Державний архів Чернівецької області — головна архівна установа Чернівецької області, структурний підрозділ Чернівецької обласної державної адміністрації, який підзвітний та підконтрольний голові обласної державної адміністрації та Державній архівній службі України.

Адреса

58029 Україна, Чернівці, вулиця Небесної Сотні, 20-А (корпус 1) 58018 Україна, Чернівці, пров. Текстильників, 1 (корпус 2)

Історія

Територія сучасної Чернівецької області — Північна Буковина — в Х-ХІ ст. входила до складу Київської Русі, а в ХІІ-XIV ст. — до складу Галицького та Галицько-Волинського князівств. У другій половині XIV ст. внаслідок ослаблення Галицько-Волинського князівства Північна Буковина була включена до складу молдавського князівства і перебувала в ньому до приєднання до Австрійської імперії 1775 р. В цей період з'являється перша згадка про місто Чернівці (1408 р.). В 1775 р. Буковина стала частиною Австрійської імперії. Відтоді починається історія державних установ та архівів при них.

18 вересня 1907 р. за погодженням з Міністерством внутрішніх справ було офіційно затверджено директором Крайового державного архіву доктора Володимира Мільковича — професора кафедри Східної Європи Чернівецького університету. Фактично діяльність архіву розпочалася 1 листопада 1907 р.

На початку 1918 р. архів був практично ліквідований поряд з іншими державними установами після розпаду Австро-Угорської імперії. Невдовзі Північна Буковина та Хотинський повіт Бесарабії були включені до складу королівської Румунії. На підставі наказу Міністерства освіти Румунії від 22 серпня 1924 р. і вказівки Генеральної дирекції державних архівів Румунії у Чернівцях було створено Комісію державних архівів Буковини. Її президентом було призначено відомого румунського історика та політичного діяча Іона Ністора. На Комісію покладалося завдання концентрації всіх архівних документів і створення умов для організації окружного архіву. З 1924 р. окружним державним архівом керувала Комісія державних архівів Буковини, секретарі якої Сімеон Релі (1924—1933) та Теодор Балан (1934—1941) виконували обов'язки директорів архіву. Відповідно до Закону Румунії від 12 липня 1925 р. «Про організацію державних архівів», державні архіви на всій території країни підпорядковувалися Міністерству освіти, а керувала ними безпосередньо Генеральна дирекція державних архівів Румунії, яка знаходилася в Бухаресті.

У 1938 р. Комісію було реорганізовано в Чернівецьку регіональну дирекцію державних архівів, яка діяла по червень 1940 р., коли Північна Буковина та Хотинський повіт Бесарабії увійшли до складу Української РСР. У липні 1941 р. румунський державний архів поновив свою діяльність, але в березні 1944 р. був ліквідований.

Архівні документи, зібрані Крайовим архівом та Комісією державних архівів, уявляли собою окремі архівні фонди або частини фондів та окремі документи, подаровані або продані архіву приватними особами. Об'єм документів був невеликим: в 1940 р. архів нараховував біля 1000 в'язок документів австрійських установ, 1500 документів більш давнього періоду. В ньому зберігались також книги-реєстри та картографічні колекції. Зазначені документи не могли бути основою організації Чернівецького обласного архіву в зв'язку з тим, що велика маса документів його профілю знаходилась у так званих відомчих архівах колишніх державних архівних установ та приватних підприємств та організацій.

В перший рік встановлення радянської влади архівне будівництво у Чернівецькій області було визначено Ленінськими декретами про архівну справу. В першу чергу був здійснений декрет від 1 червня 1918 року «Про реорганізацію і централізацію архівної справи» і декрет від 31 березня 1919 року «Про зберігання і знищення архівних справ», а також декрет про відміну прав приватної власності на архіви.

Створенням мережі державних архівних установ, Буковина вирішила питання про централізацію архівної справи. Архівні документи стали державною власністю. Архівні установи мали статус наукових.

