Сан-Джу́ліо () — невеликий острів на озері Орта в регіоні П'ємонт на північному заході Італії. Належить до муніципалітету Орта-Сан-Джуліо. Головними пам'ятками острова є базиліка Сан-Джуліо та бенедиктинське абатство Mater Ecclesiae.
Географія
Острів Сан-Джуліо розташований приблизно за 400 м від історичного центру Орта-Сан-Джуліо. Він має близько 275 м завдовжки з півночі на південь і близько 140 м завширшки зі сходу на захід. Більшу частину території острова займає щільна історична забудова, серед якої домінують базиліка Сан-Джуліо та комплекс абатства Mater Ecclesiae.
Історія
За християнською традицією, наприкінці IV століття на острові оселився святий Юлій, який займався християнізацією території навколо озера. З ним пов'язують заснування першої церкви на острові; після смерті святого його поховали тут.
У ранньому середньовіччі острів став важливим релігійним та укріпленим центром. Наприкінці IX століття тут уже існувала спільнота каноніків, а 911 року джерела згадують острівні укріплення.
962 року острів був обложений військами імператора Оттона I. Під час облоги тут народився Вільгельм з Вольп'яно, майбутній бенедиктинський абат і реформатор монастирів.
Базиліка Сан-Джуліо
Головною пам'яткою острова є базиліка Сан-Джуліо. Її сучасний вигляд сформувався переважно в романську добу XI—XIII століть. Однією з найцінніших пам'яток інтер'єру є кам'яний романський амвон XII століття, прикрашений рельєфними зображеннями. У крипті зберігаються мощі святого Юлія.
Абатство Mater Ecclesiae
1973 року на острові було засновано жіноче бенедиктинське абатство Mater Ecclesiae. Воно розмістилося в будівлі колишньої єпархіальної семінарії та нині займає значну частину острова.
Примітки