Бессара́ба Іван Венедиктович (близько 1850, с. Ломази Седлецької губернії, тепер Польща — 1921) — український фольклорист, етнограф, мовознавець.
Життєпис
З 1880-х рр. до 1916 вчителював на Херсонщині в селі Нова Прага (нині Олександрійський район). Протягом 30 років збирав та упорядковував народні пісні, легенди, приказки, прикмети, дитячий фольклор, описав багато народних звичаїв і обрядів, які зібрав та опублікував у книзі «Материалы для этнографии Херсонской губернии» (1916), досліджував питання культурних взаємин росіян, українців, білорусів та поляків.Олександрійський район: пам'ять століть. Знаменні та пам'ятні дати на 2015 рік (№ 2)
Наукова діяльність
В етнографічних працях подав систематизовані описи окремих підляських і степових говірок на всіх структурних рівнях, зосередив увагу на їх відмінностях від інших українських діалектів та від російської літературної мови.
Записав у Седлецькій і Херсонській губерніях та опублікував зразки народної прози, пісень, прислів'їв і приказок, прикмет, дитячого фольклору, народної драми, описав народні звичаї та обряди («Матеріали для етнографії Седлецької губернії», 1903; «Матеріали для етнографії Херсонської губернії», 1916 [Бессараба И.В.]. Материалы для этнографии Херсонской губернии, собрал И.В. Бессараба. – Петроград: типография Императорской Академии наук, 1916. – VI, 568 с.; обидві праці — рос. мовою).
Примітки
Література
Т. Гриценко. Бессараба Іван Венедиктович // [Рецензія на книгу: Бессараба И. В. Материалы для этнографии Седлецкой губернии]. «Русская мысль», 1904, т. 10; Расторгуев П. Про польський та білоруський вплив на українські говірки колишньої Сідлецької губернії // Український діалектологічний збірник, кн. 2. К., 1929; Бевзенко С. П. Історія українського мовознавства. Історія вивчення укр. мови. К., 1990.