Москаль

Моска́ль (, , , , , , ) — історична назва, яку використовують для жителів Великого князівства Московського XII—XV столітьAlexander Mikaberidze (2011). Ilya Radozhitskii's Campaign Memoirs . Lulu. p. 10. ISBN 978-1-105-16871-0.. В Україні — неофіційна, побутова назва росіянина. Етнофолізм на означення росіян, уживаний серед українців, білорусів, поляківBenjamin Harshav (1986). American Yiddish Poetry: A Bilingual Anthology. University of California Press. p. 559. ISBN 978-0-520-04842-3. та галицьких євреївГазета המצפה «Hamicpe», Kraków, 26-10-1917. Цим терміном називали також солдатів російської царської арміїСолда́тъ // Словарь росийсько-український. Том IV. С–Я / М. Уманець, А. Спілка. — Львів: З друкарні НТШ, 1898. — С. 60. та москвичів.

Значення РосіянинПавловський Олексій Павлович:Отрывокъ изъ исторіи нѣкотораго Малороссіянина / Павловський О. П. Грамматика малороссийского наречия. — СПб. — 1818. — С. 92. Службовець Солдат Червоноклоп червоний (комаха)Москалик // Прусак (комаха) Народна назва сорту часнику у деяких регіонах України Льон глухий (Довгунець, L. usit. var. vulgare Bönn.) Чорноморсько-азовський анчоус, хамса.

Етимологія

Традиційна гіпотеза Термін «москаль» походить від назви середньовічної російської держави Великого князівства Московського, відомої в ранньому новому часі як Московське царство, Московія або Московщина. Початково термін позначав жителя цієї держави, а згодом і росіян. До 19 століття самоназвою росіян було «православні», рідше «русскіє». Зокрема, Іван Аксаков у листі до письменника Ф. Достоєвського писав:

Ні в поляків, ні в білорусів, ні в українців для позначення росіян не прижилася назва «руські» (хоча прикметник руський у значенні «російський», «росіянин» вживався в XIX ст. у східних і центральних українських землях). У російській мові існує «московит»Московиты / Т. Ф. Ефремова. Современный толковый словарь русского языка Ефремовой. 2000. , що має західноєвропейське походження. Пізніше у письмовій формі було введено термін «росіянин», що походить від грецької назви «Росія» (Ρωσία)Галушко К. Ю. Росіяни в Україні // Енциклопедія історії України. 2012. Т. 9. С. 334—337.. З англійської назва «russian» перекладається саме як «росіянин» (громадянин Росії), оскільки вона утворена за допомогою суфіксу -ian від назви країни Russia.

Першими його стали вживати поляки: перша згадка терміну «москаль» датується 1389 роком і зафіксована у Кракові, в латиномовних судових книгах(біл.) Першая згадка пра «москаля» ў Метрыцы Вялікага Княства Літоўскага // Працоўныя матэрыялы Трэцяга міжнароднага кангрэса даследчыкаў Беларусі 2013 г.. Наслідуючи поляків, в окремих випадках, головним чином через цензурні міркування, стали вживати полонізм «росіянин» українські та білоруські автори. У XVII—XVIII століттях своїх північно-східних сусідів українці називали «москалями», а їх країну «Москвою», «Московщиною», «Московією».

Слід зазначити, що значення слова москаль змінювалося з часом: спершу це був типовий етнонім, пізніше, внаслідок остаточного включення України до складу Російської імперії, так почали називати солдатів регулярної арміїМоскаль / Толковый словарь Даля. В. И. Даль. 1863—1866., оскільки на той час це була найбільша група росіян в Україні. Отож слово москаль з етноніма перетворилося на назву певної соціальної групи, незалежно від походження. Пізніше, коли внаслідок розширення категорій населення, що підлягали призову до війська, росіяни перестали становити абсолютну більшість солдатів, слово поступово почало втрачати значення «солдат, військовий» і знову стало етнонімом. Саме в такому значенні воно використовується зараз.

