Anthrax — американський треш-метал-гурт із Нью-Йорка, заснований у 1981 році ритм-гітаристом Скоттом Яном та басистом Деном Лілкером. Колектив вважається одним із лідерів треш-метал-сцени 1980-х років і входить до «Великої четвірки» жанру разом із Metallica, Megadeth та Slayer. Вони також стали одним із перших треш-метал-гуртів (разом із Overkill та Nuclear Assault), що з'явилися на Східному узбережжі США. Поточний склад гурту включає Скотта Яна, барабанщика Чарлі Бенанте, басиста Френка Белло, вокаліста Джої Беладонну та соло-гітариста Джонатана Донаїса. Протягом кар'єри склад Anthrax змінювався численну кількість разів, через що Ян залишився єдиним незмінним учасником. Ян і Бенанте (який замінив колишнього барабанщика Гріга Д'Анджело у 1983 році) — єдині музиканти, що брали участь у записі всіх альбомів Anthrax, тоді як Белло є учасником гурту з 1984 року, коли він замінив Лілкера.
Після зміни кількох учасників Anthrax випустили свій дебютний альбом «Fistful of Metal» (1984) з вокалістом Нілом Турбіном. Пізніше того ж року Турбіна замінив Джої Беладонна, що стабілізувало склад гурту. Третій альбом «Among the Living» (1987), який вперше приніс гурту масовий успіх, визнаний одним із найвидатніших треш-метал-альбомів. Наступні дві платівки, «State of Euphoria» (1988) та «Persistence of Time» (1990), зміцнили їхню репутацію одного з найуспішніших треш-метал-гуртів, причому остання принесла Anthrax першу номінацію на премію «Греммі». У 1992 році Anthrax підписали контракт з Elektra Records на суму 10 мільйонів доларів, а Беладонну замінив Джон Буш із Armored Saint. Перший альбом Буша з Anthrax, «Sound of White Noise» (1993), посів сьоме місце в чарті Billboard 200 (найвищий результат гурту в чартах) і породив радіохіт «Only». Подальші альбоми з Бушем мали менший критичний і комерційний успіх; гурт припинив співпрацю з Elektra після виходу «Stomp 442» (1995) через брак рекламної підтримки, а «Volume 8: The Threat Is Real» (1998) постраждав через банкрутство їхнього лейбла.
Буш залишив Anthrax у 2005 році, після чого гурт возз'єднався з Беладонною та соло-гітаристом Деном Спітцом. Після відходу Беладонни та Спітца у 2007 році Anthrax найняли вокаліста Дена Нельсона та розпочали роботу над новим альбомом, хоча Нельсон покинув гурт у 2009 році. Після нетривалого возз'єднання з Бушем, Беладонна повернувся до гурту втретє у 2010 році. Перший студійний альбом за вісім років і перший з Беладонною за 21 рік, «Worship Music» (2011), отримав критичний і комерційний успіх, посівши дванадцяте місце в Billboard 200. Останній на сьогодні альбом, «For All Kings», вийшов у 2016 році. Вихід дванадцятого студійного альбому гурту очікується в 2026 році.
Загалом Anthrax випустили 11 студійних альбомів, кілька інших релізів та 26 синглів, включаючи спільну роботу з американським хіп-хоп-гуртом Public Enemy. Чотири студійні альбоми гурту («Among the Living», «State of Euphoria», «Persistence of Time» та «Sound of White Noise») отримали золоті сертифікації від RIAA. За даними Luminate, Anthrax продали 2,5 мільйона платівок у США з 1991 по 2004 рік, а загальний обсяг продажів у світі становить десять мільйонів примірників.
