Def Leppard — британський рок-гурт, створений в 1977 року в Шеффілді. Ранню творчість гурту відносять до нової хвилі британського хеві-металу. Однак після третьої платівки гурт еволюціонував у хард-рок. З часом Def Leppard завоював більшу популярність в США, ніж у Британії.
В 1995 році гурт потрапив до Книги рекордів Гіннесса як єдині виконавці, що спромоглися виступити на трьох континентах протягом однієї доби. Так, 23 жовтня вони дали три концерти — у Танжері (Марокко), Лондоні (Англія), і Ванкувері (Канада).
Група видала 12 студійних альбомів, альбоми Hysteria та Adrenalize сягали першої сходинки чартів Billboard 200, а також британського, австралійського і канадського чартів. Альбом Pyromania включено до Списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.
Def Leppard продали понад 100 мільйонів записів в усьому світі і мають два альбоми з діамантовим сертифікатом RIAA: Pyromania та Hysteria. Гурт посів 31 місце в рейтингу VH1 «100 найкращих артистів хард-року» і 70 місце в рейтингу «100 найкращих виконавців усіх часів». Def Leppard були включені до Зали слави рок-н-ролу в 2019 році.
Історія
Atomic Mass та формування (1977—1979) Рік Севідж, Тоні Кеннінг і Піт Вілліс, усі учні школи Тептон у Шеффілді, створили гурт під назвою Atomic Mass у 1977 році. Спочатку гурт складався з Вілліса на гітарі, Севіджа на бас-гітарі та Кеннінга на барабанах. Джо Елліотт, якому на той час було лише 18 років, спробував себе в групі як гітарист після випадкової зустрічі з Віллісом після того, як він спізнився на автобус у листопаді 1977 року. Під час його прослуховування було вирішено, що він більше підходить на роль головного вокаліста. Початкові репетиції гурту проходили в Portland Works, а їхній перший концерт відбувся в їдальні школи Вестфілд у Шеффілді.
Елліотт запропонував назву «Deaf Leopard», яка спочатку була назвою групи, яку він придумав під час розробки плакатів на уроці мистецтва. За пропозицією Кеннінга написання було змінено на Def Leppard, щоб зробити назву менш схожою на назву панк-гурту. У січні 1978 року до групи приєднався Стів Кларк. За словами Елліотта, він успішно пройшов прослуховування для гурту, зігравши пісню Lynyrd Skynyrd «Free Bird» повністю.
У листопаді, безпосередньо перед записом релізу з трьох пісень, відомого як The Def Leppard E.P., Кеннінг раптово покинув гурт. На цих записах його замінив Френк Нун. Наприкінці місяця Рік Аллен, якому тоді було лише 15 років, приєднався до групи як її постійний барабанщик. Продажі мініальбому різко зросли після того, як трек «Getcha Rocks Off» отримав багато часу в ефірі відомого ді-джея BBC Radio 1 Джона Піла.
Протягом 1979 року гурт отримав вірних прихильників серед британських шанувальників хард-року та хеві-металу та вважався одним із лідерів нової хвилі британського хеві-метал руху. Їх популярність призвела до угоди про звукозапис з великим лейблом Phonogram/Vertigo (Mercury Records у США).
On Through the Night, High 'n' Dry і Pyromania (1980—1983) Дебютний альбом Def Leppard «On Through the Night», вийшов 14 березня 1980 року. Попри те, що альбом потрапив до 15 найкращих у Великій Британії, багатьох ранніх шанувальників відштовхнуло відчуття, що гурт надто старався зацікавити американську аудиторію, записуючи такі пісні, як «Hello America», і більше гастролюючи в США. Виступ на Редінгському фестивалі в серпні був зіпсований, коли глядачі висловили своє невдоволення, закидавши гурт пивними банками та пляшками з сечею. У серії документальних фільмів «Еволюція металу» Джо Елліотт каже, що засоби масової інформації перебільшили подію, і того дня всі гурти зазнали «жорстокого поводження» з боку натовпуЕволюція металу, Сезон 1. Режисер Сем Данн.
На той час група привернула увагу продюсера AC/DC Роберта Джона Ланга, який погодився попрацювати над їхнім другим альбомом High 'n' Dry, випущеним 6 липня 1981 року. Ретельний підхід Ланга в студії допоміг гурту почати визначити своє звучання. Попри невисокі показники продажів альбому (він досяг лише 26 місця у Великій Британії та 38 у США), кліп гурту на пісню «Bringin' On the Heartbreak» став одним із перших метал-відеокліпів, програних на MTV у 1982 році, і, таким чином, збільшив популярність групи в США. Після виходу альбому гурт вирушив у європейський та американський тури .