В 1957 році була створена група по дезинфекції, дезинсекції, реставрації та ремонту документів, яка потім була перетворена на майстерню. Для поліпшення режиму зберігання документів розпочалося їх картонування.

В 1959 році було обладнано приміщення під фотолабораторію. В наступні роки лабораторія проводила роботу по прийому і описанню фотодокументів, надавала практичну допомогу установам у справі збереження і описання фотодокументів.

Новий етап архівного будівництва в Чернівецькій області розпочався з постанови Ради Міністрів СРСР (1958) про затвердження Положення про Державний архівний фонд СРСР, а також підпорядкування державних архівних установ Раді Міністрів УРСР. Відповідно до рішення Чернівецького облвиконкому від 25.04.1960 р. Чернівецький облдержархів перейшов у підпорядкування виконавчому комітету Чернівецької обласної Ради депутатів трудящих та Головному архівному управлінню УРСР, також архівному відділу облвиконкому.

Чернівецький обласний державний архів першим в Україні серед обласних архівів почав комплектуватися кінофотофонодокументами (з 1963 р. — фотодокументами; з 1969 р. — фонодокументами; з 1970 р. — кінодокументами).

У відповідності до наказу Начальника Архівного управління при Раді Міністрів УРСР від 31 грудня 1968 року № 38 «Про створення спеціальних бригад в державних архівах західних областей України для удосконалення науково-технічної обробки документів», було зобов'язано «організаційно перебудувати роботу в державних архівах, створити спеціальні бригади по удосконаленню науково-технічної обробки фондів та науково-довідкового апарату до документів: в Чернівецькому облдержархіві з 7 співробітників».

На підставі зазначеного документу в облдержархіві була створена госпрозрахункова група.

Наказом начальника Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР від 29.12.1971 р. при Чернівецькому обласному архіві на базі існуючої лабораторії по фотокопіюванню та реставрації документів була відкрита зональна лабораторія по обробці мікроплівок державних архівів Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей. З 1977 року в лабораторії почала проводитися робота по відновленню згасаючих текстів.

В 1968 р. в Чернівецькому обласному архіві було створено Бюро економічного аналізу. На засіданнях бюро розглядалися раціоналізаторські пропозиції. Одним з раціоналізаторів, який полегшив працю співробітникам лабораторії і чиїм витвором користуються і до цього часу — був Матуц В'ячеслав Вікентійович. Він винайшов розсувні сушарки, які були встановлені над реставраційними столами та у фотореставраційній майстерні, барабан для сушки мікроплівки; пристрій до свердлувального верстата; заточний верстат з приставкою; настільний свердлувальний верстат; переносні настільні стелажі.

В зв'язку з ліквідацією в республіці архівних відділів облвиконкомів, рішенням Чернівецького облвиконкому від 17.12.1988 р. на Чернівецький обласний архів було покладено виконання функцій органу державного управління архівною справою в області.

На виконання Указу Президії Верховної Ради України від 27.08.1991 р.commons:File:Указ Президії Верховної Ради України.jpg, наказу Головархіву України від 28.08.1991 р. та рішення Чернівецької обласної Ради народних депутатів був ліквідований партійний архів Чернівецького обкому КП України, який увійшов до складу держархіву області як відділ фондів громадсько-політичних організацій.

Станом на 01.01.1992 р. в штаті держархіву області налічувалося 72 спеціалісти.

Відповідно до розпорядження Президента України від 14.05.1992 р. № 85 «Про затвердження примірних переліків відділів, управлінь, інших служб обласних, Севастопольської міської, районних державних адміністрацій» та розпорядження представника Президента України в Чернівецькій області від 15.07.1992 р. державний архів Чернівецької області переходить в підпорядкування Чернівецькій обласній державній адміністрації та Головному архівному управлінню при Раді Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування» від 28.06.1994 р. держархів області з серпня 1994 р. підпорядковується Чернівецькій обласній Раді та Головному архівному управлінню при Раді Міністрів України.

