Славо́нія (Sławonia: Sklawonija (: łac. Sclavonia, wł. Schiavonia) w: Polska a Europa w świetle nazw geograficznych. Karol Zierhoffer, Zofia Zierhoffer, 2007 s. 141., , , ) — історична область на сході Хорватії. Розташована між річками Савою, Дравою і Дунаєм та вважається житницею Хорватії. Площа — 12 556 км². Населення — 806 192 осіб (за даними 2011 р.).
Географія Північ, південь і схід Славонії є переважно рівниною Середньодунайської низовини. На заході і в центральній частині розкинувся невеликий гірський масив з вершинами Папук (953 м), Діль (461 м) і Псунь (984 м). Вона простягається із заходу на схід між Дравою, що утворює кордон з Угорщиною на півночі, Савою, що творить кордон з Боснією і Герцеговиною на півдні, та Дунаєм, що являє собою кордон з Сербією на сході. Західний кордон Славонії чисто географічно не піддається визначенню.
Палеонтологічними дослідженнями на території краю займався відомий буковинський учений- природознавець Карл Пенеке.
Етнічний склад населення
Більшість населення становлять хорвати, найбільшою національною меншиною є серби. Крім них у Славонії проживає безліч нечисленних етнічних груп.
За переписом населення 2001 року, населення Славонії за окремими жупаніями ділиться в таких пропорціяхDemografski ratni gubici kao determinanta razvoja stanovništva Istočne Hrvatske u razdoblju 1991.–2001. :
Вировитицько-Подравська жупанія: 89,47 % хорвати, 7,08 % серби, 0,27 % угорці, 0,25 % албанці, 0,10 % чехи Осієцько-Баранська жупанія: 83,89 % хорвати, 8,73 % серби, 2,96 % угорці, 0,65 % словаки, 0,30 % цигани, 0, 29 % німці, 0,26 % албанці, 0,15 % словенці, 0,12 % боснійці, 0,11 % чорногорці, 0,10 % євреї Пожезько-Славонська жупанія: 88,68 % хорвати, 6,54 % серби, 0,92 % італійці, 0,90 % чехи, 0,26 % угорці, 0,17 % албанці, 0,14 % словаки Бродсько-Посавська жупанія: 93,98 % хорвати, 3,02 % серби, 0,33 % цигани, 0,21 % боснійці, 0,18 % українці Вуковарсько-Сремська жупанія: 78,27 % хорвати, 15,45 % серби, 1,00 % угорці, 0,88 % русини, 0,65 % словаки, 0,56 % боснійці, 0,24 % албанці, 0,23 % українці
Найбільші міста
Згідно з переписом населення 2001 року, найбільшими містами Славонії є:
Осієк — 114 616 Славонський Брод — 64 612 Вінковці — 35 912 Вуковар — 31670 Джаково — 30 092 Пожега — 28 201 Вировитиця — 22 618 Нашиці — 17 320 Жупаня — 16 383 Нова-Градишка — 15 833
Адміністративний поділ Територію Славонії адміністративно поділено на п'ять жупаній:
Назва Площа (км²) Населення (2001) Адміністративний центр Географічне розташування Вировитицько-Подравська жупанія (Virovitičko-podravska županija) 202193 389 Вировитиця вздовж Драви біля кордону з Угорщиною Осієцько-Баранська жупанія (Osječko-baranjska županija) 4149330 506 Осієк охоплює північно-східну Славонію навколо міста Осієк і хорватську частину Барані (на північ від Драви) Пожезько-Славонська жупанія (Požeško-slavonska županija) 182185 831 Пожега у центральній Славонії між Вировитицько-Подравською жупанією та Бродсько-Посавською жупанією Бродсько-Посавська жупанія (Brodsko-posavska županija) 2027176 765 Славонський Брод вздовж Сави на кордоні з Боснією і Герцеговиною Вуковарсько-Сремська жупанія (Vukovarsko-srijemska županija) 2448204 768 Вуковар включає східну частину Славонії навколо міста Вуковар біля кордону з Сербією
Назва Назва «Славонія» виникла в раннє середньовіччя. Район названий на честь слов'ян, які оселилися там і назвали себе *Словен. Корінь *Slověn — з'явився на різних діалектах мов, якими розмовляли люди, що населяли територію на захід від річки Сутла, а також між річками Сава і Драва — південні слов'яни, що проживали на території колишнього Іллірика. Район, обмежений цими річками, називався *Slověnjje протослов'янською мовою. Слово згодом перетворилося на його різні сучасні форми у слов'янських мовах, а інші мови прийняли цей термін.
