Зелений тариф ( — тариф, за яким «згодовують» енергію) — економічний механізм винагороди за генерацію електроенергії із відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). За допомогою виплат, розмір яких варіює в часі, досягається одночасно три мети: компенсація вартості встановлення обладнання, подальше заохочення генерації вже після досягання окупності обладнання, перехід на ВДЕ. Зелений тариф значного попиту набув після 2005—2015 років із розвитком доступності технологій. Зазвичай, у світі такий тариф передбачає під'єднання вітрових станцій, сонячних мережевих та гібридних станцій. ніякого стосунку не мають до зеленого тарифу. Світовий досвід показує, що зелений тариф не безрозмірний та не вічний — із насиченням ємності встановлених потужностей, тариф винагороди може скочуватись до нуля або зникати, зазнавати ретельнішого регулювання — можуть вводитись ліміти перетоків потужності по навантаженню, місячні ліміти на передану потужність, вимоги до розміщення станцій, закриття нових заявок для всієї енергосистеми або для окремих її регіонів тощо. Ряд країн, де подібна насиченість досягнута, вже працюють над виробленням стратегії та коректним регулюванням таких питань перевиробництва. Потужності відновлюваної енергетики, особливо сонячної, які розвинулись за допомогою таких тарифів ніколи не будуть повноцінним замінником базової та генерацій, такі потужності не гарантовані та потребують прогнозування, коригування і радше допомагають операторам енергосистем задовольнити денні пікові потреби, та заощадити дорогі ресурси високоманеврових потужностей — парки акумуляторних батарей, пневматичні станції, газові турбіни, гідроакумулюючі станції — залишивши їх для задоволення аварійних потреб, вранішніх та вечірніх пікових споживань, коли зелена генерація недоступна або малоефективна. Збільшення площі енергосистем крізь часові пояси, об'єднання енергосистем багатьох країн здійснюють виробництво енергії із ВДЕ більш ліквідним та менш обмеженим.

Застосування В Україні, єдиним офіційно дозволеним випадком перетоків зайвої виробленої потужності з метою продажу або у режимі «користування мережею як акумулятором», є оформлення «зеленого тарифу».

Застосування зеленого тарифу зазвичай включає використання наступних інструментів: Гарантований доступ до енергомережі; Довгострокові контракти на придбання електроенергії; Встановлення відносно високих закупівельних цін, які враховують вартість відновлюваних джерел енергії.

Слід зазначити, що заборона чи штрафи за перетоків у мережу або їхня тарифікація як спожитих ускладнює обладнання СЕС, вводить в схеми дороговартісні роутери потужності, інвертори або обмежувачі з нульовим експортом () та робить побутову систему менш вигідною для пересічного побутового споживача, тому, у ряді взаємовідносин вже вигідним для побутових споживачів є дозволена нульова тарифікація зайвих перетоків у мережу і відсутність за неї штрафів чи обліку її як спожитої.

У період становлення, регіональні або національні енергопостачальники зазвичай зобов'язані купувати електроенергію, вироблену з відновлюваних джерел. У багатьох країнах гарантується придбання електроенергії, що отримується з поновлюваних джерел енергії в рамках довгострокових (15-25 років) контрактів.

Станом на 2018, в Укренерго наголошували, що встановлена потужність ВДЕ, яку енергосистема України може використати становить 3 ГВт, проте, технічних умов вже до 2025 року на приєднання видано удвічі більше, на 7,5 ГВт. Щоб не допустити розбалансування енергосистеми, вже обговорювались питання виведення з експлуатації АЕС та введення маневрових ТЕС, обмеження генерації або покращення точності прогнозування енергії із відновних джерел.

Світовий досвід Вперше ідея пільгових тарифів була реалізована у США в 1978 році. У відповідь на енергетичну кризу, що посилювалась, а також з метою боротьби із щодалі більшим забрудненням атмосферного повітря, президент Джиммі Картер підписав Національний енергетичний закон (National Energy Act) та Закон щодо комунального господарства (Public Utilities Regulatory Policy Act). Мета цих законів — заохочення енергозбереження та розвиток національних енергетичних ресурсів, в тому числі відновлюваних джерел енергії, таких як вітрова та сонячна енергія.

У 1990 році Німеччина прийняла «Закон про постачання електроенергії в мережу» («Stromeinspeisungsgesetz»), який зобов'язував постачальників купувати електроенергію з поновлюваних джерел за фіксованою ціною. Для сонячної та вітрової енергії така ціна була встановлена на рівні 90 % роздрібних цін на електроенергію, у той час як інші технології, такі як малі ГЕС та виробництво енергії з біомаси отримали гарантовану ціну у 65-80 % від роздрібної. Результатом дії закону стало розгортання 4400 МВт нових потужностей вітроенергетики в період між 1991 і 1999 роками, або ж однієї третини встановленої потужності вітрової енергетики у світі, яка існувала на той час.

Очікувано, що у 2025 році поновлювані джерела енергії стануть найбільшим джерелом виробництва електроенергії в світі, забезпечуючи одну третину світової електроенергії, покладуть кінець п'ятдесятирічному домінуванню вугілля в якості основного джерела енергії в світі.