З вересня 1995 р. Держархів Чернівецької області перейшов у підпорядкування Чернівецькій обласній адміністрації та Головному архівному управлінню при Раді Міністрів України.

Керуючись Указом Президента України «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15.12.1999 р. № 1573/99, держархів Чернівецької області підпорядковується з 01.04.2000 р. Чернівецькій облдержадміністрації та Державному комітету архівів України.

Відповідно до Положення, державний архів Чернівецької області на сьогодні є структурним підрозділом Чернівецької обласної державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові облдержадміністрації та Державній архівній службі.

Фонди • 4136 фонди (у томі числі 1123 дорадянського; 1736 радянського та періоду Незалежної України і 1277 фондів колишнього партійного архіву), 7469 описів, кількістю 1548805;

• 2053 од. зб. науково-технічної документації;

• 3210 од. зб. особового походження;

• 1072 од. зб. кінодокументів, 14292 од. обл.;

• 66276 од. обл. фотодокументів;

• 782 од. зб. фонодокументів, 1887 од. обл.;

• 47 од. зб. відеодокументів, 175 од. обл.

В архіві сконцентровані документи установ, організацій та підприємств, що існували на території Північної Буковини та колишнього Хотинського повіту Бессарабської губернії Росії від 1775 року до возз'єднання з УРСР, а також Чернівецької області України (1940—1941 рр.; 1944—2011 рр.). До складу архіву входять також документи установ періоду тимчасової румуно-німецької окупації 1941—1944 рр.

Найдавніші документи архіву — колекції /Ф.1023, ф.1024/, зібрані комісією державних архівів Буковини та дослідником історії Буковини Францем Вікенгаузером і відносяться до ХУ-ХУІІІ століття, коли Буковина входила до Молдавського князівства. Це грамоти молдавських господарів та воєвод про право власності монастирів та приватних осіб на маєтки, землю, пасовиська, документи про затвердження угод купівлі-продажу нерухомого майна, встановлення меж общинних землеволодінь, поділ маєтків між спадкоємцями; акти, угоди, свідоцтва, що відображають події політичного та економічного життя, діяльність православної церкви на Буковині, створення монастирів; донесення та вказівки щодо розслідування суперечок між землевласниками, документи про встановлення меж общинних землеволодінь, грамоти про визнання дворянських титулів, заповіти, історичні, економічні та географічні характеристики населених пунктів Буковини, відомості про відносини краю з сусідніми країнами, будівництво міст, фортець, діяльність ремісничих цехів.

Документи — рукописні оригінали та копії на старомолдавській та старослов'янській мовах з перекладом на німецьку та румунську мови.

До найдавніших документів архіву відносяться: копія грамоти молдавського воєводи 1418 року про визнання прав власності та встановлення межових кордонів маєтків Опришени та Привороки (німецький переклад з старомолдавської) та купчий привілей молдавського господаря Петра стольнику Іону Лупу на село Черканул від 1546 року, написаний на пергаменті кирилицею. Найдавніші документи, представлені також договорами куплі-продажу та іншими матеріалами про право власності на маєтки Глибока, Василів, Южинець, Жадова, Чуньків, Шишківці, Кулівці, Заставна, Тисовець, Багринівка, Ставчани (1595, 1625—1629, 1648, 1664—1790 рр.), грамотами про встановлення межевих кордонів населених пунктів Буковини: Задубрівка, Ширівці, Шишківці, Новоселиця. Серед документів також історичний, географічний опис містечок, підпорядкованих Кимполунзькій камеральній управі (1800 р.), матеріали про утворення та діяльність церков на Буковині (1840—1846 рр.), грамоти, купчі записи та інші документи стосовно сіл Хотинського повіту (1644—1665 рр.), грамоти молдавського воєводи Григорія Гіки про передачу маєтків у володіння монастирів (1737 р.).