Історія Залишки кількох неолітових і халколітичних культур були виявлені у всіх регіонах Хорватії, більшість із яких розташовані в долинах річок північної Хорватії, включно зі Славонією. Найбільш значні культури, виявлені в Славонії, включають культуру Старчево, чиї знахідки були виявлені біля м. Славонського Броду й датовані 6100-5200 рр. до н. е., Вучедольська та Баденська культури. Більшість знахідок, що відносяться до культури Бадена і Вучедолу, виявлені в районі навколо Вуковара, поширюючись на Осієк і Вінковці. Знахідки Бадену в Славонії датуються 3600-3300 рр. до н. е., а культурні знахідки Вучедолу датуються 3000-2500 р. до н. е.. Залізна доба залишила сліди ранньої іллірійської культури Гальштата та кельтської культури Ла Тен. Набагато пізніше регіон був заселений ілліріанцями та іншими племенами, в тому числі паннонськими племенами, які контролювали більшу частину сучасної Славонії. Незважаючи на те, що археологічні знахідки поселень іллірійців набагато рідше зустрічаються, ніж у районах ближче до Адріатичного моря, наприклад, у Каптолі поблизу Пожеги. Панноніанці вперше вступили в контакт з Римською республікою в 35 р. до н. е., коли римляни завоювали Сегестику (або сучасний Сисак). Завоювання було завершено в 11 р. до н. е., коли було створено римську провінцію Іллірикум, що охоплює сучасну Славонію, а також велику територію на правому березі Дунаю. Провінція було перейменовано на Паннонію і розділено протягом двох десятиліть.
Після падіння Західної Римської імперії, що керувала площею сучасної Славонії до V століття, остготи (Остготське королівство у 493—555 рр.) та ломбарди (у 568 р. виведені з Паннонії) контролювали цю територію до прибуття аварців та слов'ян (582 р.) тоді, коли було створено в VII столітті Князівство Нижня Паннонія. Було утворено у 818 р. князівство Приморська Хорватія кероване князем Борною (з літопису Ейнгарда), до складу якого входила Славонія; через два десятиліття за часів князя Мислава Славонія звільнилася від васальної залежності Франкського королівства. У 925–1102 рр. Славонія перебувала у межах Хорватського королівства, а після його занепаду королівство керувалося особистим союзом з Угорщиною у 1102–1526 роках.
Як Славонська бановина існувала в складі середньовічного Угорського королівства. Славонська бановина розташовувалася на території сучасних Хорватії, Боснії та Герцеговини, і проіснувала з XIII ст. до 1476 року, коли її було приєднано до Бановини Хорватії.
Османське завоювання Славонії відбулося в 1536—1552 роках. У 1699 р. після Великої турецької війни Славонія була визнана під владою монархії Габсбургів.
У 1744–1868 рр. північні терени сучасної області Славонії входили до Славонського королівства. У 1868—1918 рр. — у Королівство Хорватії й Славонії. У 1918 р. — до Держави Словенців, Хорватів і Сербів. У 1918–1992 рр. — у Югославії (у 1943-1992 рр. — Соціалістична Федеративна Республіка Югославія).
Під час Хорватської війни за незалежність (1991—1995 рр.) Славонія пережила жорстокі бої, в тому числі і Вуковарську битву.
Див. також Хорватський демократичний альянс Славонії і Барані UNTAES Паннонські русини
Примітки
Джерела
Посилання