Державний архів Чернігівської області

Держа́вний архі́в Черні́гівської о́бласті — головна архівна установа Чернігівської області, структурний підрозділ Чернігівської обласної державної адміністрації, який підпорядкований голові обласної державної адміністрації, а також підзвітний і підконтрольний Державній архівній службі України.

Корпус № 1 архіву розташовується в культовій споруді Чернігова — колишньому Будинку архієпископа, що був споруджений 1780 року на території Чернігівського дитинця.

Історія З 1896 по 1919 рік працювала Чернігівська губернська вчена архівна комісія.

У вересні 1921 року в складі Народного комісаріату освіти УСРР утворюється Головне архівне управління, на місцях — губернські архівні управління. У травні 1922 року в Чернігові утворено архівне управління.

З січня 1923 по березень 1923 року Чернігівським губернським архівним управлінням був організований Чернігівський губернський історичний архів.

У серпні 1925 року Чернігівський губернський історичний архів був реорганізований у Чернігівський окружний історичний архів, у листопаді 1926 року — у Чернігівський крайовий історичний архів. В той час архів знаходився в наступних спорудах: Будинок колишнього дворянського зібрання. Будинок Мазепи на Валу (Будинок полкової канцелярії). Будинок архіву колишнього Окружного суду. Будинок архіву духовної консисторії в Єлецькому монастирі.

1 березня 1932 року на базі крайового історичного архіву і місцевої архівної управи був утворений Чернігівський обласний державний історичний архів, який у грудні 1938 року перейшов у відання НКВС УРСР.

26 серпня 1940 року Чернігівський обласний історичний архів був перейменований в Обласний державний архів УНКВС у Чернігівській області, а в 1941 року — у Державний архів Чернігівської області.

23 вересня 1945 року після німецько-радянської війни були повернуті з евакуації архівні документи Чернігівського облдержархіву.

4 жовтня 1958 року Державний архів Чернігівської області перейменовано на Чернігівський обласний державний архів.

У 1980 році архів перейменований у Державний архів Чернігівської області.

Фонди У Державному архіві Чернігівської області зберігаються документи Національного архівного фонду України з кінця XVIII століття до теперішнього часу, окремі документи датуються XVII — першою половиною XVIII століття.

Найдавніші (XVII—XVIII століття) документи дорадянського періоду зосереджені у фонді Чернігівського губернського дворянського депутатського зібрання. Серед них універсали гетьманів, документи з печатками Чернігівської полкової канцелярії, полку Малоросійського війська тощо.

Документи дорадянського періоду Фондів офіційного походження — 863, одиниць зберігання — 419 007, починаючи з XVII століття; Особових фондів та колекцій — 14, одиниць зберігання — 583.

Документи радянського періоду та періоду незалежності Фонди офіційного походження — 9173, одиниць зберігання — 1 414 222; Особові фонди та колекції — 134, одиниць зберігання — 11245.

Інші документи Фотодокументи — 15822 одиниць зберігання / 32852 одиниць обліку; Фонодокументи — 147 одиниць зберігання / 450 одиниць обліку; Кінодокументи — 17 одиниць зберігання / 58 одиниць обліку; Відеодокументи — 12 одиниць зберігання / 49 одиниць обліку. До унікальних документальних пам'яток віднесено 10 документів з 9 одиниць зберігання; до особливо цінних — 11 749 одиниць зберігання зі 149 фондів та 485 одиниць зберігання фотодокументів.

Науково-довідкова бібліотека У фонді науково-довідкової бібліотеки архіву станом на 1 січня 2015 року зберігалося 16 912 книг і брошур, 706 річних комплектів журналів, 3524 підшивок газет за 1751—2013 роки.

