Сарди́нія або Сарді́нія (, , , , , сасс. Sardaigne) — острів у Середземному морі, розташований на захід від Апеннінського півострова між Сицилією та Корсикою, є другим за величиною островом Середземного моря. Входить до складу Італії як автономний регіон (автономна область) Сардинія (, ). Область Сардинія поділяється на 8 провінцій: Кальярі (CA), Карбонія-Іґлезіас (CI), Медіо-Кампідано (VS), Нуоро (NU), Ольястра (OG), Ольбія-Темпіо (OT), Орістано (OR) та Сассарі (SS). Площа 24090 км², населення осіб (2012). Столиця — Кальярі.
Географія Сардинія відокремлена від Корсики протокою Боніфачо, західні береги переважно низинні, східні — круті. Рельєф гористий (максимальна висота 1834 м — гора Пунта Ла-Мармора, масив Дженнардженту у центральній частині острова), на південному заході — масив Іглезіенте, відокремлений від Дженнардженту низовиною Кампідано. Гори центральної Сардинії складаються переважно з гранітів та кристалічних сланців, на заході та на північному заході — лавові й туфові плато.
Клімат сухий субтропічний (середземноморський), середня температура січня 7-10 °C, липня 24-26 °C. Основна частина опадів припадає на зиму, від 600 мм на рівнинах до 1000 мм у горах.
Найбільші річки: Тирсо (159 км), Когінас (123 км), Флумендос (122 км), Чедріно.
Найвищі гори: Дженнардженту (1834 м), Дженц'яна (1505 м), Лімбара (1359 м).
Національний парк затоки Оросей і Дженнардженту. Національний парк Архіпелагу Маддалена. Національний парк Асінара. Регіональні природні парки: Молентарджус — Саліне, Порто Конте.
Адміністративний поділ До складу регіону Сардинія входять такі провінції:
№ПровінціяКількість муніципалітетівПлоща,км²Населення,люд. (2011)Щільність,люд./км² 1 Кальярі 71 4596 564 314 122,78 2 Карбонія-Іглезіас 23 1495 129 297 86,47 3 Медіо-Кампідано 28 1516 101 716 67,09 4 Нуоро 53 3934 159 659 40,58 5 Ольястра 23 1854 57 928 31,24 6 Ольбія-Темпіо 26 3397 159 393 46,92 7 Орістано 88 3040 165 069 54,30 8 Сассарі 66 4281 336 605 78,63 Всього 377 24 090 1 673 981 69,48
Історія
Археологічна історія Сардинії починається в епоху неоліту. Найвідоміші пам'ятки неоліту та енеоліту на Сардинії — величезні «гробниці велетнів», гробниці типу «Домус-де-Джанас» та загадковий Сардинський зикурат, що нагадує за формою зикурати Месопотамії. Сардинські культури підтримували зв'язок з мінойським Критом та іншими культурами Середземномор'я. Під впливом Сардинії в доісторичний період перебувала Корсика, археологічна періодизація та пам'ятники якої дуже схожі з сардинськими.
Найбільшу популярність стародавньої Сардинії приніс нурагічний період — енеолітична культура завойовників зі Східного Средиземномор'я, яка залишила після себе нураги — вежі у формі зрізаного конуса висотою 10-20 м, побудовані сухою кладкою з великих грубо оброблених каменів. Нураги датуються періодом XV—VII століттях до н. е. Крім нурагів, для цієї культури були типовими круглі в плані житла діаметром до 5-6 м, виконані в тій же будівельній техніці, що й нураги. Ці житла згруповані навколо нурагів в поселення (нурагічні села). Одним з найкраще збережених нурагічних комплексів є Су-Нураксі поблизу Баруміні, занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. До цієї ж культури, очевидно, належать і інші пам'ятки давньої архітектури — «гробниці велетнів».
Для нурагійської культури також характерні бронзові статуетки вотивного призначення () — антропоморфні та зооморфні, а також статуетки у формі човнів (). Питання про походження сардів — мешканців острова нурагійського періоду — неясне, деякі єгиптологи (В. Б. де Руже, Ж. Ф. Шаба та ін.) асоціюють сардів з одним із «народів моря» — шардана, які здійснили спробу вторгнення до Єгипту під час правління Мернептаха Рамзеса III (XIII—XII ст. до н. е.), проте це думка заперечується іншими науковцями. На думку дослідника Давнього Риму та етрусків О. В. Немировського, носії нурагічної культури були пов'язані з етрусками.