Законодавство України

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення "зеленого" тарифу» був прийнятий 25 вересня 2008 року. Закон передбачає обов'язкове придбання постачальниками електроенергії (Енергоринком) від наступних джерел: Малі гідроелектростанції (встановленою потужністю до 10 МВт); Вітрові електростанції; Сонячні електростанції; Електростанції, що використовують біомасу як паливо.

Зелений тариф може використовуватись виробником протягом 10 років з моменту встановлення. Експерти критикували поточну редакцію закону, зокрема через неможливість застосування зеленого тарифу для виробників електроенергії, які використовують біогазЕнергетика на біогазі в Україні ніяк не отримає «зелений тариф».

Закон України від 04.06.2015 р. № 514-VIII щодо створення конкурентних умов для виробництва «чистої» енергії. Відповідно до чинного Закону «зелений» тариф прив'язано до курсу євро до 2030 року, що дозволяє нівелювати ризики інфляції. Також скасовано вимогу щодо «місцевої складової» та запроваджено надбавку до тарифу за використання українського обладнання. Загалом «зелені» тарифи в Україні сьогодні є одними з найбільших в Європі.

Цим законом також дозволено будівництво приватних СЕС, максимальна потужність яких не повинна перевищувати 30 кВт по інвертору. Для максимізації прибутку у межах приватного домогосподарства, є практика встановлення 30 кВт інвертора, та до 45 кВт сонячних панелей.

В липні 2020 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон «Про вдосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», який закріплює ключові положення Урядового меморандуму з виробниками «зеленої» енергетики. Цей закон дасть змогу зменшити тариф для сонячних електростанцій на 15 %, а для вітрових електростанцій — на 7,5 %.

На фоні нападу росії на Україну, споживання електроенергії значно зменшилося, при незмінній генерації. Літом 2022 р. НКРЕ КП розробило цілий ряд законопроектів, спрямованих на обмеження існуючих власників дСЕС. В осені 2022 року ці зміни були прийняті, а саме "Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії" та "Про затвердження Змін до Кодексу систем розподілу", що викликало супротив небайдужих власників дСЕС, які згуртувались навколо спільноти GreenPowerTalk.

В січні 2023 року був створений Комітет домашніх СЕС Асоціації сонячної енергетики України, в який увійшли активні члени спільноти GreenPowerTalk задля боротьби за свої права.

Ставки зеленого тарифу в Україні Ставка зеленого тарифу періодично встановлюється постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) у розмірі «подвоєного середньозваженого тарифу на електричну енергію, яка закуповується в енергогенерувальних компаній … за рік, що передує року встановлення тарифу». У разі значних коливань курсу гривні щодо євро НКРЕ зобов'язана внести відповідні корективи до ставок зеленого тарифу.

Станом на Березень 2020 року діють такі ставки зеленого тарифу:

Тип генерувальних потужностей Тариф, коп./кВт-год Сонячна енергія 460,43 Біомаса 134,46 Вітроелектростанції 295,77 Малі ГЕС 84,18 В квітні 2019 р. був прийнятий закон «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», який фактично припинив прив'язку до Євро «Зеленого тарифу» для приватних наземних сонячних станцій та майже повністю паралізував розвиток приватних СЕС до кінця літа, після чого прив'язка до Євро для приватних СЕС була повернута. Під час війни був внесений цілий ряд законодавчих змін, які суттєво змінили як ставки "Зеленого тарифу", так і відмінили прив'язку до євро. Сильних змін зазнали терміни і механізм виплат, по "Зеленому тарифу".

Тариф Тариф на електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує 30 кВт та які введені в експлуатацію: +ЧасЦіна коп/кВт·годз 01 квітня 2013 року по 31 грудня 2014 року1385,52з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року1246,14 з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року773,90з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року734,37з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2019 року699,00з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2024 року628,27 31 березня 2022 року, через напад росії на Україну та введення воєнного стану, тариф для приватних сонячних електростанцій, енергетичних кооперативів був зафіксований у гривні на рівні 1 кварталу 2022 (наведений у таблиці вище) і буде діяти до останнього дня кварталу в якому буде припинена або скасована дія воєнного стану.

30 січня 2023 року 396 постанова, яка встановлювала обмеження на розрахунки з власниками приватних СЕС була скасована, та затверджено графік погашення заборгованості перед власниками.

Статистика На фоні росту заборгованості виплат за «Зеленим тарифом», та ретроспективним зниженням тарифу для промислових ВДЕ, у 2020 році темпи розвитку відновлювальної енергетики зазнали великий провал, в тому числі і темпи розбудови приватних СЕС. Тим не менше, станом на 01.01.2021 року було побудовано: 6094 МВт — СЕС; 779 МВт — СЕС у приватних домогосподарствах (СЕСд); 1314 МВт — вітроелектростанції; 109 МВт — електростанції на біомасі; 103 МВт — електростанції на біогазі; 117 МВт  - об'єкти малої гідроенергетики.

Протягом квітня-грудня 2017 року 53 домашні господарства Житомирщини встановили сонячні електростанції, протягом 2018 року на Житомирщині відкрили ще понад сто СЕС на дахах своїх будинків, а станом на квітень 2019 року на теренах нашого краю працювало уже 228 приватних сонячних станцій

Критика

Загроза вимивання коштів