Піта Вілліса звільнили з Def Leppard 11 липня 1982 року через надмірне вживання алкоголю на роботі, і наступного дня його замінив Філ Коллен з Girl. Ця зміна складу відбулася під час запису третього альбому Pyromania, який вийшов 20 січня 1983 року і який також спродюсував Ланг. На обкладинку помістили зображення величезного полум'я, що виривається з верхнього поверху хмарочоса, з прицілом, наведеним на полум'я. Головний сингл «Photograph» перетворив Def Leppard на популярного виконався, витіснивши «Beat It» Майкла Джексона як найзатребуваніше відео на MTV і ставши основним хітом на рок-радіо, утримуючи перше місце в чарті альбомів США Rock Track Chart на шість тижнів і призвівши до туру по США. Другий сингл, «Rock of Ages», також посів перше місце в Rock Tracks Chart, причому обидва сингли потрапили до Топ-20 Hot 100 («Photograph» під номером 12 і «Rock of Ages» під номером 16), що було незвично для хард-рок пісні.
Підживлений «Photograph», «Rock of Ages» і третім синглом «Foolin'», у 1983 році альбом Pyromania розійшовся тиражем у шість мільйонів примірників. Завдяки величезному успіху Pyromania став каталізатором поп-метал руху 1980-х. 2004 року Pyromania отримала діамантову сертифікацію RIAA, як альбом, продажі якого перевищили 10 мільйонів примірників у США. Тур Pyromania розпочався у лютому 1983 року у лондонському клубі Marquee та продовжився в США у березні.
Hysteria (1984—1989) Після свого прориву гурт переїхав до Дубліна в лютому 1984 року, щоб почати писати продовження до Pyromania. Ланг спочатку приєднався до сеансів написання пісень, але потім раптом відмовився повернутися в якості продюсера через виснаження. Замість нього залучили Джима Стейнмана. Однак він пропрацював з групою недовго, і запис не був опублікований.
31 грудня 1984 року барабанщик Рік Аллен втратив ліву руку в автокатастрофі на автомагістралі A57 на пагорбах біля рідного міста Шеффілда. Попри серйозність аварії, Аллен був налаштований і далі виконувати роль барабанщика Def Leppard і зрозумів, що може використовувати свої ноги, щоб замінити частину роботи на барабанах, яку раніше виконував руками . Інші учасники гурту підтримали рішення Аллена і не шукали заміни. У цей період Ланг повернувся в якості продюсера. У серпні 1986 року Def Leppard залучив барабанщика Джеффа Річа, щоб він грав разом з Алленом під час мінітуру Def Leppard по Ірландії. Коли Річ запізнився на концерт, група зрозуміла, що Аллен вміє барабанити сам. Повернення Аллена фестивалі Monsters of Rock в Англії було зустріте емоційними оваціями після його представлення Джо Елліоттом.
Після більш ніж трьох років запису четвертий альбом Def Leppard, Hysteria, вийшов 3 серпня 1987 року. Один із перших синглів з альбому, «Animal», став першим треком групи в десятці найкращих хітів у Великій Британії, досягнувши 6-го місця на UK Singles Chart. Наступний сингл із Hysteria, його титульний трек у середньому темпі, став першим синглом групи в Топ-10 у США і, досягнув 13 місця у чартах Канади. У перший тиждень випуску Hysteria очолив британські чарти альбомів і відтоді провів у чарті 105 тижнів. Початкові продажі альбомів у США були відносно повільними (порівняно з Pyromania) аж до випуску четвертого синглу «Pour Some Sugar on Me». Після цього альбом нарешті досяг вершини американського Billboard 200 у липні 1988 року. Хоча «Pour Some Sugar On Me» спочатку не був великим хітом в інших країнах (номер 18 у Великій Британії, номер 22 у Канаді та номер 26 в Австралії), його почали вважати фірмовою піснею гурту, і трек посів 2-е місце в рейтингу VH1 «100 найкращих пісень 80-х» у 2006 році. Hysteria також очолив альбомні чарти в Канаді, Австралії, Новій Зеландії та Норвегії. Завдяки успіху гурту у Великій Британії у 1988 Def Leppard були номіновані на премію Brit Awards у номінації «Найкращий британський гурт».