Наскільки семантично розбудований етнонімічний термін «москаль» в українській мові, можна оцінити на підставі того, що словник Грінченка подає п'ятдесят шість його значень, форм і відтінків:

Москаленко, Москаленка; москаленя, москаленяти; москалик, москаличка; москалів, москалева, москалеве; москалівна, москалівни; москаль, москаля; москальня, москальні; москальство, москальства; москальча, москальчати; москальчик, москальчика; москальчук, москальчука; москалюга, москалюги; москва, москви (тут в етнічному розумінні: «Москаль, що якесь старе залізо продавав і не чув, що жвавий міщанин у чемерці штовхав його: „Москва, москва, чи продаєш залізо?“»); москвофіл, москвофіла; москвофільство, москвофільства; москвофільський, москвофільська, москвофільське; Москівщина, Московщина, Московщини; московець, московці; московка, московки; московський, московська, московське; московщеня, московщеняти; московство.

У словнику додано ще три фразеологічні звороти: «підпускати, підвозити москаля» («брехати, обманювати»), «пеня московська» («безпричинна причіпка», «той, що безпричинно чіпляється») і «московський місяць» («довгий час, термін»).

Татарська гіпотеза У тюркських мовах мешканців Московії та сучасних москвичів називають подібними словами:

Мәскәүле [маскаулє] — татарською «москвич»; мәскеулік [читається приблизино як «маскеулик»] — казахською; moskovali — турецькою; москвалы — карачаево-балкарською. У часи пізнього середньовіччя цей термін в тюркських мовах означав також жителя Московської держави за аналогією з терміном «московіт» у західноєвропейських, або «москва» чи «москвичин» у польських та литовських джерелах. Імовірно, його перейняли українці та білоруси від татар (можливо, від місцевих Татар-липок) у другій половині XV — першій чверті XVI ст., коли Московське князівство здобуло незалежність внаслідок розпаду Золотої Орди. Саме починаючи з середини XVI ст., литовські документи на території Подніпров'я починають фіксувати прізвище «Москаль» та його похідні («Москаленко», «Москальчук» тощо). У польській мові в цей час moskal було зневажливою назвою мешканців Московського князівства, причому існував етнонім moskwicin. В українській мові ж слово «москаль» вживалося і без емоційного забарвлення.

Показовою є також подібність як форм маскаулє/москаль, так і маскеулик/москалик (зменшувальна форма від «москаль»). Обидві ці форми, а також форма «москаули» та інші подібні варіанти могли співіснувати в різних постзолотоординських діалектах тюркських народів, з якими контактували українці.

Уперше цю гіпотезу запропонував російський історик азербайджанського походження А. Казем-Бек в середині XIX ст.В.Луценко. Тюркский фактор в истории и этногенезе украинцев и их предков https://web.archive.org/web/20121104043014/http://vlalut.narod.ru/11.html

В українській літературі У п'єсі «Москаль-чарівник», яку написав видатний український письменник Іван Котляревський у 1819 році, персонажі ведуть бесіду: Солдат. Да спой-ка ты, хохлач, хотя одну русскую песню. Ну, спой!.. Э, брат, стал! Михайло. Вашу? А яку? Може, соколика або кукушечку?.. Може, лапушку або кумушку? Може, рукавичку або підпоясочку? Убирайся з своїми піснями!.. Правду сказать, єсть що і переймати… Жінко! Заспівай же ти по-своєму ту пісню, що москаль співав. (К солдату.) Сядь та послухай, як вона співає. Після виконання Тетяною пісні «Ой, був та нема, да поїхав до млина…» розмова продовжується. Михайло. А що? Яково? Солдат. Ну, что и говорить! Вить вы — природны певцы. У нас пословица єсть: хохлы никуда не годятся, да голос у них хорош. Михайло. Нікуда не годяться? Ні, служивий, така ваша пословиця нікуда тепер не годиться. <…> Ось заглянь в столицю, в одну і в другу, та заглянь в сенат, та кинься по міністрах, та тоді і говори — чи годяться наші куди, чи ні? <…> Пословиця?.. Коли на те пішло, так і у нас єсть їх против москалів не трохи. Така, напримір: з москалем знайся, а камінь за пазухою держи; од чого ж вона вийшла, сам, розумний чоловік, догадаєшся.Котляревський І. П. Повне зібрання творів. — К.: Наукова думка, 1969. — 512 с., с. 306—307.

Т. Шевченко ніколи не вживав терміну «росіянин». Класична українська література XIX століття була зорієнтована на живу, розмовну українську мову.