Історія гурту
Формування (1981—1982) Гурт Anthrax був заснований у Квінзі, Нью-Йорк, 18 липня 1981 року гітаристами Скоттом Яном і Деном Лілкером, а також другом Яна Дейвом Вайсом на барабанах. Колектив отримав назву на честь однойменної хвороби (англ. anthrax), назву якої Ян побачив у підручнику з біології; вона була обрана тому, що звучала «достатньо зловісно». Початковий склад Anthrax доповнили вокаліст Джон Коннеллі та басист Пол Кан. Кана ненадовго замінив Кенні Кушнер, після чого обов'язки басиста перебрав на себе Лілкер. Майбутній вокаліст гурту Hittman Дірк Кеннеді замінив Коннеллі на кілька місяців, а до складу приєднався соло-гітарист Грег Воллс. Невдовзі Вайса замінив барабанщик Грег Д'Анджело, якого порадив Воллс. Молодший брат Яна, Джейсон Розенфельд, був тимчасовим вокалістом, поки наприкінці серпня 1982 року до гурту не приєднався колишній однокласник Яна Ніл Турбін. Турбін прийшов у гурт почасти завдяки гітаристу Воллсу, якого він пізніше називав «найкращим гітаристом, який будь-коли був в Anthrax». У цей період гурт записав свій перший демо-запис.
Ера Ніла Турбіна та дебютний альбом (1982—1984)
Перший виступ гурту з Нілом Турбіном відбувся в нью-йоркському клубі Great Gildersleeves у вересні 1982 року. Протягом наступних кількох місяців цей склад регулярно грав у районі Нью-Йорка та Нью-Джерсі. Навесні 1983 року Anthrax також виступали на одній сцені з тоді ще молодим гуртом Metallica. Гітарист Воллс залишив Anthrax того літа через конфлікти з Яном, а через місяць пішов барабанщик Д'Анджело. Турбін зазначав, що серйозно роздумував над тим, щоб піти через втрату Воллса та Д'Анджело, але залишився ще на рік. Воллса замінив Боб Беррі, якого Турбіну порекомендував Ретт Форрестер із гурту Riot. Невдовзі Беррі своєю чергою замінив Ден Спітц, колишній учасник нью-джерсійського треш-гурту Overkill.
У вересні 1983 року Д'Анджело замінив барабанщик Чарлі Бенанте. До того часу Ян і Лілкер потоваришували з власником магазину платівок у Нью-Джерсі Джоном Зазулою, якому вони давали свої демо-записи для критики. Новий лейбл Зазули Megaforce Records нещодавно з великим успіхом випустив дебютний альбом Metallica «Kill 'Em All». Наприкінці 1983 року Зазула погодився підписати контракт з Anthrax, і гурт записав сингл «Soldiers of Metal», продюсером якого став Росс «The Boss» із Manowar. На сторону «Б» потрапила пісня «Howling Furies» з попереднього демо з Грегом Д'Анджело на барабанах (його єдиний запис у складі Anthrax).
У січні 1984 року Anthrax випустили дебютний альбом «Fistful of Metal». Колишній гітарист Воллс заявляв, що був шокований виходом платівки без згадки його як основного автора пісень «Panic» і «Metal Thrashing Mad», а також інших дрібніших внесків. Напруга між Лілкером і Турбіном зростала, що врешті-решт призвело до того, що Турбін звільнив Лілкера, не повідомивши про це решту гурту. Згодом Лілкер заснував гурт Nuclear Assault разом із колишнім техперсоналом і вокалістом Anthrax Джоном Коннеллі. Лілкера замінив племінник і технік Бенанте Френк Белло. Після цього гурт вирушив у успішний тур США на підтримку «Fistful of Metal», виступаючи на розігріві у Raven та інших.
У серпні 1984 року Турбін та Anthrax розійшлися через тривалі особисті суперечки. У своїй книзі музичний журналіст Едді Транк зізнався, що тиснув на Джона Зазулу та Скотта Яна, щоб вони звільнили Турбіна через його власні вокальні вподобання. Наприкінці 1984 року був ненадовго найнятий вокаліст Метт Феллон, але невдовзі він залишив колектив. Учасники, що залишилися, вирішили дати кілька концертів як квартет під назвою «The Diseased» зі Скоттом Яном на вокалі, виконуючи кавер-версії у стилі хардкор-панк, доки не буде знайдено постійного співака.
Ера Джої Беладонни (1984—1992)
У 1984 році новим вокалістом було обрано Джої Беладонну. Мініальбом «Armed and Dangerous» став дебютним записом Джої у складі Anthrax. До перевидання цього мініальбому 1992 року увійшли дві пісні з синглу «Soldiers of Metal», у записі яких брав участь Ніл Турбін.
