Марина Юріївна Березовська (; , Санкт-Петербург — 19 червня 2011, Гобарт, Австралія) — українська класична танцюристка, артистка балету, хореографка, учителька танцю.

Життєпис Ранні роки Марина Нарбут народилася 14 березнязі слів Марини Березовськоїза іншими даними — 14 лютого 1914 року в Санкт-Петербурзі в родині українського художника-графіка Георгія Нарбута, який на той час був частиною мистецького об'єднання «Світ мистецтва» та Н. Л. Модзалевської. Коли дівчинці було 2 роки, сім'я повернулася в Україну до Києва, де батько невдовзі став співзасновником та ректором першої Української академії мистецтв (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Літні місяці дитинства і юності дівчина часто проводила на малій батьківщині батька — у селі Нарбутівка на Сумщині.

Після смерті Георгія Нарбута (1920) та поразки Української революції, родина залишилася жити в Києві.

Змалку Березовська була закохана в балет, хоч через славу померлого батька родина наполягала на її образотворчій освіті. Дівчині вдалося вмовити матір відпустити її в танцювальну школу: спочатку Березовська навчалася танців у школі «Іскра», де викладали за методологією модерністки Айседори Дункан, але невдовзі залишила заклад через концентровану комуністичну пропаганду в репертуарі. Декілька років навчалась класичного балету та народним танцям при Київському оперному театрі під керівництвом артиста та хореографа Ростислава Захарова.

Навчалась в Київському художньому інституті (у добу УНР — Українській академії мистецтв), де зустріла свого чоловіка — скульптора Олександра Березовського. У 1934-му вони одружилися.

У 1935-му як професійна танцюристка почала роботу в Київському державному театрі музичної комедії, де сценографом працював її рідний брат — художник Данило Нарбут.

Репресії проти родини У 1937-му, Данила Нарбута разом з Мариною запросили в танцювальну трупу балетного модерніста Касьяна Голейзовського в Оперний театр російського міста Горький (тепер Нижній Новгород). Але там вони пропрацювали недовго, адже Данила заарештували на два роки за недонос на друга, який в кафе пожартував зі зламаної виделки, мовляв, вона «радянського виробництва».

Дядька Марини Володимира Нарбута — російськомовного поета, того ж року засудили за «український націоналізм» і втопили з іншими політв'язнями в Охотському морі на одному з пересильних пунктів ГУЛАГу.

В інтерв'ю для Австралійської національної бібліотеки Березовська пригадувала, що її шкільних викладачів судили у справі Спілки визволення України, що стало для неї шоком, а загроза репресій в родині постійно відчувалася через минуле Георгія Нарбута в Українській Народній Республіці, роботи якого заборонили поширювати в СРСР.

Прощання з Україною Під час Другої світової війни Марина долучилася до Українського музичного театру, який війська Вермахту вже у 1943-му під натиском Червоної армії були змушені евакуювати з Києва до Станиславова (тепер Івано-Франківськ). Там Марина познайомилася з головним балетмейстером Державного Гуцульського ансамблю пісні й танцю Ярославом Чуперчуком і захотіла лишитися працювати в його трупі. Втім німці відправили її з чоловіком до Берліна на примусові роботи, де Березовська мала брати участь у танцювальних постановках для німецьких солдатів та остарбайтерів з Центрально-Східної Європи.

Після завершення Другої світової війни, Березовські ще 4 роки проживали у таборі переміщених осіб поблизу Гамбурга, де вона організувала танцювальний гурток для дівчат різних національностей; отримала статус «переміщеної особи» (, DP; укр. ДіПі) . Там радянські агенти намагалися переконати Березовських повернутися в СРСР, але вони відмовилися через загрозу репресій.

Переїзд до Західної Австралії У 1949 році Березовська емігрувала до Австралії, де поселилася в місті Перт. Там її запросили викладати балет в Пертську балетну школу, а згодом у школу  — австралійської танцювальної підприємиці, доньки прем'єр-міністра Західної Австралії Франка Вілсона. Також вона викладала в балетній школі Дороті Флеймінг, де поставила оригінальний балет «Sadko» на музику Римського-Корсакова.

У 1950 році, вона стала співзасновницею , яка діє до нині. Там вона створила хореографію для балетів «Le Parasolle» (музика Франца Шуберта, обробка Джона Пемберті), «Romaine» (муз. обробка Геннадія Тамарченко), і «Половецькі танці» (музика Олександра Бородіна). Для балету «Попелюшка» Березовська створила хореографію, сценографію та дизайн костюмів. Парадоксально, що нині немає жодних згадок про Марину Березовську та її роль на сторінках балетної компанії.