Очільники • 1923 - 1925: Василь Васильович Дубровський (19.95.1897 - .04.1966). Народився на Лісковиці, в передмісті міста Чернігова. Син священика, закінчив місцеве духовне училище, а в 1919 році Ніжинський історико-філологічний інститут. В 1923–1925 роках Василь Васильович навчався в аспірантурі та захистив дисертацію на тему «Селянські рухи на Україні після 1861 року». До 1925 року викладав історію України в Чернігівському інституті народної освіти. 2 січня 1923 року викладача інституту народної освіти, завідувача бібліотечного і клубного відділу губполітпросвіту В. Дубровського було представлено на посаду завідувача губернського історичного архіву в Чернігові. У листопаді 1933 року професора В. Дубровського заарештували, звинуватили в «буржуазному націоналізмі», а в 1934 році засудили до ув’язнення в сталінських таборах, де він перебував із червня 1934 року по 1939 рік. Під час другої світової війни залишився на окупованій території, а згодом опинився за кордоном – спочатку в Німеччині, потім у США. Саме там він активно займався дослідницькою та громадською діяльністю.

• 1925 - 1927: Павло Костянтинович Федоренко (19.11.1880 - 1962). Народився він у сім’ї міщанина в с. Янівка Глухівського повіту Чернігівської губернії. Батько жив в місті Ямпіль Чернігівської губернії (нині Глухівський район Сумської області), був хліборобом. Саме там Павло Федоренко отримав початкову освіту – закінчив початкову школу і нижчу початкову сільськогосподарську школу на хуторі Воздвиженськ поблизу Ямполя. Екстерном склав іспит на звання вчителя початкової школи, а пізніше – на звання вчителя двокласної сільської школи. Ці звання дали П. Федоренку можливість розпочати в 1900 році вчительську діяльність на Волині, де він працював у початкових сільських школах 8 років. Склав екстерном іспит на атестат зрілості при чоловічій гімназії в місті Острог на Волині, а потім вступив до Київського університету, історичне відділення якого закінчив у 1915 році. Працює на педагогічній ниві до 1946 року. Паралельно з педагогічною діяльністю, у більшості випадків за сумісництвом, П. Федоренко працював і в інших закладах. Так, з 1923 до 1934 року він працював в архівних закладах міста Чернігова на посадах завідувача історичним архівом і старшого наукового співробітника архіву. У 1933–1934 роках був науковим співробітником Чернігівського кабінету Академії наук по вивченню Полісся, з 1936 року працював в Чернігівській міській раді на посаді референта (в міськплані). 4 жовтня 1938 року Павла Федоренка було заарештовано Чернігівським обласними управлінням НКВС за, начебто, керівництво антирадянською українською націоналістичною повстанською організацією. З 14 жовтня 1938 року по 14 жовтня 1943 року за постановою НКВС він відбуває адміністративну висилку в Казахстані (місто Казалинськ). Під час висилки та 2 роки після неї, а саме з 16 січня 1942 року по 15 вересня 1945 року, викладає математику в Казалинському педагогічному училищі. Тільки 16 травня 1959 року Федоренка П.К. було реабілітовано. Через 3 роки він помирає в місті Києві.

• липень 1927 року - травень 1928 року: Тимофій Степанович Трегубов (1881 - 1937?). Українець за походженням, народився в 1881 році в місті Ічня на Чернігівщині. Ймовірно, в 1920–1930-х роках переїхав до с. Вересоч Куликівського району. На відміну від багатьох інших селян, володів грамотою. Тимофія Трегубова було засуджено за контрреволюційну діяльність у 1937 році. За вироком від 29 листопада 1937 року підлягав розстрілу.

• 1928–1931 роки: Віленський Ф.М.

• 1931 - 1932 роки: Юдашкін З.І.

• 1932 - 1936 роки: Кобець Павло Дем’янович (16.01.1878 - 1944). Народився в с. Роїще (сьогодні Чернігівський район), за соціальним походженням селянин-бідняк. Працював чорноробом на цукровому заводі Бродського в Одесі. Брав участь у червоно-партизанському русі в 1917–1918 роках. У 1918 році очолив сільський ревком у рідному с. Роїще. Після революції був службовцем. В 1924 році Кобець П.Д. працював завідувачем Чернігівського окрсовбезу, в 1927 році – очолював Чернігівський спиртово-горілчаний завод, в 1930 році – начальник Конотопської районної контори будівництва державних об’єктів. 23 листопада 1939 року був засуджений на 5 років заслання до Казахстану за «активну участь в антирадянській троцькістській організації». Помер у Казахстані в 1944 році. Реабілітовано у 1956 році.