Другий альбом Anthrax «Spreading the Disease» вийшов у жовтні 1985 року. Він був добре прийнятий як технічний крок уперед порівняно з «Fistful of Metal» та як більш оригінальна робота; він і досі залишається одним із найбільш шанованих альбомів гурту. Використавши студійний час, що залишився після цих сесій, Ян, Бенанте та їхній колишній колега по гурту Ден Лілкер об'єдналися з вокалістом Біллі Мілано, створивши сайд-проєкт Stormtroopers of Death, і за три дні записали альбом «Speak English or Die». Він вийшов у серпні 1985 року і зараз вважається новаторським релізом у жанрі кросовер-треш, що містить один із найперших прикладів використання бласт-біту в звукозаписі. Після цього проєкт було призупинено, оскільки Ян і Бенанте знову зосередилися на Anthrax.
Тур США на підтримку «Spreading the Disease» на розігріві у Black Sabbath було скасовано після чотирьох виступів через проблеми з голосом у вокаліста Sabbath Ґленна Г'юза. У квітні 1986 року Anthrax здійснили своє перше турне Європою, розпочавши його в Бохумі, Німеччина, за підтримки Overkill та Agent Steel. Тур включав концерт неподалік від Чорнобиля, Україна, одразу після Чорнобильської катастрофи. Пізніше того ж року Anthrax гастролювали Європою разом із Metallica. Тур розпочався 10 вересня у Сент-Девідс-холл і закінчився 26 вересня в Сольні, Швеція. Шведський концерт став останнім виступом Anthrax перед автобусною аварією наступного дня, в якій загинув басист Metallica Кліфф Бертон.
Третій студійний альбом гурту «Among the Living» вийшов у березні 1987 року і часто вважається як гуртом, так і критиками головним проривом для Anthrax. Продюсером платівки виступив Едді Крамер; вона продемонструвала гумористичну, експериментальну сторону гурту та поклала початок ліричній тенденції, зосередженій на фільмах, політиці, коміксах та романах Стівена Кінга. Альбом був присвячений пам'яті Кліффа Бертона. Завдяки синглам «Indians» та «I Am the Law», успіх «Among the Living» не лише зробив Anthrax всесвітньо відомими (разом з іншими представниками «великої четвірки» треш-металу — Metallica, Megadeth та Slayer), але й зрештою приніс їм один із перших золотих дисків від RIAA. Пісня «I Am the Law», випущена як другий сингл альбому, на стороні «Б» містила гібрид репу та металу «I'm the Man». Anthrax і надалі виявляли свою прихильність до репу, з'явившись у титульному треку альбому гурту U.T.F.O. «Lethal», а їхнє шанування жанру також пов'язували з тим, що Ян носив футболку Public Enemy як на сцені, так і під час рекламних фотосесій; у відповідь Public Enemy згадали Anthrax у тексті свого синглу 1988 року «Bring the Noise». Anthrax гастролювали понад рік для просування «Among the Living», знову відвідавши Європу з Metallica, США з Metal Church, Testament, D.R.I., Exodus та Celtic Frost, а також виступали на розігріві у Kiss під час їхнього туру Crazy Nights.
Anthrax випустили свій четвертий альбом «State of Euphoria» у вересні 1988 року; його продюсером став Марк Додсон, який раніше працював із Judas Priest, U.D.O. та Metal Church. Хоча альбом був прийнятий не так добре, як «Among the Living», через те, що він здавався «поспішним», «State of Euphoria» отримав золотий статус приблизно через п'ять місяців після виходу. Один із синглів, «Antisocial» (кавер на французький хеві-метал-гурт Trust), став постійним гостем в ефірі MTV у програмі «Headbangers Ball». До 1989 року Anthrax почали виступати на аренах як хедлайнери або на розігріві: спочатку підтримуючи Оззі Осборна в його північноамериканському турі No Rest for the Wicked, а потім очоливши європейські гастролі з Living Colour, Suicidal Tendencies та King's X, і американський тур Headbangers Ball Tour з Exodus та Helloween. Також у 1989 році MTV спонсорувало конкурс, переможниця якого отримала можливість побачити, як гурт розносить її будинок. Це пізніше надихнуло на появу Anthrax у телесеріалі «Одружені... та з дітьми» у 1992 році, де родина Банді виграє подібний телеконкурс.