Hysteria — один із небагатьох альбомів, 7 і більше синглів якого потрапили у американський рейтинг Billboard Hot 100: «Women» (№ 80), «Animal» (№ 19), «Hysteria» (№ 10), «Pour Some Sugar on Me» (№ 2), «Love Bites» (№ 1), «Armageddon It» (№ 3) та «Rocket» (№ 12). Окрім «Women», усі ці самі пісні потрапили в топ-25 британського чарту UK Singles. Альбом залишався в чартах протягом трьох років і розійшовся тиражем понад 25 мільйонів копій в усьому світі. Не менш вдалим був супутній 16-місячний тур Hysteria.
У 1989 році на церемонії вручення нагород Brit Awards, що відбулася в Королівському Альберт-Холі в Лондоні, Def Leppard знову були номіновані на найкращий британський гурт, і під час церемонії виконали «Pour Some Sugar on Me» . На церемонії вручення American Music Awards 1989 року Def Leppard здобув нагороду «Улюблений виконавець важкого металу/хард-року», а також «Улюблений альбом важкого металу/хард-року» (Hysteria).
Adrenalize і Slang (1990—1996)
Після Hysteria гурт швидко взявся за роботу над своїм п'ятим альбомом, сподіваючись уникнути ще одного тривалого розриву між релізами. Однак, сесії запису страждали через алкоголізм Стіва Кларка, який погіршав до такої міри, що Стів був вимушений постійно перебувати у реабілітаційному центрі. Через це в середині 1990 року Кларк отримав шість місяців відпустки в групі. 8 січня 1991 року Кларк помер у своєму будинку в Лондоні від суміші ліків, що відпускаються за рецептом, та алкоголю. Решта учасники гурту вирішили продовжити і записали альбом у вигляді чотирьох частин, причому Коллен імітував стиль Кларка у своїх гітарних партіях.
П'ятий альбом Def Leppard, Adrenalize, нарешті вийшов 31 березня 1992 року. Альбом одночасно посів перше місце в чартах альбомів у Великій Британії та США, залишаючись номером один в останньому протягом п'яти тижнів, а також досягнув вершини у Канадському та Австралійському чартах і 8-го місця в Німеччині. Перший сингл «Let's Get Rocked» став миттєвим хітом і увійшов у чарти багатьох країн на високих позиціях. Гурт виконав пісню на церемонії вручення нагород MTV Video Music Awards 1992 року, де вона була номінована за найкращий кліп року. Як і до Hysteria, до Andrenalize вийшло кілька синглів, включаючи «Make Love Like a Man», баладу «Have You Ever Needed Someone So Bad» і середньо-темповий «Heaven Is», кожен з яких увійшов до 15 найкращих у Великій Британії, а «Have You Ever Needed Someone So Bad» став найуспішнішим треком у Канаді (№ 7) і в США у Billboard Hot 100 (№ 12). Інший сингл, середнього темпу «Stand Up (Kick Love into Motion)», став хітом в Канаді, досягнувши 11-го місця, а також досягнув 1-го місця в чарті US Rock Tracks.
У період між кінцем 1991 і початком 1992 року розпочалися прослуховування ще одного гітариста. Серед гітаристів, які пройшли прослуховування, був і Адріан Сміт Зрештою, у 1992 році група вибрала Вівіана Кемпбелла, який раніше грав у Dio та Whitesnake. У квітні 1992 року Def Leppard з'явились на концерті The Freddie Mercury Tribute Concert на стадіоні Вемблі, виконавши набір з трьох пісень «Animal», «Let's Get Rocked» і «Now I'm Here» гурту Queen з його гітаристом Брайаном Меєм. Пізніше Джо Елліот виконав «Tie Your Mother Down» з іншими учасниками Queen і гітаристом Guns N' Roses Слешем. Далі відбулося ще одне світове турне, але на стан гурту почав впливати розвиток альтернативного року, включаючи ґрандж. На тлі зростання популярності альтернативного року група вирішила збалансувати свій оригінальний образ бунтівних рок-зірок, поєднуючи хеві-метал з мелодіями, що більше нагадують попмузику. 6 червня 1993 року Def Leppard здійснили перший в історії рок-концерт на стадіоні Don Valley у своєму рідному місті Шеффілд перед аудиторією понад 50 000 осіб.