• 1936 - вересень 1937 року: Чмель А.Ф.

• 1937 - 1941 роки: Вострікова Варвара Олександрівна. Росіянка за національністю, із селян, народилася в 1912 році в с. Красиве Мічурінського району Тамбовської області. У 1937 році закінчила Московський історико-архівний інститут. Після початку радянсько-німецької війни евакуйована в Ульянівськ. Станом на 1 червня 1946 року Варвара Вострікова – начальник архівного відділу НКВС із військовим званням «старший лейтенант».

• 1943- липень 1944 року: Халімонова Ніна Іванівна. Народилася в 1914 році, в місті Чернігові. У 1931 році закінчила Чернігівський педтехнікум за спеціальністю «викладач початкових класів». В архіві працювала з 27 жовтня 1934 року. Спеціальну архівну підготовку проходила в місті Києві (у 1936 році закінчила 3-х місячні Київські курси керівних працівників). Шлях співробітника архіву розпочала згідно із наказом від 27 жовтня 1934 року № 42 із посади асистента, відповідно до наказу від 2 лютого 1935 року № 7 – старшого асистента. Відповідно до наказу від 1 листопада 1943 року № 24 ГА УНКВС по Чернігівській області Халімонова Н.І. тимчасово приступила до виконання обов’язків директора архіву-старшого наукового співробітника. А вже з 24 липня 1944 року Ніна Іванівна приступила до виконання обов’язків начальника відділу дореволюційних фондів.

• липень 1944 - липень 1946 року: Седлецька Євгенія Григорівна. Наказом архівного управління МВС від 24 вересня 1948 року Седлецьку Є.Г. із 25 вересня цього ж року призначено директором філіалу архіву в місті Прилуки.

• липень 1946 - червень 1947 року: Алесенко Павло Максимович. Із міщан, народився в місті Чернігові в 1921 році. В архіві працював із 7 серпня 1938 року архіваріусом, пізніше – інструктором обласного архівного відділу МВС. Залишив останню посаду у вересні 1939 року у зв’язку з призовом до лав Червоної армії. Звільнено у зв’язку з підготовкою Алесенка П.М. до вступу у ВУЗ. На підставі рішення суду від 20 лютого 1948 року Алесенко П.М. був засуджений на 2 роки й 19 березня 1948 року заключний під варту.

• червень 1947 - січень 1951 року: Грайфер Тетяна Михайлівна. Народилася в 1898 році у с. Стольне на Чернігівщині, за національністю єврейка, із службовців. У 1932 році закінчила історичний факультет Чернігівського інституту народної освіти. Член ВКП(б) із 1940 року. До роботи в архіві працювала директором учбового комбінату облторфвідділу. Після звільнення з посади директора архіву, на підставі відношення ОК УМВС з 2 січня 1951 року Грейфер Т.М. призначена на посаду старшого наукового співробітника архіву.

• січень 1951 - вересень 1957 року: Малкієль Семен Веніамінович. Народився в 1914 році, військове звання – капітан, нагороджений орденом Червоної Зірки.

• листопад 1957 - жовтень 1965: Плетньов Ігор Олександрович. Народився 18 травня 1931 року в місті Бежиця Брянської області (сьогодні один із районів міста Брянськ). За національністю – росіянин, соціальний стан – робітник. Під час другої світової війни разом із сім’єю був евакуйований в місто Красноярськ. З евакуації сім’я повернулася в листопаді 1944 року. У 1951 році І. Плетньов закінчив школу, а в 1952 році вступив до Московського історико-архівного інституту, який закінчив у 1957 році, здобувши кваліфікацію історика-архівіста. Володів німецькою мовою. З серпня 1957 року - на посаді старшого наукового співробітника відділу фондів Жовтневої революції.