Ко́нго (, , , , також Заїр, Луалаба) — найбільша ріка центральної Африки, найбільш повноводна (друга у світі після Амазонки) і друга (після Нілу) за довжиною на континенті. У верхній течії (вище міста Кісангані) має назву Луалаба.
Основні дані Ріка Конго була утворена під час плейстоцену.
Вона протікає по всій території Демократичної Республіки Конго (колишній Заїр, в якому у 1971—1997 роках ріка також мала назву Заїр), а також при кордоні з Республікою Конго і Анголою.
Довжина ріки (разом із Луалабою) становить близько 4320 км; площа басейну — 3 691 000 км².
Протягом усього плину ріка нагадує велетенську дугу, обернену випуклістю на північ, при цьому вона двічі перетинає екватор. Внутрішня частина басейну ріки являє собою своєрідну простору западину — сінеклізу Конго, обмежену терасовими схилами. Тут ріка приймає свої найбільші притоки. До басейну Конго належать великі озера Танганьїка, Ківу, Бангвеулу та Мверу, а також дрібніші.
Через своєрідність будови западини для Конго і більшості її приток характерне чергування порожистих ділянок із бистринами та водоспадами з ділянками із спокійною течією.
Ріка і її притоки протікають через тропічні ліси Конго, другі за площею тропічні ліси у світі, які поступаються тільки тропічним лісам Амазонки в Південній Америці. Конго є однією з найглибших річок у світі, маючи глибини більші ніж 230 м .
Ріка Конго отримала свою назву від стародавнього королівства Конго, яке розташовувалося в гирлі річки. Демократична Республіка Конго й Республіка Конго — обидві країни, розташовані вздовж берегів річки — були названі на її честь. У період між 1971 і 1997 роками уряд тодішнього Заїру називав річку Заїр.
Природне середовище Утворення Конго, цілком імовірно, призвело до алопатричного видоутворення бонобо та шимпанзе від їхнього спільного предка . Бонобо є ендемічним видом вологих лісів регіону, так само як і інші знакові види, наприклад болотна мавпа Аллена (), мавпа дріас (), генета водна (, ), окапі та конголезький павич (Congo Peafowl)Kingdon, J. (1997). The Kingdon Guide to African Mammals. Academic Press Limited, London. ISBN 0-12-408355-2. .
З точки зору водної флори і фауни, басейн річки Конго має дуже високе видове багатство і є місцем однієї з найвищих концентрацій відомих ендеміків. На сьогодні в басейні річки Конго були зареєстровані майже 700 видів риб, і велика частина з них досі залишаються практично невивченимиFreshwater Ecoregions of the World (2008). Sudanic Congo — Oubangi. Accessed 2 May 2011. . У зв'язку з цим і через великі екологічні відмінності між регіонами в басейні його часто поділяють на кілька екорегіонів (замість того, щоб розглядати його як один екорегіон). Серед цих екорегіонів тільки нижні стремнини Конго (район водоспаду Стенлі) нараховують понад 300 видів риб, у тому числі близько 80 ендеміківNorlander, Britt (April 20, 2009). Rough waters: one of the world's most turbulent rivers is home to a wide array of fish species. Now, large dams are threatening their future. Science World , а південно-західна частина (басейн Касаї) — близько 200 видів риб, з яких близько чверті є ендемічнимиFreshwater Ecoregions of the World (2008). Kasai. Accessed 2 May 2011. .
Домінуючими родинами риб, принаймні в деяких частинах річки, є коропові (такі як ), морміри (риби-слони) (), африканські тетри (), пір'явусі соми () та цихлідиFreshwater Ecoregions of the World (2008). Upper Lualaba. Accessed 2 May 2011. . Серед місцевих риб у річці водяться також хижі агресивні гігантські тигрові риби (). Два з найбільш незвичайних ендемічних видів цихлід — білуваті (не пігментовані) та сліпі лампролоґус летопс (), які, як вважають, живуть на глибині 160 метрів, та гетерохроміс (), які, як вважають, більш тісно пов'язані з американськими цихлідами, ніж інші африканські цихлідиKullander, S.O. (1998). A phylogeny and classification of the South American Cichlidae (Teleostei: Perciformes). Pp. 461—498 in Malabarba, L., et al. (eds.), Phylogeny and Classification of Neotropical Fishes, Porto Alegre. . Також на Конго водяться безліч ендемічних жаб та равликівFreshwater Ecoregions of the World (2008). Lower Congo Rapids. Accessed 2 May 2011. .
