Ко́лти, однина ко́лт (від — «ворушити», «хитати», «штовхати») — характерні для слов'ян скроневі прикраси, що підвішувалися до головного убору на стрічці, чи металевих ланках — ряснах. Від слова колти походить і діалектна назва сережок — «ковтки».
Поширення Особливо поширені колти були у XI — XIII століттях серед заможного міського населення стародавньої Русі. Мистецтво виготовлення колтів із використанням перегородчатої емалі, черні та грануляції, досягло досконалості у Києві та Галичі. Корпус колта виготовлявся технікою лиття. Зображення на поверхні колтів відтворювали язичницькі мотиви або птахів, згодом, лики християнських святих. Зокрема, язичницькі мотиви виражені на колтах, знайдених при розкопках міст Болохівської землі.
У археології вирізняють колти київського типу, зірчаті колти, сочевице-подібні колти, трибусинні колти (ковтки, колтки).
Ковток, колток (штучна назва на основі етнографічних досліджень XIX століття, давня назва невідома) — трибусинний колт, що складався із металевої трубки, на яку було нанизано три великі металеві філігранних кульки. Поширення — Київське князівство.
Див. також Скроневе кільце
Примітки
Література
Винокур І. С., Якубовський В. І., Журко О. І., Мегей В. П. // «Археологія», № 1, 2003. Рыбаков Б. Декоративно-прикладное искусство Руси X—XIII веков. Иллюстрированный альбом. — Ленинград: Издательство «Аврора», 1971. Ляусік Н. А. Ціснёныя колты са збораў ГДГАМ // Краязнаўчыя запіскі, вып. 6. — Гродна, 2003. — С. 3-5.
Посилання Ковтки //