикають: отримання електролітичним шляхом лужних і лужноземельних металів і фотохімічні дослідження (наприклад, закон взаємозамінюваності); магнезіальне світло, яке знайшло застосування у фотографії і для інших цілей, також відкритий (1860 р.) Бунзеном, який отримали вперше магній у великих кількостях.

У хімічній і фізичній практиці у великому ходу багато приладів, винайдених Бунзеном і його іменем названо, наприклад Бунзенівський пальник, Бунзенівський водяний насос і регулятор, Бунзенівська батарея, Бунзенівський абсорбціометр та ін.

Іменем Роберта Вільгельма Бунзена назване Німецьке товариство фізичної хімії.

Нагороди

У 1858 році вченого було обрано іноземним членом Лондонського королівського товариства; У 1883 році Бунзена було обрано одним із восьми іноземних асоційованих членів Французької академії наук. У 1860 році отримав від Королівського товариства медаль Коплі В 1877 році Бунзен разом зі своїм колегою Кірхгофом стали спільними лауреатами медалі Деві.

Примітки

Посилання Robert Wilhelm Bunsen на woodrow.org Роберт Вільгельм Бунзен на sichkarnya2.org.ua https://www.jstor.org/stable/1626198?seq=2