У VII столітті до н. е. почалася фінікійська колонізація Сардинії. На острові було побудовано міста Нора, Сульх, Бітія, ТарросФінікійська і грецька колонізація. 535 року до н. е. острів потрапив у підпорядкування Карфагену. 238 року до н. е . Рим, скориставшись антикарфагенським повстанням найманців, лівійців та рабів, захопив Сардинію.
У V столітті Сардинію захопили вандали, проте у VI столітті Велізарій у ході карфагенської кампанії проти вандалів повернув Сардинію до складу Візантії. Вождь «варварів» Госпітон дозволив християнізувати центральну частину Сардинії — Барбаджу, яка до того була непідконтрольна ні Риму, ні вандалам.
Після того, як маври заволоділи Африканським екзархатом, островом продовжували правити судді, або юдикі. Після вигнання арабів у X столітті настала епоха феодальної роздробленості. Основною формою політичного устрою служив юдикат. Найбільшим з юдикатів був Арборейський.
З 1326 року Сардинія опинилася під владою Арагонської Корони, а пізніше належала Іспанії.
1708 року, в ході Війни за іспанську спадщину, острів захопила Австрія, що було закріплено в Раштаттському мирному договорі 1714 року.
1720 року за Лондонським договором Сардинію було передано Савойській династії, в результаті чого П'ємонт, Савойя та Сардинія були об'єднані в Сардинське королівство, яке увійшло до складу Італії після її об'єднання.
Економіка ВВП Сардинії становить 2,2 % від ВВП Італії. Це приблизно 33 823 млн євро. ВВП на душу населення — 20 444 євро.
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007ВВП (млн €) 25 958.1 27 547.6 28 151.6 29 487.3 30 595.5 31 421.3 32 579.0 33 823.2 ВВП на душу населення (€) 15 861.0 16 871.4 17 226.5 17 975.7 18 581.0 19 009.8 19 654.3 20 444.1
Сектори економіки {| class="wikitable" style="text-align:right" |- ! align=left | Економічна діяльність !! ВВП (млн €) !! % сектор |- | align=left |Сільське господарство, рибальство|| 908 || 3 % |- | align=left |Промисловість|| 2 828 || 9.4 % |- | align=left |Будівництво|| 1 722 || 5.7 % |- | align=left |Торгівля, готельний та ресторанний бізнес, транспорт, телекомунікації|| 7 597 || 25.4 % |- | align=left |Фінансова діяльність та ринок нерухомості||8 011 || 26.7 % |- | align=left |Інша економічна діяльність та послуги|| 8 896 || 29.7 % |- | align=left |Загальна додана вартість|| 29 962 || 100 % |- | align=left |ВВП Сардинії|| 33 638' ||
Транспорт На острові є три міжнародні аеропорти, які сполучають Сардинію з більшістю великих міст Італії та мають багато рейсів у міста Європи (Велика Британія, Іспанія, скандинавські країни, Німеччина). Окрім того тут розташовано два регіональних летовища.
Сардинія має інтенсивне поромне сполучення з материковою Італією. На острові діють 40 туристичних гаваней.
Сардинія — єдиний регіон Італії без швидкісних автострад, проте мережа автомобільних доріг тут доволі щільна. На Сардинії є залізниці. У двох містах, Сассарі та Кальярі, є трамвай (який, щоправда, називають легким метро).
Демографія Сардинія є другим за величиною та населенням островом Італії. За офіційними підсумками перепису населення Національного інституту статистики Італії (ISTAT) станом на 31 грудня 2021 року, юридична чисельність жителів Сардинії становила 1 587 413 осіб.ISTAT (Istituto Nazionale di Statistica) — Il Censimento permanente della popolazione in Sardegna (Anno 2021)
Порівняно з переписом 2011 року населення регіону скоротилося на 3,2 %, а відносно 2020 року зменшилося на 2631 особу. Скорочення населення зачепило майже всі території острова: найбільше падіння зафіксовано в провінції Ористано (-7 %), тоді як лише метрополійне місто Кальярі продемонструвало незначний приріст (+0,2 %). Острів вирізняється низькою щільністю населення та високим рівнем старіння мешканців. Головними чинниками депопуляції є тривалий від'ємний природний приріст і стабільний міграційний відтік молоді до материкової частини Італії та інших країн Європейського Союзу, що суттєво ускладнює демографічне відновлення регіону.ISTAT — Risultati del Censimento permanente della popolazione e delle abitazioni
Найбільші міста
Найбільшими містами Сардинії є Кальярі та Сассарі. У Кальярі з передмістями мешкає близько 460 000 осіб, що становить 28 % усього населення острова.