Іван Франко в поезії «Не пора» закликав:

Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить; Довершилась України кривда стара — Нам пора для України жить!

Євген Гребінка, автор романсу «Очи черные», перекладаючи поему Пушкіна «Полтава», замість слова «русский» вживає слово «москаль», де в Пушкіна Росія, у Гребінки Московщина. Слова Пушкіна:

Без милой вольности и славы Склоняли долго мы главы Под покровительством Варшавы Под самовластием Москвы. Но независимой державой Украйне быть уже пора.

Євген Гребінка переклав так:

Давно без батьківської слави Ми, як воли, в ярмі жили, У підданстві або Варшави, Або великої Москви. Возиться годі з москалями Украйні царством буть пора.

Вислів Пушкіна «Когда Россия молодая» Гребінка перекладає «Московщина». Строфа «Казак на север держит путь» — «Козак в Московщину летить».

Приклади творчості майстрів українського слова, як І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Леся Українка, І. Нечуй-Левицький, Б. Грінченко, М. Кропивницький, А. Свидницький, Павло Грабовський достатньо переконливо свідчать, що колись нормою української мови були терміни «москаль», «Московщина» та похідні. Ця норма виводилася із живої розмовної мови українського народу і широко відображена у фольклорі. Ось як пише Степан Руданський у гуморесці «Вареники-вареники!» про солдата російської армії, яких в ті часи розміщали у селянських хатах:

Наталія Полонська-Василенко, у фундаментальній праці «Історія України», згадує уніятського митрополита Йосифа Веляміна Рутського, москаляПолонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. 1. До середини XVII століття.— К.: Либідь, 1992.— С. 474., і в «Покажчику народів і племен» серед інших — москалів.

В іноземній літературі 1797 року в «Пісні польських легіонерів в Італії», що потім стала основою для польського гімну, автор Юзеф Вибіцький використав слово «москаль» у значенні «житель Росії»Mazurek Dąbrowskiego — національний гімн Польщі (a-pesni.org) .:

У сучасній офіційній версії гімну цей стовпчик не входить до тексту, оскільки в сучасній польській мові слово «москаль» має відтінок негативу і зверхностіСловник польської мови ..

Адам Міцкевич цілком нейтрально використовує це слово у вірші «Do przyjaciół Moskali» («До друзів москалів»), в якому вшановує пам'ять Рилєєва та співчуває ув'язненому в Сибіру Ол. Бестужеву (Марлінському). Цей вірш входить до третьої частини його драматичної поеми «Дзяди»; його було опубліковано 1831 року.

1864 року, під час Січневого повстання, литовський письменник Мікалоюс Акялайтіс видавав литовською мовою газету «Вістка про війну поляків з москалями» ()Литва. Краткая энциклопедия. Вильнюс: Главная редакция энциклопедий, 1989, с. 63..

У російській літературі це слово використовував В. Маяковський у вірші «Долг Украине» (Знаете ли вы украинскую ночь?) В. В. Маяковский, сочинения в двух томах. Т. 1. Москва, издательство «Правда», 1987. с. 409—412.

Говорю себе: товарищ москаль, на Украину: шуток не скаль. Разучите: эту мову: на знамёнах — : лексиконах алых, — : эта мова: величава и проста: «Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав…»: Разве может быть: затрёпанней: да тише: слова: поистасканного: «Слышишь»?!

Похідні значення

Зараз слово «москаль» в Україні використовується як дуже поширене неофіційне, побутове означення росіян. Слово має нейтральне чи злегка зневажливе забарвлення. Слід, однак зазначити, що в сучасній українській мові «москаль» не є лайкою чи підкреслено презирливою назвою, на відміну від слова «кацап».

Слово «москаль» в Україні з часом втратило первісне значення і не завжди пов'язується з Москвою. Наприклад, у підручнику з Історії України 1934 року зображена сцена руйнування Києва суздальським князем Андрієм Боголюбським у 1169 році з підписом «Москалі руйнують Київ». Зважаючи на те, що перша згадка про Москву в літописах була лише двадцяти двома роками раніше, і вона була в той час невеликим селом, то цей термін вжитий як загальна назва людей, що жили на території сучасної Росії.