Для басейну річки Конго є характерними вузькорилі (Mecistops cataphractus), нільські (Crocodylus niloticus) та тупорилі крокодили (Osteolaemus tetraspis), а також кілька видів черепах.
На річці планується звести декілька гідроелектростанцій і це може призвести до вимирання багатьох ендеміків.
Течія
Долина та русло Конго за своїм характером поділяються на три ділянки: верхня (Луалаба) — від витоків до водоспадів Бойома (2080 м) середня — між водоспадами Бойома та містом Кіншаса (1740 км) та нижня (500 км).
Починається Конго на південному сході Демократичної Республіки Конго, на плато Шаба, що є частиною Східно-Африканському рифту, поблизу кордону із Замбією, під назвою Луалаба. Як джерело Конго, відповідно до прийнятої в усьому світі практики використання найдовшої притоки, як і з річкою Ніл, як правило, приймають річку (, ), що протікає територією Замбії. У верхній течії річка перетинає у вузьких (30—50 м) ущелинах Нзіло кристалічний масив Біано, утворюючи каскад порогів та водоспадів. Починаючи від Буками, річка протікає пласкою рівниною грабену Упемба, де приймає велику праву притоку — річку Луфіра. Під самим екватором річка спускається з крайових уступів плато у западину Конго, утворюючи водоспади Бойома, і вже звідси називається Конго.
У межах западини Конго має характер спокійної рівнинної річки, її річище являє собою ланцюжок озероподібних розширень, які називаються пули, розділених відносно звуженими (1,5—2 км) ділянками. Найбільше таке розширення — Малебо — має довжину 30 км, ширину — 25 км.
У нижній течії Конго проривається до океану через Південно-Гвінейську височину у глибокій (500 м) ущелині. Протягом 350 км між містами Кіншаса та Матаді річка спускається на 270 м, утворюючи 70 порогів та водоспадів, так звані водоспади Лівінгстона. Біля міста Матаді Конго виходить на приморську низовину, і біля міста Банана впадає до Атлантичного океану, утворюючи при цьому великий естуарій (ширина до 17 км). Долина продовжується і на дні океану. Підводний канал Конго, який починається приблизно посередині естуарію, має довжину до 800 км завширшки до 8 км.
Основні характеристики Конго має досить складний режим. Більшість приток характеризуються переважанням осіннього стоку: на притоках із водозабором у Північній півкулі максимальний підйом води спостерігається у вересні — листопаді, у Південній — у квітні — травні. У середній та особливо у нижній течії сезонні коливання стоку в значній мірі згладжені через рівномірні поступання в річку вод її приток, оскільки великі частини басейну річки лежать вище і нижче екватора і принаймні в одній частині річки триває сезон дощівРічка Конго . Відтак, з усіх великих річок планети Конго відрізняється найбільшою природною зарегульованістю.
Максимальні паводки спостерігаються у верхній течії — у листопаді — грудні, у середній та нижній — у травні — червні та у листопаді — грудні.
Пересічні витрати води становлять 46 тис. м³/с, максимальні 75 тис. м³/с, мінімальні 23 тис. м³/с. Середньорічний стік води — 1450 км³. Величезні маси води, що виносяться до океану, опріснюють його на 75 км від берега. Твердий стік становить приблизно 50 млн т за рік.
Гідрометрія — стік біля Кіншаси Стік річки спостерігався протягом 81 року (1903—1983) в Кіншасі, столиці Демократичної Республіки Конго, що знаходиться приблизно за 3 937 км від її джерела і за 490 км від її гирла в океані.
У Кіншасі середньорічна витрата води, що спостерігалася за цей період, становила м³/сGRDC — Конго біля Кіншаси за іншими даними м³/с, при площі стоку близько квадратних кілометрів, що становить майже 95 % всього вододілу річки.
Кількість опадів в басейні досягла 359 міліметрів на рік.