МісцеМуніципалітетПровінціяНаселенняНа травень 2014 рокуЩільність (осіб/км²)1 КальяріПровінція Кальярі154 3831 8052СассаріПровінція Сассарі127 6462303 Куарту-Сант'ЕленаПровінція Кальярі70 637719 4ОльбіяПровінція Ольбія-Темпіо58 2791465АльгероПровінція Сассарі43 4411816НуороПровінція Нуоро 36 9351897ОрістаноПровінція Орістано31 5993808 КарбоніяПровінція Карбонія-Іґлезіас29 1051979СеларджусПровінція Кальярі28 9341092 10ІглезіасПровінція Карбонія-Іґлезіас27 371133 11АссемініПровінція Кальярі26 913238 12КапотерраПровінція Кальярі23 812349 13Порто ТорресПровінція Сассарі22 380218 14СестуПровінція Кальярі20 454423 15МонсерратоПровінція Кальярі20 3533 180
Меншини на острові
На 2010 рік на Сардинії проживало 37 853 іноземців, що становить 2,3 % загального населення Сардинії. Найбільші національні групи :
9 899 4 420 2 872 2 787 1 952 1 479 1 368 1 174 756 695
Освіта
За даними ISTAT на 2001 рік на Сардинії серед населення молодше 64 років було 99,5 % грамотних, загальний відсоток грамотності (включаючи осіб старше 65 років) становив 98,2 %.http://www.edscuola.it/archivio/statistiche/analfabetismo_01.pdf Analfabetismo Italia — Censimento 2001SARDEGNA STATISTICHE Analfabeti Numero di persone che hanno dichiarato di non saper leggere né scrivere
На Сардинії діє два державних університети — Сассарський університет (засн. 1562 року) та Кальярський університет (засн. 1606 року). У 2007/2008 навчальному році в них навчалося 48 979 студентів.SARDEGNA STATISTICHE Iscritti all' Università
Культура
Мови
Окрім італійської, на Сардинії розмовляють сардською (Sardu), сассарською, галлурською, а також діалектами каталанської та лігурійської мов.
Сардська мова з 1997 року має статус регіональної мови Європейського союзуLegge Regionale n. 26, 15 ottobre 1997Norme in materia delle minoranze linguistiche storiche — Law 482,1999 — Italian parliament. З 2006 року місцева влада запровадила стандартизовану писемну форму сардської мови Limba Sarda Comuna, яка відтоді має використовуватися в офіційних актахRegione Autonoma della Sardegna regione.sardegna.it. Сардська, як мова літератури, набуває дедалі більшого значення, незважаючи на суперечки щодо стандартної орфографії та пов'язаних з нею спірних питань. Два найпоширеніших варіанти сардської мови — кампіданський діалект (Sardu Campidanesu), яким послуговуються в південній частині острова, та логудорський діалект (Sardu Logudoresu) північних та центральних районів Сардинії, включно до передмість Сассарі.
Сассарська (Sassaresu) та галлурська (Gadduresu) мови належать до ареалу корсиканської мови й вживаються на півночі острова.
На Сардинії є також так звані мовні острови, тобто мовні ексклави, оточені іншою мовою. Прикладом таких островів є альгерський діалект каталонської мови (Alguerés). На островах Сан-П'єтро та Сант'Антьоко, розташованих на крайньому півдні Сардинії, місцеве населення розмовляє варіантом лігурійської мови, що зветься табаркіно (Tabarchin). Дедалі менше залишається мовців, що вживають венеційську та фріульську мови, в селах, у які в 1920-1930-і роки прибули переселенці з інших регіонів Італії. Загалом місцеві мови зазнають асиміляції починаючи з 1760 року S'italianu in Sardinnia - Amos Cardia, Iskra, а ареал їхнього вживання постійно скорочується на користь італійської мовиLa Nuova Sardegna, 04/11/10, Per salvare i segni dell'identità — di Paolo Coretti.
Пам'ятки історії й культури Однією з найважливіших пам'яток острова є археологічна пам'ятка Су-Нураксі в Баруміні, яка з 1997 року занесена до списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.
Деякі інші визначні місця: Гробниці велетнів (виявлено понад 300 пам'яток цього типу), Домус-де-Джанас (доісторичні поховання біля Карбонії), Некрополь Тувікседду (3-6 ст. до н. е.) в Кальярі, Римський амфітеатр в Кальярі (2 ст.), Базиліка Сан-Сатурно в Кальярі (5 ст.) Сардинський зикурат Монте д'Аккодді біля м. Сассарі,