Березовська і становлення Австралійського національного балету

З Перту сім'я Березовських переїхала на інший кінець Австралії — за 4 тисячі кілометрів — до Мельбурна. Там було більше можливостей працевлаштування не лише для Олександра Березовського як скульптора: Марині запропонували там роботу викладачкою класичного балету в компанії . Протягом 1960—1966 років працювала художньою керівницею танцювальної групи «Соняшний промінь» при Українській громаді ВікторіїЕнциклопедія української діаспори (в 7-ми томах) / гол. ред. В. Маркусь; вид. 1-е. — К.: ІНТЕЛ, 1995. — Т. 4. — Австралія — Азія — Африка. — 280 с..

Коли в 1964 році при Австралійському національному балеті запрацювала під керівництвом Дейм Маргарет Скотт, Марина приєдналася до неї як одна з чотирьох перших викладачок. Там вона навчала класичному та характерному танцю впродовж 16 років.

З 1969 по 1975 рік вона також працювала з Лорел Мартін у Вікторіанській балетній гільдії (пізніше Балет Вікторія). Всі її шанувальники того часу визнають, що вона мала «дидактичний дар». Своєю прямолінійною, недипломатичною манерою висловлюватися, вона заохочувала і демонструвала особливі художні здібності кожної людини й маскувала їхні слабкості. Вона знала, як підібрати й поставити хореографію для найкращих талантів, які у неї були, щоб вони сяяли на сцені. У перші роки, починаючи з 1964 року, друга половина вистави наприкінці навчального року в Австралійській балетній школі завжди була характерним балетом, який створила мадам Березовською. На святкуванні 30-річчя Австралійської балетної школи в 1994 році, в той самий тиждень, коли їй виповнилося 80 років, вона отримала звання найстаршого за стажем викладача школи на той час.

Австралійська танцювальна компанія «Колобок» На початку 1970-х Марина Березовська виграла грант від австралійського уряду та створила компанію танців народів світу «Колобок», де танцювали здебільшого австралійці. Впродовж 7 років колектив гастролював по всій Австралії, здобувши широке визнання та відгук в популярній пресі.

Колишні учні «Колобка» згадують унікальне відчуття від входження в майже містичний світ пані Березовської, сповнений пристрасної відданості художньому танцю. Вони описують її заняття як надихаючі, збагачуючі та підбадьорливі, а також просякнуті її почуттям гумору. На жаль, в результаті політичних маніпуляцій з боку інших танцювальних інтересів фінансування «Колобка» було зрештою припинено.

З 1977 до середини 1984 року Марина Березовська викладала характерний танець у Вікторіанському коледжі мистецтв (VCA), а в червні 1984 року була удостоєна звання члена Генерального відділу Ордена Австралії за заслуги в галузі класичного балету. Після візиту до Європи в 1984 році пані Березовська пішла з VCA. Згодом вона стала широко шанованим членом журі з характерного танцю в Австралійській балетній школі. З 1988 року Марина Березовська проводила семінари з класичного і характерного танців в університетах США.

У 1989 р. стала хореографкою українського ансамблю «Байда козаки»Туркевич В. Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях: Біліографічний довідник: хореографи, артисти балету, композитори, диригенти, лібретисти, критики, художники. — Київ: Біографічний інститут НАН України, 1999. — С. 158. ISBN 966-7236-09-9.

Подорож в Україну У 1994 році, як подарунок на 80-річчя, її танцюристи, колишні учні, колеги та друзі з усього світу зібрали кошти, щоб оплатити для неї та її онуки Івонн Коллінз подорож в Україну. На той момент вона не бачила свого брата Данила Нарбута та інших родичів понад 50 років.

Смерть У квітні 1996 року, у віці 82 років, Марина Березовська переїхала жити до своєї дочки Валентини та зятя Пола Сіма в місто Гобарт, де на пенсії насолоджувалася іншими своїми художніми захопленнями — малюванням та живописом. Померла 97-річна Марина Березовська в Гобарті, 19 червня 2011 року.

Нагороди

За заслуги у розвитку танцювального мистецтва австралійський уряд надав М. Березовській звання членкині Ордену Австралії 1984 р.It's an Honour

Родина Батько — Гео́ргій (Ю́рій) На́рбут (1886—1920) — український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок).

Брат — Данило Нарбут (1916—1998) — художник, сотник УПА, лауреат Шевченківської премії, творчість якого базувалась переважно на мотивах української історії і етнографіїГеоргій Нарбут — творець українського стилю.

Посилання

Berezowsky, Marina (1914-) Marina Berezowsky interviewed by Michelle Potter (sound recording) Berezowsky, Marina (1914-) Biographical cuttings on Marina Berezowski, Artistic Director of the Kolobok Folkoric Ballet Company Madam Marina Berezowsky AM

Примітки

Посилання , Обличчя Незалежності, 5 січня 2026 р.