Притоки Головними притоками річки Конго є:
Праві (, ) Лувуа (, ) Лукуга (, ) Арувімі (, )
Убангі (, ) Санга (, ) Лікуала (, ) Аліма (, ) Нкені () Лефіні (, )
Лео (,)
Ліві Лубуді (, ) Ломамі (, ) Лулонга (, ) Вчені дізналися, яка річка — одна з найчорніших у світі. 22.10.2023, 16:33 Касаї (, ) Інкісі ()
Найбільші острови Кеве () Мбіе () Еборо () Умата () Іфанду () Есабо () Елумба () Еліма () Есумба () Укатурака () Сумба () Елоло () Сонджі () Болімба () Ілата () Маїта () Кале-Кале () Нкаса () Мбаму() Матеба ()
Історія відкриття Наприкінці 1481 року португальський король Жуан II послав флотилію каравел до Золотого Берега (сучасна Гана), щоб відкрити копальні для видобутку золота. Експедицію очолив Діогу Азанбужі. Для копальні потрібні були раби, тому у 1482 році Азанбужі послав Діогу Кана обстежити невідоме тоді західне узбережжя Африки. У районі 6° пд. ш. португальці виявили гирло великої річки і висадились на берег, де їх зустріли чорношкірі люди племені банту. Вони розповіли, що річка називається Нзаді — «Велика», а державою, по якій вона тече, володіє король Маніконго. На знак відкриття біля гирла встановили кам'яний стовп і проголосили річку та довколишні землі власністю португальської корони. Річку назвали Ріо-де-Падран — «Річка кам'яного стовпа».
У 1871—1872 роках річка досліджувалась з метою пошуку витоку Девідом Лівінгстоном; згодом у 1876—1877 роках ділянку нижньої течії досліджував Стенлі; притоку Касаї вивчав Віссман у 1885 році.
Використання Річки та озера басейну річки багаті на рибу (приблизно до 1000 видів). Типовими представниками є протоптерус, тиляпія, багатопер, вусач, тигрова риба.
Хоча водоспад Лівінгстона закриває доступ з моря, майже вся Конго судноплавна на окремих ділянках, особливо між Кіншасою та Кісангані. Ще до недавнього часу тут працювали великі річкові пароплави. Річка Конго досі є важливою магістраллю у землях без автомобільних доріг чи залізниць.
Загальна довжина судноплавних шяхів басейну Конго становить 20 тис. км. Судноплавство здійснюється також по озерам Танганьїка та Ківу. Сама річка судноплавна на окремих ділянках, зв'язаних між собою залізницями Букама — Конголо (645 км), Кінду — Убунду (300 км), Кісангані — Кіншаса (1742 км), Матаді — гирло (138 км).
Залізниці в наш час обходять три головних водоспади, і значна частина торгівлі в Центральній Африці проходить уздовж річки. Зокрема так перевозять мідь, пальмову олію, цукор, каву та бавовну. Річка також є потенційно цінною для гідроелектростанцій і гребля ГЕС Інга, нижче заводі Малебо — перша, котра використовує річку Конго.
Важливі міста та порти на річці: Букама (, ) Конголо (, ) Кінду (, ) Убунду (, ) Мбандака (, ) Кісангані (, ) Кіншаса (, ) Бома (, ) Матаді (, ) Банана (, ) Бумба (, ) (ДРК) Браззавіль (, ) (Республіка Конго)
Гідроенергетика За запасами гідроенергії (близько 390 гВт) басейн річки Конго займає перше місце серед річкових басейнів планети і, відтак, Африки. Під час сезону дощів вона виносить в Атлантичний океан понад 50 000 м³ води на секунду. Можливості річки Конго і її приток для гідроенергетики, таким чином, величезні. Вчені підрахували, що потужність всього басейну річки Конго становить тринадцять відсотків світового гідроенергетичного потенціалу. Його використання дозволило б забезпечити достатню потужність для всіх потреб в електроенергії Африки південніше Сахари.
Наразі в басейні річки Конго є близько сорока ГЕС: ГЕС Нзіло, ГЕС Нсеке та ін. Найбільшою з них є Інга (, ), приблизно за 200 км на південний захід від Кіншаси. Проект Інга був запущений на початку 1970-х будівництвом першої греблі. Чотири додаткові греблі та будівництво гігантської греблі дало б загальну потужність 34 500 МВт, що майже втричі перевищує сумарну потужність всіх наявних бельгійських електростанцій. На сьогоднішній день побудовані тільки дві греблі Інга І та Інга II, на яких працюють чотирнадцять турбін. Проекти Інга III () та Велика Інга (, ) знаходяться на стадії проектування.